3. Функція випуску кредитних грошей
зараховує суму позички на його поточний рахунок. У межах цієї суми позичальник може отримати готівку або виписувати чеки для розрахунків з клієнтами іншого банку, що призводить до збільшення ресурсної бази останнього. Отримані таким чином ресурси цей банк також може спрямувати на видачу позичок за цією ж схемою, у результаті чого загальна грошова маса зростає. Обмежувальними для емісії факторами є величина попиту на кредити, рівень редепонування отриманих у банку позичок, а також обсяги резервів, які мають формувати банки при здійсненні кредитних операцій.
Нині, коли банківські рахунки є основним компонентом грошової маси, депозитно-кредитна емісія банків відіграє вирішальну роль у підтриманні належної еластичності грошової системи, пристосовуючи обсяги грошей в економіці до реальних потреб господарського обороту. Зазначені аспекти відображають основний макроекономічний ефект цієї функції банків - забезпечення належної гнучкості емісійної системи, спроможної за умов виваженої монетарної політики підтримувати грошову масу на рівні, адекватному потребам ділової активності, стабільності цін, зайнятості й економічного зростання.
Сукупність розглянутих вище трьох основних функцій спроможна відображати суть банку. Проте в економічній літературі відображено також погляди щодо виділення деяких інших аспектів діяльності банку на функціональному рівні. Як окремі банківські функції деякі науковці виділяють ще й такі, як емісійно-засновницька діяльність (або посередництво в операціях з цінними паперами), консультації з широкого кола проблем, трастові, страхові й інші функції. Справді, якщо власне функцію (від лат.
functio - «виконання, звершення») трактувати у широкому розумінні, тобто як спосіб діяння речі або елемента системи, спрямований на досягнення певного ефекту, то у такому контексті до функцій можна зарахувати мало не всі операції банку, а їх - сотні. Однак у даному разі функції слід розглядати як конкретні вияви сутності цього економічного агента, що формують певну цілісну картину його існування та в кінцевому підсумку відрізняють від усіх інших суб\'єктів ринку. Тому навряд чи консультаційну, трастову й інші функції слід зараховувати до характерних рис банківської діяльності. З огляду на такий підхід доцільним є виділення саме трьох зазначених функцій як основи для розуміння суті банку як ринкового інституту.Отже, з огляду на викладені вище аспекти, суть банків можна визначити таким чином. Банки - це суб\'єкти економічних відносин, основними функціями яких є посередництво в кредиті, посередництво у платежах і випуск кредитних грошей.
Розглянуті функції відображають найбільш фундаментальні, сутнісні аспекти діяльності банків, вирізняючи їх серед інших суб\'єктів економічних відносин. Через це такі, скажімо, операції, як кредитні й депозитні, при загальному аналізі можна розглядати окремо, а функція посередництва в кредиті охоплює обидві зазначені операції. Те ж саме стосується і функції випуску кредитних грошей, що взагалі є складним економічним механізмом, в якому задіяно цілий ряд банківських операцій і який з урахуванням неможливості в усіх інших фінансових інститутів емітувати гроші в обіг слід розглядати як визначальну ознаку банку.