ДОДАТКИ

Указ Президії Верховної Ради Української PCP

від 12березня 1981 p.

"Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української PCP"*

Президія Верховної Ради Української PCP постановляє:

1.

*Стаття 2 не наводиться як така, mo не містить норм, які підлягають вкліочепнюдо Зводу законів УРСР.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президії Верховної Ради Української PCP

від 12 березня 1981 p.

Положення

про порядок вирішеиия питань адміиістративио^гериторіальиого устрою Української PCP

Адміністративно-територіальними одиницями Української PCPc: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада, село і селище.

I Іасслспі пункти, які о на території Української PCIⁱ, поділяються па міські і сільські.

До міських населених пунктів належать міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, до сільських — села і селища незалежно відїх адміністративної підпорядкованості.

I. Утворення і ліквідація областей, районів, районів у містах і сільрад, встановлення і зміна їх меж

1. Утворення і ліквідація областей проводяться Верховною Радою Української PCP, а в період між її сесіями — Президією Верховної Ради Української PCP з наступним поданням па затвердження Верховної Ради Української PCP на черговій сесії. Районний поділ областей при їх утворенні встановлюється Президією Верховної Ради Української PCP.

2. Встановлснняізмінамсж,встановлснпя і перенесепняадміністративних центрів областей проводяться Президією Верховної Ради Української PCP за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних Рад народних депутатів.

3. Утворення і ліквідація районів, районів у містах, встановлення і перенесення адміністративних центрів районів проводяться Президією Верховної Ради Української PCP за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Зміна меж районів проводиться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

Встановлення і зміна меж районів у місті проводяться міською Радою народних депутатів за гіодаппям виконавчих комітетів відповідних районних у місті Рад народнихдепутатів.

4. Утворення і ліквідація сільрад, встановлення і перенесення їх адміністративних центрів, встановлення і зміна меж сільрад проводяться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

II. Віднесення населених пунктів до категорії міст і селищ міського типу, встановлення, зміна меж і підпорядкованості населених пунктів

5. Віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного, районного підпорядкування, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості проводяться Президією Верховної Ради Української PCP за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

6. До категорії міст республіканського підпорядкування може бути віднесено міста, які c найбільшими економічними, культурними і адміністративними центрами, з кількістю населення, як правило, понад 1 мільйон чоловік, якіцо для дальшого економічного і соціального розвитку цих міст доцільно встановити безпосереднє керівництво ними з боку республіканських органів.

7. До категорії містобласного підпорядкування можебути віднесеноміста, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення попад 50 тисяч чоловік, якщо для дальшого економічного і соціального розвитку цих міст доцільно встановити безпосереднє керівництво ними з боку обласних організацій.

B окремих випадках до категорії міст обласного підпорядкування може бути віднесено міста з кількістю населення менш .як 50 тисяч чоловік, якщо вони мають важливе промислове, соціально-культурне та історичне значення, близьку перспективу дальшого економічного і соціального розвитку, зростання к і л ь кост і і \\ асел e 1111 я.

8. До категорії міст районного підпорядкування можебути віднесеносели- ща, які мають промислові підприємства, комунальне господарство, державний житловий фонд, мережу соціально-культурних закладів і підприємств побуту, з кількістю населення попад 10 тисяч чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей.

9. Віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу, встановлення і зміна їх меж, *a також зміна їх підпорядкованості проводяться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

10. До категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, па території яких розта-

шовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тисячі чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей.

B окремих випадках до категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти з кількістю населення менш як 2 тисячі чоловік, але більш як 500 чоловік, якщо вони мають близьку перспективу економічного і соціального розвитку, зростання кількості населення.-

11. Об’єднання сільських населених пунктів, а також зміна їх підпорядкованості проводяться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

III. Найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, а також присвоєння їм імен державних і громадських діячів

12.

Подання про найменування або перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів вноситься виконавчим комітетом обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів лише при наявності рішень, прийнятих на сесіях відповідних ниж- честоящих Рад народних депутатів.

При найменуванні і перейменуванні адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів не допускається присвоєння районам, містам, районам у містах таких найменувань, які є в республіці, а селищам міського типу, селам і селищам — які є в області.

Перейменування населених пунктів, в яких розташовані поштово-телеграфні установи або залізничні станції, проводиться з попереднім повідомленням відповідно Міністерства зв’язку CPCP або Міністерства шляхів CPCP.

13. Найменування і перейменування сільрад проводиться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.

14. Найменування і перейменування державних підприємств, залізничних станцій, морських портів, аеропортів, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, а також фізико-географічних об’єктів проводиться в порядку, встановлюваному Радою Міністрів CPCP.

15. Найменування і перейменування державних підприємств, установ, організацій та інших об’єктів республіканського і місцевого підпорядкування проводиться в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української PCP.

16. Найменування і перейменування колгоспів та інших кооперативних організацій і присвоєння їм імен проводиться за клопотанням загальних зборів членів цих організацій виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів.

17. Найменування і перейменування проспектів, вулиць, провулків, площ, скверів, парків, мостів та інших споруд, які є на території, підпорядкованій міським, селищним, сільським Радам, і присвоєння їм імен державних і громадських діячів проводиться виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів.

18. Присвоєння імен підприємствам, залізничним станціям, установам, організаціям та іншим об’єктам союзного, республіканського і місцевого підпорядкування проводиться Радою Міністрів Української PCP з попереднім повідомленням щодо об’єктів союзного підпорядкування відповідних міністерств, державних комітетів і відомств CPCP.

19. Присвоєння імен адміністративно-територіальним одиницям і населеним пунктам, підприємствам, установам, організаціям та іншим об’єктам може проводитись тільки посмертно і лише у виняткових випадках з метою увічнення пам’яті особливо видатних державних, громадсько-політичних діячів, захисників Батьківщини, героїв праці, діячів науки і культури за клопотанням державних органів і громадських організацій, трудових колективів і громадян.

IV. Облік і реєстрація адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів

20. Населені пункти, які мають закріплену за ними територію і населення, що постійно проживає в них, підлягають обліку і реєстрації.

21. Облік існуючих і реєстрація новоутворених адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів у межах кожної області проводяться виконавчим комітетом відповідної обласної Ради народних депутатів.

22. Невеликі поселення, що мають тимчасове значення і несталий склад населення або є об’єктами службового призначення в системі якої-небудь галузі господарства (будівлі залізничних служб, будинки лісників, шляхових майстрів, бакенщиків, польові стани, невеликі метеостанції і т.

23. Населені пункти, з яких виїхали або переселилися жителі, підлягають виключенню з облікових даних. 3 облікових даних виключаються також населені пункти, які включені в межі міот, селищ міського типу або об’єднані з іншими населеними пунктами.

24. Рішення виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів з питань адміністративно-те-

риторіального устрою, зазначених у статтях 3,4,9,11,13 і 21 цього Положення, набирають чинності через десять днів після опублікування повідомлень про них у „Відомостях Верховної Ради Української РСР”.

ф

V. Перелік документів і матеріалів, які подаються в Президію Верховної Ради Української PCP для розгляду питань адміністративно-територіального устрою

25. Для розгляду питань адміністративно-територіального устрою виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів подає в Президію Верховної Ради Української PCP такі документи і матеріали:

1) При утворенні районів, встановленні і перенесенні їх адміністративних центрів, зміні меж областей, віднесенні населених пунктів до категорії міст, утворенні районів у містах, передачі міст районного підпорядкування з одного району в інший:

а) подання з обгрунтуванням доцільності пропозицій, що вносяться;

б) економічну характеристику, що містить відомості про загальну кількість населення, в тому числі робітників, службовців, колгоспників, перелік основних промислових підприємств, будівельних, транспортних та інших організацій з зазначенням їх виробничих показників, кількості працюючих на кожному з них; відомості про комунальне господарство, житловий фонд з зазначенням його належності, соціально-культурні заклади, підприємства торгівлі і побуту, про річний бюджет; відомості про наявні і передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структуру і штати виконавчого комітету Ради, його відділів і управлінь, джерела покриття додаткових видатків на утримання працівників органів державного управління, наявність приміщень для них; розмір території населеного пункту з зазначенням основних землекористувачів; найменування найближчої залізничної станції і відстань від населеного пункту; пропозиції щодо найменування району, міста, району в місті;

в) схематичну карту з пропонованими змінами.

2) При встановленні і зміні меж міст:

а) подання з обґрунтуванням доцільності пропозицій, що вносяться;

б) довідку про територію міста, кількість населення в існуючих і нових межах, площі земель, що передаються, і призначення цих земель в межах міста, а також економічну характеристику населеного пункту, що включається в межі міста або виключається з них;

в) схематичну карту з пропонованими змінами.

3) При найменуванні і перейменуванні адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів:

а) подання з обґрунтуванням пропонованого найменування або перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів;

б) економічну характеристику населеного пункту;

в) схематичну карту місцевості з зазначенням новоутвореного населеного пункту.

Витяг із Конституції України

Розділ IX ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

(Положенню частини першої статті 133 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.07.2001 p. № И-рп/2001.)

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

(Положенню частини третьої статті 133 дано офіційне тлумачення згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 25.12.2003 p. №21-рп/2003 та від 13.10.2005 p. № 9-pn/2005.)

Додаток 3

Витяг із Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні"

Стаття 37. Повноваження щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі владні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях

1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом.

Постанова Президії Верховної Ради Української PCP

"Про практику застосування законодавства про порядок найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів республіки"

(Відомості ВерховноїРади (BBP)_f 1980, №33, cm. 619)

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради Союзу PCP від 17 вересня 1979 року „Про практику застосування законодавства про порядок найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів” та з метою дальшого впорядкування в республіці практики найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів Президія Верховної Ради Української PCP постановляє:

1. Виконавчим комітетам обласних Рад народних депутатів при розгляді питань найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів забезпечити суворе додержання законодавства Союзу PCP і Української PCP, глибоко і всебічно вивчати кожну пропозицію про найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, не допускати в цій справі поспішності і суб’єктивізму. При цьому виходити з того, що перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів повинно проводитись лише у виняткових випадках, з урахуванням загальнодержавних інтересів, а також географічних, історичних, національних, побутових та інших місцевих умов, думки місцевого населення, завдань комуністичного виховання громадян.

2. Встановити, що порушення клопотань з питань найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів може проводитись виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів лише при наявності рішень, прийнятих на сесіях відповідних нижчестоящих Рад народних депутатів.

3. Утворити при Президії Верховної Ради Української PCP комісію по найменуванню адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів з покладенням на неї попереднього розгляду кожної пропозиції про найменування або перейменування адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту і підготовки відповідних висновків.

582

Адміністративно-територіальний устрій України станом на01.01.2009р.

583

Додаток 6

Чисельність населення станом на 1 грудня 2008 p. та середня за січень-листопад 2008 p.

1. Наявне населення (осіб)

-M

584

2. Постійне населення (осіб)

585

586

Динаміка чисельності населення по регіонах України у 1990,2001 та 2008 pp.

Додатки

587

588

Динаміка загальної чисельності посадових осіб в органах місцевого самоврядування за період 1995-2007 pp.

Додатки

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 140 Конституції України (справа про об\'єднання територіальних громад)

м. Київ

18 червня 2002 року Справа № 1-16/2002

№ 12-pn/2002

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича — головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбрц Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни — суддя-доповідач,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

за участю представників суб’єкта права на конституційне подання Дайнеки Леоніда Івановича — народного депутата України (на час звернення до Конституційного Суду України), Скаржинського Володимира Даниловича — Ірпінського міського голови, а також залучених до участі у розгляді цієї справи Селіванова Анатолія Олександровича — Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України, Носова Владислава Васильовича — Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України, Горбунової Лідії Миколаївни — заступника Державного секретаря Міністерства юстиції України, Новікової Тамари Вадимівни — завідувача сектору опрацювання та супроводження законодавчих актів Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 140 Конституції України.

Приводом для розгляду справи відповідно до статті 39 Закону України “Про Конституційний Суд України” стало конституційне подання народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно з частиною першою статті 93 Закону України “Про Конституційний Суд України” є практична необхідність в офіційній інтерпретації зазначених положень статті 140 Конституції України.

Заслухавши суддю-доновідача Малинникову Л. Ф., пояснення Дайнеки Л. I., Скаржинського В. Д., Селіванова A. O., Носова В. B., Горбунової Л. M., Новікової T. В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб’єкт права на конституційне подання — 45 народних депутатів України — порушує питання про необхідність офіційного тлумачення положень частини першої статті 140 Конституції України, відповідно до яких місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селиіца та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Народні депутати України звертають увагу на те, що “конституційне положення про право жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду кількох сіл, селища, міста по-різному тлумачиться у практиці законотворення”. Зокрема, суб’єкт права на конституційне подання вважає, що в положеннях статей 1, 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” йдеться про можливість тільки територіальних громад сусідніх сіл добровільно об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати сільського голову.

До того ж народні депутати України відзначають, що не кожне село, селище, місто на практиці є нині самостійною адміністративно-територіальною одиницею, а його жителі — самостійною територіальною громадою. Так, близько тисячі населених пунктів приєднані до міст республіканського та обласного значення і разом з ними становлять єдині територіальні громади, хочазберігають за собою права територіальних громад сіл, селищ, міст. Таке становище, на думку суб’єкта права на конституційне подання, не дає змоги вирішити питання оптимізації територіальних громад, про яку йдеться в Указі Президента України “Прозаходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 року N 810/98. Це стосується також проблеми особливостей здійснення місцевого самоврядування у містах з районним поділом.

Як зазначається у конституційному поданні, положення частини першої статті 140 Конституції України не торкаються можливості чи заборони об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст між собою або їх роз’єднання, що згідно зі статтею 146 Конституції України має бути врегульовано законом.

2. Президент України вважає, що відповідно до статті 146 Конституції України визначатися законом можуть лише ті питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування, які не врегульовані статтями 140, 141, 142, 143, 144, 145 Основного Закону України. У зв’язку з цим робиться висновок, що законом не може бути визначено інших суб’єктів місцевого самоврядування та інших одиниць адміністративно-територіального устрою, крім передбачених Конституцією України.

Голова Верховної Ради України зазначив, що за змістом частини першої статті 140 Конституції України “відсутня конкретна вказівка на те, які саме адміністративно-територіальні одиниці можуть об’єднуватись у територіальну громаду”, а також висловив думку про “можливість добровільного об’єднання у територіальні громади жителів адміністративно-територіальних одиниць різного рівня — села, селища та міста”.

Що ж до питання про те, чи стосується частина перша статті 140 Конституції України права об’єднання або роз’єднання територіальних громад не лише сіл,

а й селищ і міст, то, як вважає Голова Верховної Ради України, у зазначеній статті Конституції України йдеться про існування такої можливості, оскільки відповідно до статті 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, у тому числі порядок об’єднання чи роз’єднання, функціонування територіальної громади, створеної подібним чином, визначаються законом.

У поясненнях Міністерства юстиції України зазначається, що з положень частини першої статті 140 Конституції України, які конкретизовані, зокрема, у статтях 1, 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, випливає можливість добровільного об’єднання в єдину територіальну громаду тільки територіальних громад сіл.

3. Вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні, Конституційний Суд України виходить з того, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

У розділі XI “Місцеве самоврядування” Конституції України, зокрема, визначено засади організації і діяльності місцевого самоврядування як конституційно-правового інституту. Відповідно до положень частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року конкретизовано конституційне визначення місцевого самоврядування як гарантованого державою права та реальної здатності територіальної громади самостійно, тобто через різноманітні форми безпосередньої демократії, або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Територіальна громада визначається у частині першій статті 140 Конституції України як жителі села, селища та міста чи добровільне об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл.

Ha розвиток положень частини першої статті 140 Конституції України щодо добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл статтею 6 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено порядок добровільного об’єднання територіальних громад сусідніх сіл в одну сільську громаду із створенням єдиних органів місцевого самоврядування та обранням єдиного сільського голови. Добровільне об’єднання територіальних громад у сільську громаду і вихід з її складу відбувається за рішенням місцевих референдумів.

Таким чином, положення частини першої статті 140 Конституції України визначили місцеве самоврядування як право територіальної громади — первинного суб’єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень — вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та дали визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об’єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку об’єднання або роз’єднання самих територіальних громад.

4. Установивши в статтях 140, 141, 142, 143, 144, 145 Конституції України основні засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, Конституція України решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та

відповідальності його органів віднесла до визначення законом (стаття 146 Конституції України). Тим самим на конституційному рівні передбачено створення правових умов для подальшого законодавчого врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України виходить з того, що вирішення порушених у конституційному поданні питань щодо об’єднання або роз’єднання територіальних громад, які положеннями Конституції України не визначені, має здійснюватися у законодавчому порядку.

За Конституцією України* єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і, зокрема, через органи місцевого самоврядування (частинадруга статті 5). Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Конституції України).

Питання об’єднання або роз’єднання територіальних громад, виходячи з визначеного положеннями частини першої статті 140 Конституції України поняття “територіальна громада”, має вирішуватися з урахуванням відповідного волевиявлення членів цих територіальних громад, яке здійснюється згідно з законом.

Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що питання організації місцевого самоврядування, які не врегульовані Конституцією України, у тому числі умови та порядок об’єднання або роз’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, мають визначатися законом (стаття 146 Конституції України).

Ha підставі наведеного та керуючись статтями 147,150 Конституції України, статтями 63, 67, 69 Закону України “Про Конституційний Суд України”, Конституційний Суд України вирішив:

1. Положення частини першої статті 140 Конституції України в аспекті порушених у конституційному поданні питань необхідно розуміти так, що ці положення дають визначення:

- місцевого самоврядування як права територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України;

- територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об’єднання жителів кількох сіл у сільську громаду.

Зазначені положення не встановлюють порядку об’єднання або роз’єднання самих територіальних громад.

Питання організації місцевого самоврядування, які не врегульовані Конституцією України, у тому числі умови та порядок об’єднання або роз’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, мають визначатися законом (стаття 146 Конституції України).

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у “ Віснику Конституційного Суду України” та в інших офіційних виданнях України.

Конституційний Суд України

(Рішення від 2002^06.18, “У справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 140 Конституції України (справа про об’єднання територіальних громад)

593

Співвідношення кількості

адміністративно-територіальних одиниць відносно кількості рад та чисельності населення у 1990, 2000, 2008 pp.

ВІДОМОСТІ

про адміністративно-територіальний устрій України станом-на червень 1935 p.

Автономна республіка - 1 Області - 7 Округи - 7

ВІДОМОСТІ

про адміністративно-територіальний устрій України в 1950,1960, 1970,1980,1990,2000,2008 pp.

595

Додаток 13

ВІДОМОСТІ

про кількість селищних, сільських рад у 1990,2000 та 2008 pp.

597

598

599

600

601

602

603

604

605

606

607

608

609

Зведена інформація

про адміністративно-територіальний устрій України (в період з 1961 по 2008 pp.) .

610

ВІДОМОСТІ

про місто Севастополь, міста обласного (республіканського) значення, на території яких є населені пункти та органи місцевого самоврядування (станом на 1 січня 2009 p.)

611

612

613

1. Адміністративно-територіальний устрій України. Історія і сучасність. - 2-ге вид., виир. і дон. - K., 2002. - 270 c.

2. Адміністративно-територіальний устрій України. Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення. - K., 2003. - 322 c.

3. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування. - K., 2007. - 368 c.

4. Бюджет7іа реформа в Україні: проблеми та шляхи їх розв’язання // Матер. Міжнар. наук.-иракт. конф. - K.: НДФІ, 2001. - 339 c.

5. Дністрянський M. C. Україна в політико-географічному вимірі. - JI.,2000.-310c.

6. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х кп. - Л.: Світ, 1994.

472 c.

7. Інноваційні механізми місцевогота регіонального розвитку. - K.: Атіка-ІІ, 2003. - 521 c.

8. Колосов В. A., Мироненко II. С. Геополитика и политическая география: Учеб, для студ. вузов. 2-е изд., испр. и доп. M.: Аспект Пресс, 2005. - 479 с.

9. Кравченко В. I. Місцеві фінанси України. - K.: Знания, 1999. -

442 с.

10. Мироненко II. С. Страноведение: теория и методы: Уч. пособие для вузов. - M.: Аспект Пресс, 2001. - 268 с.

11. Місцеве самоврядування: 10 років здобутку. - K.: Україна, 2002. - 367 c.

12. Муніципальний рух України: досвід та перспективи розвитку. - K.: Логос, 2000. - 262 c.

13. Муніципальний рух: новий етап розвитку. - K.: Логос, 2002. -

557 c.

14. Ha шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів / За ред. C. Максименка. - K.: Логос, 2000. - 224 c.

15. НиколаенкоД.В. Пространственно-временная динамика процессов социокультурного освоения территорий: Дис.... д-ра геогр. наук. - Саикт-Петерб. гос. ун-т , 1999. - 350 с.

16. Ilepeeam місцевого самоврядування. - K.: Логос, 2001. - 214 с.

17. Президент України та державна регіональна і муніципальна політика. - K.: Логос, 2003. - 230 с.

18. Проблеми трансформації територіальної організації вла-ди: 36. матер. тадокум.; Наук. ред. M. Пухтинський. - K.: Атіка, 2005. - 852 c.

19. Регитальна політика в країнах Європи: уроки для України / За ред. C. Максименка. - K.: Логос, 2000. - 171 c.

20. Ресурси розвитку. Адміністративна реформа в Україні. - K.: Логос, 2002. - 308 c.

21. Реформа для людини. Збірник матеріалів нро шляхи реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні. - K., 2005. - 238 c.

22. Самостійність місцевих влад та розподіл повноважень між ними: організація місцевого самоврядування відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування. - K.: Логос, 2002. - 263 c.

23. Соціальпо-екопомічиий розвиток адміністративного району в умовах перехідної економіки. - T.: Укрмедкнига, 2001. - 438 c.

24. Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / За заг. рсд. А. Зайця. - K.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2002. - 928 c.

25. Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав- членів Європейського Союзу та вибір України. - K.: Tacis, 2001. - 237 c.

26. Формуватш самодостатніх територіальних громад як основа підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування // Матер. наук.-практ. конф., 8жовт. 2002 p. - Вінниця: Консоль, 2002. - 132 c.

27. Christaller W. Central Places in Southern Germany. - New York: Englewood Cliffs, 1966. - 230 p.

28. Malik L Perspektiwi rozwitku transkordonnogo spiwrobitnictwa regioniw Ukrainy. Maszynopis, materialz konferencji w Lwowskim Regio- nalnym Instytucie Zarz^dzania Panstwowego Narodowej Akademii Zar- z^dzania przy Prezydencie Ukrainy, maj 2005.

29. Mikula N. A. Transkordonne spiwrobitnictwo w umowach integra- cijnych procesiw Ukrainy / Nacionalna Akademia Nauk Ukrainy. Institut Regionalnich Doslidzen, Lviv, 2005.