<<
>>

Проблеми економічного розвитку

Проблеми слаборозвинутих країн Африки полягають у тому, що вони не мають власних резервів для подолання бідності. Відсутність багатих покладів корисних копалин не дає їм можливості одержати прибутки від мінеральної ренти.

Якщо ж і якісь корисні копалини є в надрах країни, їхній видобуток залежить від притоку зовнішніх

І

інвестицій. Але тут гальмом для них виступає політична нестабільність і відсутність транспортної інфраструктури.

Вкрай низький рівень накопичення коштів населення і капіталів виробництва унеможливлює інвестування галузей для створення засобів виробництва, підготовки кваліфікованої робочої сили, удосконалення технологій. Це, у свою чергу, не сприяє росту продуктивності праці, викликає низький рівень споживання, тобто низький рівень накопичення є результатом злиднів і одночасно причиною їх збереження.

Незначні інвестиції, що мають місце, не забезпечують впровадження нових технологій. Низький попит навіть на товари першої необхідності не дає можливості створювати підприємства серійного виробництва.

Найбільше число слаборозвинутих країн розташовано в Тропічній та Екваторіальній Африці (ТА). Ця група країн включає 38 держав, на них припадає 1,24% світового ВВП. їх сукупний зовнішній борг становить 232 млрд доларів. Його відношення до ВВП — найвище у світі — 70%, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов\'язань іде 20% прибутків від експорту.

Причини боргової проблеми — вузькість слабо диференційованого експортного сектора, незбалансованість економіки, нездатність використовувати переваги міжнародного поділу праці, величезна залежність від зовнішніх ресурсів.

У 90-х роках у порівнянні з 80-ми середньорічні темпи росту ВВП на душу населення зросли в Нігері, Нігерії, Гані, Ефіопії, Гамбії, Танзанії, Сенегалі, Мозамбіку, Буркіна-Фасо, Судані і Свазіленді.

Не змінилися — у Малі і на Мадагаскарі і знизилися — в інших країнах Тропічної Африки. Частка експорту у ВВП з 1970 року стабільно росла в Мавританії, Свазіленді, Малі і Маврікії; падала — у ЦАР, Судані і Замбії. Найбільше від експорту залежать такі країни, як Ангола, Конго, Габон, Мавританія, Свазіленд, Ботсвана і Маврікій (у них надходження від експорту дають від 50 до 82% ВВП). Зміна ринкової кон\'юнктури найсильніше може вдарити саме по економіці цих країн. У ряді країн частка експорту в накопиченні ВВП нижче 15% (Судан, Нігерія, Буркіна-Фасо, Руанда). На ці країни можливі зміни ринкової кон\'юнктури не спричинять істотного негативного впливу, але в той же час настільки низький показник експортних можливостей свідчить або про перебудову структури господарства (у Судані і Нігерії) за рахунок реформ, або про слабкі експортні можливості (Буркіна-Фасо, Руанда).

23 М.І. Карлін

354

355

З країн ТА спостерігається відтік капіталу: у 1991—2000 р. він склав 15 млрд доларів. Основні причини — політична нестабільність, відсталість, низька норма прибутку і казнокрадство.

У більшості країн ТА впровадження неоліберальної моделі господарювання призвело до зниження загального рівня життя. Найвищі темпи зниження особистого подушового споживання у 1980—1990 р. відзначалися в Кот-д\'Івуарі, Мадагаскарі, Гамбії, Нігері, Нігерії, Замбії й Анголі (їхні темпи становили 2,5—7,8% на рік). На відміну від інших регіонів країн, що розвиваються, де ареали злиднів і бідності за останні 10 років скоротилися, у ТА вони розрослися, і це стосується 28% населення.

Стратегією економічного піднесення регіону повинно бути швидке відкриття ринків сільськогосподарської продукції в промислово розвинутих країнах, скорочення зовнішнього боргу, обумовлене виконанням певних вимог, зміцнення економічних зв\'язків з країнами світу (можливо, в рамках угод про вільну торгівлю з європейськими країнами), завоювання ринків з певним набором тимчасових пільг, покликаних відшкодувати втрати, викликані рішеннями Уругвайського раунду.

Крім того, африканським країнам потрібно дуже зважено проводити приватизацію державної власності, враховуючи так званий закон збереження керованості в світі: наскільки слаборозвинута країна не втручається у свою економіку через політику тотальної приватизації, тобто відмовляється від керованості своїми підприємствами, то настільки ними будуть керувати транснаціональні компанії або їх «виконавчі комітети» — уряди розвинутих країн.

<< | >>
Источник: Карлін М. І.. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К: Кондор, 2004. - 384 с. 2004

Еще по теме Проблеми економічного розвитку:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -