4.1. ПОХОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЙОРДАНІЇ
законом № 33. Свою оперативну діяльність він розпочав з 1 жовтня 1964 р. Іншими словами, створення ЦБЙ було нагальною потребою для трансформації створеної у 1950 р. Ради з валютної політики. ЦБЙ має статус незалежного й автономного закладу незважаючи на те, що його капітал повністю належить уряду.
Закон, на який спирається ЦБЙ (додаток З), обумовлює, що "цілями Центрального банку повинні бути підтримка стабільності в Королівстві, щоб гарантувати обертання йорданського динара та сприяти стійкому зростанню економіки Королівства відповідно до загальної економічної політики уряду. Окрім того, щоб досягти цих цілей спільно з іншими банками, функції ЦБЙ еволюціонували у бік вирішення спектра проблем, а саме:
Випуск і регулювання банкнот і монет.
Підтримка та управління золотовалютними резервами Королівства.
Виконання функцій банкіра та фінансового агента стосовно уряду і державних установ.
Виконання функцій банкіра стосовно банків і спеціалізованих кре-дитних установ.
Підтримка безпеки банківської системи.
Інформування уряду при визначенні фінансової і економічної полі-тики.
Вирішення грошово-кредитних місцевих економічних проблем.
Регулювання кредитних відносин.
Інші функції, які включають, наприклад, створення "нових" фінансових установ.
Банківська система Йорданії складається з ЦБЙ, ліцензованих бан-ків і спеціалізованих кредитних установ. Виникнення ліцензованих банків датується 1925 р., коли Оттоманський банк (Британський банк) розпочав своє функціонування. Після цього і завдяки арабсько- ізраїльській війні 1948 р. створений у Палестині (м. Єрусалим) Арабсь-кий банк у 1930 р. перемістив свою штаб-квартиру в м. Амман (Йорда-нія). Іншими словами, наприкінці 1950-х рр. і на початку 1960-х рр. у Йорданії відбулося зростання кількості ліцензованих банків. Дійсно, з цього часу загальна кількість банків зросла та в кінцевому підсумку становила тринадцять національних банків, два мусульманські національні банки й вісім іноземних банків.