4.7. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ЙОРДАНІЇ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Банківський сектор Йорданії має певну специфіку організації. За свідченнями дослідників, йорданська банківська система потребує певного рівня оновлення задля збереження цілісності економіки та уникнення негативних наслідків, які може спричинити світова рецесія. До середини 2009 р. банківська система країни представлена 25 банківськими установами, дві з яких - це ісламські банки, а вісім - філії закордонних банків. Йорданські банки діють на всій території Королівства через 558 філій та 79 представництв, враховуючи, що на кінець 2007 р. кількість філій йорданських банків, що знаходяться за кордоном, налічувала 129 одиниць та 49 представництв, 57 із цих філій і 12 представ-ництв знаходилися в Палестині, тобто масштабність міжнародного бізнесу банків Йорданії має чітко виражену географічну спрямованість.

Банківська система країни доволі концентрована, а рівень концентрації використовується як показник відносного розміру організацій до промисловості в цілому. Розраховується він як сума відсоткового значення ринкової частки трьох або чотирьох компаній. Цей показник допомагає у визначенні рівня монополістичного впливу та ринкової структури промисловості - тільки з одним великим міжнародним національним і закордонним банками.

Рівень концентрації трьох банків (ринкова частка трьох найбільших банків) за загальною кількістю активів, депозитних коштів у 2007 р.

Востаннє банки, знижуючи процентну ставку за депозитами, підвищили відсоток на кредитні ресурси у кілька разів, що призвело до їх власного збагачення через збільшення маржі нарівні з фактично "кредитним голодом" у країні. Кредитування відбувається переважно для співробітників банків, а не корпорацій. Кредитування реального сектора економіки призупинилося через встановлений Центральним банком Йорданії максимум, що становить 20 % на кредитні ресурси, що й вплинуло на звуження потоку ліквідності до підприємств за останній рік.

Амманська фондова біржа, втративши на сьогодні 2/3 ринкової вартості цінних паперів, що обертаються на біржі, порівняно з 2005 р. є свідченням того, що фінансові потоки проходять поза фінансовим ринком, зменшуючи капітали йорданських компаній і погіршуючи добробут громадян країни. Крім того, керівництво публічно проданих компаній переходить до арабських власників, на діяльність яких на інших ринках Йорданія не може впливати. Маніпуляції окремих арабських інвесторів, за даними повідомлень, демонструють недієвість монетарної політики, як результат її незмінності, дедалі вужчим потоком доступних кредитних ресурсів.

По суті, послабивши економіку та платоспроможність економічних агентів, банки наполягають на тому, щоб не видавати кредитів через високий ступінь ризику таких операцій. Однак є й такі, що готові брати позики за кордоном, розподіляючи при цьому ризики та можли-ві втрати. У такому випадку необхідно за допомогою дій регуляторів ринку включити у спільну співпрацю компанії та банки задля стабілізації ситуації, що склалася. Однак те, що жоден із банків не знижував і не збирається знижувати ставки за кредитами у найближчий час, свідчить про певну змову в даному секторі та неготовність працювати на стабільність економіки цілої країни. За свідченнями експертів, така чимала кількість негативних моментів, що виникли в системі, призводить до необхідності регуляторів відповідальніше ставитися до виконання власних функцій щодо забезпечення стабільності. А тому дій щодо забезпечення та гарантування депозитів у всіх банках, які працюють на території Йорданії, недостатньо.

Отже, світові економічні проблеми відобразилися майже на всіх країнах, проте ступінь впливу негараздів на кожну з них різний. Проблеми банківського сектора йорданської економіки зумовлені не стільки зовнішніми факторами та світовими рецесійними явищами, скільки проблемами внутрішнього регулювання. Максимізуючи власний прибуток, банки фактично закривають доступ до дешевих кредитних ресурсів, а за рахунок несвоєчасного реагування відповідних регуляторів виникають певні побоювання щодо стабільності розвитку економіки в цілому.