12.3.4. Проблеми і перспективи фінансово-економічного розвитку країн Африки
Низький рівень освіти робочої сили, нехай навіть і найдешевшої в світі, практично відсутня охорона здоров\'я, оподаткування і законотворчість, яка швидше відлякує зарубіжного інвестора, ніж приваблює, нерозвинутість фінансового сектора і корупція — з подібними
352
353
труднощами інвесторам доводиться стикатися практично на кожному ринку.
Над всім континентом нависла 200-мільярдна зовнішня заборгованість, яка виснажує і без того скудні матеріальні ресурси. В Африці кожна п\'ята дитина вмирає, не доживши до п\'яти років, і кожна друга не має можливості навчатися в школі. Тим не менше африканські уряди витрачають в чотири рази більше грошей на обслуговування зовнішнього боргу, ніж на охорону здоров\'я і освіту, разом узяті.В Уганді подібна арифметика виглядає таким чином: річний бюджет країни складає 1 мільярд доларів на рік, 46% цієї суми йде на обслуговування зовнішньої заборгованості і ще 20% — на утримання збройних сил, здатних протистояти військовим конфліктам з повстанцями на півночі і заході країни. Ось і виходить, що країна, яка має родючі землі і воду, є однією із найбідніших на земній кулі: середній дохід на душу населення тут становить 260 доларів на рік. І це при тому, що за останні 12 років середній темп приросту ВВП складав 6,7%.
Найбільш високі темпи економічного росту і змушують інвесторів ризикувати. До цього часу цей ризик виправдовував себе. В середньому дохід з інвестицій в країни Південної Африки в 1996 р. склав 31%. Тоді як в Латинськй Америці цей показник дорівнював 12%, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — 13% і на Середньому Сході — 17%. Інтеграційні процеси в Африці не відзначаються таким різноманіттям, великою кількістю угруповань, як у Латинській Америці, чи масштабністю, як у Західній Європі й Азії, але попри все стратегічні напрямки розвитку африканських країн ґрунтуються на створенні економічних інтеграцій.
Ситуація на Африканському континенті залишається найсерйознішим викликом новому світовому порядку. Реалізація угод Уругвайського раунду призведе до підвищення цін на продукти харчування, погіршення сприятливих умов торгівлі, наданих регіону на ринках деяких європейських країн, а в результаті посилення міжнародної конкуренції скоротиться малокваліфікована праця в обробній промисловості.