<<
>>

§ 1. Особливості економічного розвитку країн Стародавнього Сходу

Звертаючись до історії стародавнього сходу, ми розуміємо країни і народи південної Азії, частково Північної Африки, а також Індію і Китай.

Місце Стародавнього Сходу у всесвітній історії ні в яком випадку не можна недооцінювати.

Саме там вперше відбувся розклад первіснообщинного ладу і з’явилася приватна власність, класовий антагонізм і державна влада. На Сході виникли і найдавніші системи писемності.

Саме тут вперше відбувся перехід до класового суспільства у тих країнах, в яких був теплий клімат і основну частину території складали долини великих повноводних рік (Ніл, Тигр і Євфрат, Ганг, китайські річки). Природні умови сприяли прискореному розвитку продуктивних сил. Навіть при низькому рівні техніки на родючих землях можна було отримати значний додатковий продукт.

Специфіка соціально-економічного розвитку країн Стародавнього Сходу, особливості функціонування рабовласницького ладу дали підставу науковцям називати східний спосіб виробництва «східним рабством». «Східне рабство» суттєво відрізнялося від античного, яке мало місце значно пізніше — у Стародавній Греції та Римі у II-I тис. до н.е.

Особливості східного рабства можна узагальнити так:

  • воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного життя — сільське господарство — залишалося поза рабовласницьким виробництвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку ґрунту, особливо у системі царського і храмового господарства;
  • раби належали в основному державі, головними джерелами рабства були війни, піратство, борги;
  • використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабів використовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь у будівництві пірамід, каналів тощо;
  • «східне рабство» не було класичним, у ньому перепліталися громадські і рабовласницькі елементи (співіснування сільської общини з рабовласницькими елементами, слабкий розвиток приватної власності на землю);
  • на Сході раби не були головною продуктивною силою суспільства.
    Виробництвом матеріальних благ, сільським господарством і ремеслом займалися в основному люди, які вважалися вільними.
  • земля на Сході знаходилася у державній або державно — общинній власності.

Причини таких особливостей полягали у збереженні общинних відносин. На

Сході не можна було розділити зрошувальну систему, а роботи по зрошуванню та осушуванню вимагали колективних зусиль. Тому община зберігалася.

Зрошувальні системи були власністю держави. Земля без води не становила цінності, тому держава стала верховним власником землі. До того ж общинну землю легше було зробити державною, ніж приватну власність. Держава підпорядкувала собі общинників — землеробів, і останні практично перестали бути вільними. На відміну від звичайних рабів це була дармова робоча сила, її не потрібно було купувати, кормити, одягати. Ця велика трудова армія використовувалася централізовано на громадських роботах (будівництво іригаційних каналів, пірамід, храмів, і т.д.)

Одними з перших, які виникли на нашій планеті у IV тис. до н.е., були стародавні держави Месопотамії. До 2040 р. до н.е. у Месопотамії існувало 2 великі держави — Шумер і Аккад. Пізніше вони були об’єднані у Шумеро-Аккадське царство.

Теплий клімат, наявність води і родючого ґрунту сприяли тому, що вже у VIII- VI тис. до н.е. тут вирощували ячмінь, пшеницю. Ці племена дали світу першу соху і плуг, зрошувальну систему. Тут у V тис. до н.е. з’явилося перше гончарне коло. Тут же вперше стали виробляти глиняну цеглу, яка стала основою будівництва.

Основу економіки держав Месопотамії складало сільське господарство. На перших етапах розвитку стародавнього суспільства це було скотарство. Бурхливо розвивалося і землеробство. Вирощували ячмінь, пшеницю, просо, сезам, кунжут. Ячмінь використовувався не тільки для виготовлення хліба, але і на виробництво пива. Якість виробництва і ціна продажу пива регулювалися державою. Його технологія була розроблена у Месопотамії приблизно 3000 р.

до н.е.

Важливими галузями сільського господарства були садівництво, виноградарство, овочівництво. Особлива увага приділялася розведенню фінікової пальми, яка навіть рахувалася священним деревом. За збірником законів Хаммурапі за зрубане у чужому саду дерева мав сплачуватися штраф у пів — міни (252 г. срібла). Держава підтримувала розведення садів і захищала їх.

Розвиток землеробства, раннє створення держави сприяли швидкому виділенню з сільського господарства ремесла як самостійної галузі.

Так як у країні було мало лісів, то в якості конструкційного матеріалу широко використовувалася глина, очерет, тростина, яких було багато. Це і стало основою розвитку гончарства і цегляного виробництва. Глина була і матеріалом для письма. Навіть сам клинопис виник внаслідок використання глини (на глиняних табличках було зручніше видавлювати знаки). Очерет і тростина використовувалися для виготовлення плетених речей і кораблебудування. Кораблі з тростини плавали не тільки по річках, а й по морю.

Поява металургійного виробництва дала поштовх для виробництва спочатку мідних, а пізніше — бронзових і залізних знарядь. Розвиток скотарства забезпечував сировиною шкіряне виробництво. Виробляли і тканини з вовни, льону, бавовни.

Надлишки сільськогосподарської та ремісничої продукції сприяли обміну між виробниками. Про рівень торгівлі і наявність в країні уже у III тис. до н.е. широких торгівельних зв’язків свідчать тексти торгових угод, які дійшли до нашого часу. Продавали не лише сільськогосподарську та ремісничу продукцію, але й нерухомість (землю, будинки). Розвивалася міжнародна торгівля.

Для забезпечення розвитку економічних відносин, виконання державою своїх функцій і, відповідно, збору податків, вводиться грошова і податкова системи. Спочатку податки збирали натурою (худобою, зерном), а потім у II тис. до н.е. стали застосовувати металічні гроші у вигляді злитків срібла (шекелів), вага яких становила близько 8 г. Мірилом вартості було срібло у злитках (сикль — 8 г, міна — 500 г., талант — 30 кг.).

Операції з нерухомістю, торгівля всередині країни, особливо зовнішня, викликали потребу створення банків, які з’явилися у II тис. до н.е. Банки надавали позики.

Якщо матеріальний стан позичальника був стабільним, то він отримував позику під 20-30% річних. Якщо його становище було сумнівним, то банк брав під свій контроль його нерухомість.

В Стародавньому Єгипті, як і у державах Месопотамії, головним заняттям населення було сільське господарство. Вирощували головним чином ячмінь, овочі, льон, пшеницю, цибулю, часник, редьку, огірки та ін. овочі. Землеробство повністю залежало від зрошення. Єгипет поділявся на Нижній та Верхній. У північній частині Єгипту переважало виноградарство і виноробство, у південній — вирощування фінікових пальм, інжиру. Земля належала фараону.

У Єгипті рано стала розвиватися металургія. Виплавляли мідь, свинець. Високого рівня розвитку досягло ювелірне виробництво.

Вперше в світі у Єгипті була розроблена технологія виготовлення матеріалу для письма — папірусу.

Єгиптяни були добрими будівельниками. Перші піраміди були побудовані у XXVII ст. до н.е. (піраміда Хеопса будувалася 20 років). Піраміди мають однаковий напрям осей, а сторони пірамід зорієнтовані за сторонами світу.

Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої Індії та Китаю. Вже в IV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошувальне землеробство, розвивалося тваринництво. З найдавніших часів (V тис. до н.е.) тут стали культивувати бавовну, а з IV тис. до н.е. — цукрову тростину. Землевласниками були вільні общинники, з яких бралися на користь царя натуральні податки. В господарстві царя, храмів, великих землевласників застосовувалася праця рабів.

Високого рівня розвитку досягло ремесло(гончарство, ткацтво), Виникли ремісничі міста, торгівля. Уже в III тис. до н.е. тут були створені міста-держави Мохенджо- Даро і Хараппа. У цей період тут значного поширення набули залізні знаряддя праці, які значно полегшили не лише землеробство, а й спорудження іригаційних споруд.

Посилюється спеціалізація ремесла, що, у свою чергу, підштовхує внутрішню торгівлю. Так, Пенджаб та Кашмір веде торгівлю вовною, Гімалаї — золотом, південні райони — перлами та іншими коштовностями. Надзвичайного розвитку досягло бавовняне виробництво, крім бавовняних тканин виробляли також вовняні та шовкові. Але все-таки виробництво зберігало натуральний характер, хоча Індія і залучена в цей час у міжнародні торговельні зв’язки. Звідси вивозили прянощі, бавовняні та шовкові тканини, дорогоцінні метали, фарби. Статтею імпорту були коні та деякі інші товари.

Як і в інших стародавніх країнах, в основі економіки Стародавнього Китаю була сільська община. Основним видом діяльності населення було сільське господарство. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, пізніше головною зерновою культурою стає рис, а з I ст. до н. е. стали вирощувати чай.

У Китаї використовувалася трипільна система землеробства, вперше стали застосовувати мінеральні добрива, займатися шовківництвом. Винайдення технології отримання шовкових ниток дало поштовх до різкого підвищення рівня ткацтва. Китайські майстри винайшли ткацький верстат, який працював на основі водяного колеса.

Добре розвивалася торгівля. В Китаї вперше були зроблені спроби заміни металевих грошей на казначейські білети.

Китайці знали технологію отримання штучних перлів. Тут вперше були винайдені компас та сейсмограф.

<< | >>
Источник: Андрющенко А. М., Бурляй А. П., Костюк В. С. та ін.. Економічна теорія: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 520 с.. 2009

Еще по теме § 1. Особливості економічного розвитку країн Стародавнього Сходу:

  1. 1.1. ЗАРОДЖЕННЯ БАНКІВНИЦТВА У СВІТІ
  2. Необхідність державного втручання в економіку
  3. § 1. Особливості економічного розвитку країн Стародавнього Сходу
  4. § 2. Господарство Стародавньої Греції та Риму
  5. Соціально-політичний розвиток Галичини в складі Київської Pyci та Галицько-Волинської держави
  6. Захоплення Галичини Польським Королівством та його наслідки
  7. II. Головні чинники й основні Фази національно-відродних рухів.
  8. 3.1. Система міжнародно-правових актів, що регулюють умови праці засуджених до позбавлених волі
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -