Доба Марії Терезії (1740-1780) і Йосифа II (1780-1790)

Крім економічної залежности від маґнатів та фізичного винищування війнами та злиднями українського населення і греко-като- лицька церква на Закарпатті зазнала з боку угорського католицького єпископату в Яґрі великих кривд і понижень.

Всьому цьому зробила кінець щойно цісарева Марія Терезія, яка поставила рішучу вимогу до Риму, щоби Мукачівську єпархію yca- мостійнити, тобто звільнити її з під юрисдикції і впливу яґерського єпископату. Таке домагання цісаревої виконав папа Климентій XIV окремою Буллою «Eximia RegaliumPrincipiurm> дня 19 IX 1771 p., якою проголосив Мукачівську єпархію самостійною і незалежною від яґерського єпископату (о. Пекар Атанасій, ЧСВВ: Нариси історії церкви Закарпаття, Рим, 1967, cTop. 70). Крім того цісареванаділи- ла єпархію потрібними маєтками та постійними прибутками із державної каси.

Наводимо приклади, як поводились в семинарії в Яґрі з нашими студентами^геолоґами, яких нацьковували проти їх власних єпископів «На наших теологів був роблений постійний натиск, щоби зломити в них відданість своїй власній Мукачівській дієцезії. 3 нашими семинаристами часто поводилисьв грубий і брутальний спосіб. Кожну нагоду використовували для того, щоби показати нашим теолоґам „вищість латинського обряду”» (Shereghy-Pekar: The Training of Carpatho-Ruthenian Clergy, Pittsburg, Pa. 1951, р. 89; Boysak, Basil, PhD STL: The Fate of Holy Union in Carpatho-Ukraine, Tqrpnto-New York, 1963, p. 67). — «Constant pressure was brought upon them to break down attachment to their own diocese of Munkach. Frequently, our seminarians were treated in a brosque and rude manner. No opportunity passed to show our theologians the “superiority of the Latin Rite.”»

Ці слова не є досить сильні, щоби ними передати почування висловлені нашими студентами в Яґрі.

These words are not strong enough to describe the sentiments expressed by students at Eger: «Every day we prayed sincerely to be freed from our slavery, so as to take part openly in the struggle against the domineering power of Eger. The situation was so tense that in 1770 all six seminarians ostentatiously left Eger, never to return».

Усамостійнення Мукачівської єпархії є подією великої історичної ваги. Воно вирвало її з рук яґерських латинізаторів, які пізніше стали немилосердними релігійними й національними мадяризаторами. Рівнож і в культурному житті цісарева Марія Терезія відограла велику ролю, створивши у Відні при церкві Св. Варвари, студентсько- культурний осередок «Барбареум» — Barbareum — з якого вийшло поважне число вчених Закарпатців і Галичан.

Хоча усамостійненням Мукачівської єпархії вона звільнилась з під впливу Яґерських єпископів, зате залишилась в певнім відношенню і в залежності від Остригомського архиєпископату, якому була підпорядкована як «свому Митрополитові». Таким чином контроля церковно-реліГійного життя на Закарпатті, лишилася й надалі в руках мадярів («Світло», річник XXVIII, ч. 4 (508), квітень 1965,

Торонто, Онт. Канада, стаття: о. А. Пекар, ЧСВВ: Церковна політика мадярів на Закарпатті, стор. 171).

Дальші реформи Марії Терезії мали загально державний характер. Вона наказала приготовити реєстр всіх земель-посілостей, на основі якого завела нову податкову систему, що стосувалось також і маґнатів та шляхти, чим помітно полегшила податкові тягарі селянства. Крім того видала «Робочий Патент», яким обмежила панщину на половину.

Мадярські протигабсбурзькі повстання в XVII та початком XVIII століття сильно шкодили інтересам Австрії та створювали для неї неґативну опінію в світі. Щоби цьому запобігти, старалася цісарева Марія Терезія зискати для Австрії мадярську шляхту. Для тої мети створила «Орден Св. Стефана», яким щедро наділяла мадярську і немадярську шляхту. Рівнож обильно наділяла мадярів шляхетськими титулами та влаштовувала для них при цісарськім дворі у Відні високі державні посади. Із забраного маєтку Ордену Єзуїтів та інших манастирів призначила 9 мільйонів флоринів на низьковідсоткові позички для аристократії, з того 2,765.000 — флоринів для мадярської.

Хоч цісарева скасувала на половину кріпацтво, але система шляхти та спосіб і стиль її марнотратного життя нищили ці здобутки. Для прикладу подаємо річний дохід найбагатших аристократів Угорщини: князь Eszterhazy 700.000 — флоринів, палатин Граф Batthya- nyi 450.000, — два маґнати — кожний по 300.000, — чотири магнати — кожний по 200.000, — чотири маґнати — кожний по

150.0 — флоринів (Kiraly K. Bela: Hungary in the Late Eighteenth Century, New York-London, 1969, р. 29-30).

Таким чином мадярська аристократія пустила в адміністрації імперії на цісарськім дворі у Відні глибокий корінь, який мадяри відтак використовували проти нас. Після ліквідації повстання Кошута в 1849 p. під їхнім впливом ліквідовано на Закарпатті звичайним адміністраційним порядком з грубим порушенням імперіяльної конституції короткотревалі національні здобутки, наш національний ренесанс.

Ha цей час припадає переведення незвичайно вдалої і розумної шкільної реформи цісаревою Марією Терезією, яку Сетон Ватсон оправдано назвав «одною з найбільших жіночих суверенів в історії» — «опе of the greatest women sovereignes in history» (Seton-Watson R. W.: German, Slavs and Magyar, New York, 1968, p.

Шкільним Актом «Ratio educationis» було заведене в державі обов’язкове шкільне навчання для дітей від 6-12 року. Добрі наміри Марії Терезії та Йосифа II відносно освіти поодиноких народів цісар- ства, були пізнішими змінамицього акту мадярським парламентом використані для заведення примусової мадяризації, щогпочалась зразу 1806 p. B ґімназіях, академіях та університетах, були встановлені надзвичайні професори мадярської мови, щоби кожний мав можливість вивчати цю мову.

Дальші мадяризаційні закони видавались поступово, обмежуючи постійно права поодиноких народів. Так закон стаття ІѴ з 1805 p., закон стаття VIII з 1830 p., закон стаття III з 1835 p. і закон стаття VI з 1840 p. вже встановлюють вживання мадярської мови в публічному житті, так що суди, армія, церква, церковна гієрархія, могли спілкуватись тільки в мадярській мові, ведення метрик — по-мадяр- ськи, священиком міг стати тільки той, хто володів мадярською мовою. Вершком цього був закон стаття II з 1844 p., яким заводилась мадярська мова, як викладова до шкіл (Ludovit Bakos: Ludovit Stur... p. 99-100; див.: Szekfii Gyula: Iratok a magyar allamnyelv kerdesenek t6r- tenetehez 1790-1848, Budapest, 1926, p. 229, 259, 276, 399, 482, 612-3).^[24]

Цісар Йосиф II рішив дня 11 V 1784 замінити латинську урядову і письменну мову в Угорщині німецькою, і то на центральних урядах зразу, а іншим нижчим урядам та інституціям був на це даний рік часу. Угорська історіоґрафія назвала цей розпорядок «Linguistic murder» — «Мовне вбивство» (Lupas loan: Hungarian Policy of Mag- yarization, Sibiu, 1944, p.

Цей розпорядок Йосифа II, хоч і мав політичний, але не дена- ціоналізаційний характер, бо не був скерований проти жадної національности та не мав постанови про заборону чи обмеження мов інших національностей в державі.

B добі Йосифа II мадярська мова не була ще розвинена, не мала літератури та мовної культури. Угорська шляхта користалась латинською мовою та до мадярської мови відносилась байдуже навіть із зневагою. B усуненню пануючої латинської мови із закомодатного, політичногота літературного життя угорська шляхта вбачала засяг на свої права і поставилась не за німецькою, але мадярською мовою. Коли Йосиф II почав засягати і до її шляхетських привілеїв, то шляхта поставилась в чоло угорського національного пробудження, сподіваючись таким чином і надалі забезпечити за собою с^ої старі права й привілеї. Вже із самого характеру угорської шляхти випливає, що вона, ставши виключно за мадярську мову, поставилась проти національних стремлінь інших народів Угорщини. Тим самим «шляхта дала молодому мадярському націоналізмові мадяри- заційний напрям»^[25] (Dr. Derer Ivan: Cesi a Slovaci ve stredm Evrope, Praha, 1938, p. 29-30). Цісар Йосиф II вів остру боротьбу проти католицької церкви, що не виходило корисним для його державної політики.

За цю велику працю над розвитком мадярської мови взявся Ка- zinczyFerencz, «який над проблемою мови працював більше як сорок літ». To була мова, яку він хотів удосконалити, бо літератури ще не було (Latham R. G.: The Nationalities of Europe, vol. II London, 1863, р. 408-9).

Для характеристики відносин та життя наших русинів в Угорщині, подаємо опис учасника походу армії Суворова в Італію 1799 p. «Слов’янське населення», говорить він, «всі взагалі раби своїх по- міщиків-маґнатів, і життя перших, подібне до життя африканських кріпаків; у них нема вічної власности, ні законної волі. Суду для слов’янського народу нема; все залежить від волі поміщиків».

Спротив шляхти проти обмеження її привілеїв скоро перетворився у велику вибухову силу мадярського національного шовінізму. Це було зумовлене й тим, що мадяри творили у власній державі національну меншість, що було суперечне поняттю їхньої уявної «історичної та культурної величі». B цій добі оформлювалась властива мадярська нація, що висловив і її поет Казінцій в 1791 p. словами: «Якщо мадярська мова буде заведена, як урядова мова (замість латинської — В. Ш.), то наш нарід стане окремим народом; між мадярів і немадярів поставиться раз назавжди мур, а чужий, або стане між нами мадяром, — або помре з голоду» (Clementis Vlado: Medzi nami a madarmi, London, 1943, p. 20). Казінцій видно не журився тим, що в той час жило в Угорщині 71% чужого, немадярського населення, яке теж мало право на життя та на власну національну культуру на своїй власній землі.

Звільнення Угорщини від турків теж спричинилось ДО