<<
>>

4. Страхування від кредитних ризиків

Кредитний ризик представляє собою ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитні ризики можуть мінімізуватися за допомогою відповідного забезпечення, до якого відноситься: неустойка (штрафи, пені), застава порука (гарантія).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов\'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов\'язання, а пенею с неустойка, шо обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов\'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов\'язання.

При цьому проценти на неустойку не нараховуються.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов\'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений договором.

Сторони також можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, крім випадків, передбачених законом.

Суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання сного обов\'язку в натурі та не позбавляє кредитора права на иі.ннкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним пиконанням зобов\'язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов\'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов\'язання боржником (див.

дод. 4).

Порукою може забезпечуватися виконання зобов\'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов\'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Тобто, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якшо інше не встановлено договором поруки.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов\'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред\'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якшо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов\'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель же має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, шо ці заперечення не пов\'язані з особою боржника. Поручитель мас право висунути ці заперечення також у разі, якшо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Після виконання поручителем зобов\'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов\'язок боржника. Це означає, що до поручителя, який виконав зобов\'язання, забезпечене порукою, переходять всі права кредитора у цьому зобов\'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Щодо кожного з кількох поручителів, які виконали зобов\'язання, забезпечене порукою, то їм переходять права кредитора у розмірі частини обов\'язку, що виконана ним.

Боржник, який виконав зобов\'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов\'язання, забезпечене порукою, у зв\'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов\'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержані суми, або пред\'явити зворотну вимогу до боржника.

Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Порука припиняється із погашенням забезпеченого нею зобов\'язання, а також у разі зміни зобов\'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов\'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов\'язання не пред\'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов\'язання не встановлений або встановлений моментом пред\'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред\'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

\'За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником * (принципалом) свого обов\'язку (див. дод. 5). Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов\'язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Вона є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов\'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов\'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в г арантії міститься посилання на основне зобов\'язання.

У разі порушення боржником зобов\'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов\'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред\'являється в письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказати в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, в чому полягає порушення боржником основного зобов\'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред\'явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про не боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії

строк, а в разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Якщо гарант після пред\'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов\'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про не кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Обов\'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов\'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Зобов\'язання гаранта перед кредитором припиняється в разі:

сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію: закінчення строку дії гарантії;

відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов\'язків за гарантією.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про цс боржника.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника, якшо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

В силу застави кредитор (заставодержатсль) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов\'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору (див. дод. 6), закону або рішення суду.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що запишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, а також майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (наприклад, майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого * майна, у випадках, встановлених договором.

Предметом застави не можуть буги національні, культурні та історичні цінності, які є об\'єктами права державної власності і занесені або підлягають -занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.

Не можуть бути предметом застави вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Майно, шо є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя. якшо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов\'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Якщо предмет застави не підлягає обов\'язковому страчуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета засгави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Заставодавцем може бути боржник або трегя особа (майновий поручитель).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якшо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

У договорі застави визначаються суть, розмір і с фок виконання зобов\'язання, забезпеченого заставою, подасться опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заетаводержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право засгави виникає з моменту його укладення.

Заставодавець має. право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якшо інше не встановлено договором і якшо це випливає із сул і застави.

Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заетаводержателя, якщо інше не встановлено договором.

Заставодавець мас право заповідати заставлене майно.

Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених

договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов\'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

Особа, яка володіє предметом застави, зобов\'язана, якщо інше не встановлено договором:

вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

утримувати предмет застави належним чином:

негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов\'язаний замінити або відновити це майно, якшо інше не встановлено договором.

Заставодержатель, який володіє предметом застави, в разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини у зобов\'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

Перший заставодержатель мас переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави. Якшо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями нсзарсестрованих застав та застав, які зареєстровані пізніше. Заставодержателі, які зареєструвати заставу одного і того ж майна в один день, мають рівні права на задоволення вимог із заставленого майна. Заставодавець незареєстрованої застави зобов\'язаний надати кожному із заставодержателів інформацію про всі попередні застави майна.

Заставодавець зобов\'язаний відшкодувати збитки, шо виникл«"^будь- кого із заставодержателів внаслідок невиконання ним цього обов\'язку.

В разі невиконання зобов\'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов\'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв\'язку із пред\'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якшо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов\'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов\'язання, забезпеченого заставою.

У разі часткового виконання боржником зобов\'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заетаводержателя.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета засгави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заетаводержателя та заставодавця переданий у власність заетаводержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо сума одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заетаводержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 Цивільного Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі застосування страхування кредитного ризику банк мас впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов\'язань, які страховик може прийняти на себе, залежить від правового Статусу товариства, у формі якого створена страхова організація. Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк - гарант (поручитель, страхова організація) - позичальник.

<< | >>
Источник: Петрук О.М.. Банківська справа. Навч. посібник. /за ред. Ф. Ф. Бутинця. К.: Кондор,2007. - 461 с.. 2007

Еще по теме 4. Страхування від кредитних ризиків:

  1. Види кредитних установ
  2. 4.1 Еволюція та сучасні тенденції в розвитку кредитних систем
  3. 5.5 КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ
  4. Економічний валютний ризик
  5. 4. Страхування від кредитних ризиків
  6. Валютний ризик
  7. ТЕМА 5. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТНИЙ РИНОК
  8. Обґрунтування необхідності врахування моральних ризиків та асиметрії інформації при оцінці рівня фінансової безпеки банків
  9. Глава 15. Страхування і страховий ринок
  10. Механізми нейтралізації фінансових ризиків
  11. ТЕМА 17. Фінансові ризики підприємства: принципи управління ними і механізми нейтралізації
  12. Лекція 12. СТРАХУВАННЯ І СТРАХОВИЙ РИНОК
  13. 14.2. Форми забезпечення банківського кредиту.
  14. 3. МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
  15. 1.4. Вплив ризику на процес забезпечення банківських кредитів
  16. Тема 7. Кредитні системи Методичні вказівки до вивчення теми
  17. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи
  18. 12.1. Загальна характеристика міжнародних валютно-кредитних установ
  19. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  20. 1.5. Банківська система України на сучасному етапі, її структура та тенденції розвитку
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -