9.8. Кредитна політика банківських установ

У сучасній теорії банківської справи кредитна політика розглядається з двох позицій: макроекономічної та мікроекономічної. Кредитна політика держави – система заходів центрального банку та держави у кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу і досягнення інших економічних та соціальних цілей.

Основне призначення політики в банку – це забезпечення послідовності дій і дотримання надійності та чіткості позитивної практики в роботі. Принципів обраної політики повинні дотримуватися всі – від голови правління банку до окремо взятого співробітника. Отже, політика в контексті банківської справи – це спосіб виконання послідовно пов’язаних дій, де принципи являють собою основу її визначення і спосіб її здійснення. Кредитна політика – це лише одна зі сторін широкого спектра політики, яку проводять банки у своїй діяльності.

Ці твердження характеризують різні рівні кредитної політики. Якщо перше визначення характеризує макроекономічний рівень, яким виступає держава в особі центрального банку, то суб’єктом кредитної політики іншого твердження є мікроекономічний рівень, суб’єктом якого виступають комерційні банки.

Відмінністю кредитної політики від фінансової, податкової, бюджетної та інших видів економічної політики є те, що кредитна політика – це політика, яка пов’язана з рухом кредиту, а отже, з організацією процесу кредитування. З іншого боку, кредитна політика виступає складовою частиною банківської політики, яка охоплює, крім кредитної, депозитну, валютну, процентну й інші види політики, які виражають основні функції комерційних банків. У цій частині кредитна політика на макроекономічному рівні підпорядкована державному грошово-кредитному регулюванню, розробка і втілення якої покладені на центральний банк.