10.5.2. Кредитування фізичних осіб на споживчі ціліта нагальні потреби

Кредит на споживчі цілі (короткостроковий кредит) може бути наданий громадянам, які мають самостійне джерело доходів за місцем проживання.

З урахуванням різних видів кредиторів можна виділити форми прямого та опосередкованого кредитування населення на споживчі цілі.

При наданні прямого банківського кредиту укладається кредитний договір між банком і позичальником - користувачем позики.

За наявності посередника в кредитних відносинах банку з клієнтом відбувається опосередковане кредитування. Такими посередниками найчастіше виступають підприємства роздрібної торгівлі. Кредитний договір у такому випадку укладається між клієнтом та магазином, який у наступному порядку отримує позику в банку. Про поширеність такої форми кредитування свідчить, наприклад, те, що на даний час більше, ніж 60% позик, що надаються американцям на купівлю автомобіля, є опосередкованою формою кредитування.

Пряме та опосередковане банківське кредитування споживчих потреб населення має свої переваги й недоліки. Перше, що вигідно відрізняє пряме банківське кредитування від опосередкованого, - це простота організації кредитного процесу, яка дає змогу оцінити об\'єкт кредитування, з\'ясувати економічну доцільність видачі позики та організувати дієвий контроль за її використанням і погашенням. Безперечно, ці переваги позитивно впливають на організацію кредитних відносин між банком та позичальником, але, з іншого боку, негативним фактором, пов\'язаним з прямим банківським кредитуванням, є звичайно дещо більший рівень ризику.

Кредитування банком споживчих потреб населення за наявності посередників дає змогу йому зменшити вплив ризиків (кредитних, процентних, ринкових та ін.), оскільки позики, що надаються юридичним особам (торговельним організаціям, підприємствам, на яких працюють позичальники), дають змогу більш реально та достовірно визначити кредитоспроможність позичальника - юридичної особи, оцінити можливість вчасного і в повному розмірі погашення позики, організувати систему дієвого контролю, у тому числі й на стадії погашення.

Об\'єктом кредитування фізичних осіб на споживчі цілі та нагальні потреби є витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність).

Головними параметрами споживчого кредиту є:

доступність кредиту;

величина відсоткової ставки;

строки надання та погашення;

здатність позичальника повернути кредит.

Продаж товарів у розстрочку проводиться на підставі договору купівлі- продажу товарів у розстрочку, який укладається за визначеною формою між суб\'єктом господарювання і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого перший зобов\'язується передати обумовлений товар, а другий - провести розрахунки за товар у строки і в розмірах, передбачених цим договором. Угода укладається за умови пред\'явлення покупцем паспорта і довідки про рівень доходів, що видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам - органом, що призначив пенсію. Під час продажу товарів у розстрочку з покупців на користь суб\'єкта господарювання від суми наданого кредиту справляються відсотки, розмір яких встановлює сама торговельна організація, але не вищих від діючих на момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, що \'її обслуговує.

Передача у розпорядження покупцеві товарів, що купуються у розстрочку, здійснюється за умови внесення першого внеску (завдатку), розмір якого залежить від їхньої вартості і може становити 25 - 50%. Строк оплати решти вартості товарів передбачається у межах від 6 до 12 місяців, а товарів, вартість яких перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - від 6 до 24 місяців.

Кредит, що надається, не має перевищувати тримісячної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця у разі продажу товарів у розстрочку на 6 місяців, шестимісячної - на 12 місяців, річної - на 24 місяці.

Продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів провадяться за цінами, що діють на день продажу. Подальша зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне за собою перерахунку.

Із січня 2006 р. в Україні діє нова редакція Закону України «Про захист прав споживачів». До основних нововведень можна зарахувати чотири, які стосуються кредитування населення на споживчі цілі:

дається визначення таких понятть, як введення продукції в обіг, засоби дистанційного зв\'язку, споживчий кредит, строк служби, фальсифікована продукція та ін.;

врегульовуються питання прав споживачів у разі придбання ними продукції у кредит, у випадках укладення договору поза торговельними або діловими приміщеннями, укладення договору на відстані;

визначаються умови, лише за додержання яких дозволяється вживання понять «знижка», «зменшена ціна», «розпродаж»;

забороняється нечесна підприємницька практика, яка розуміється як будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям і впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Зміни до Закону України «Про захист прав споживачів» ставлять до фінансово-кредитних установ, які надають кредити, доволі жорсткі вимоги. Підтвердженням цього є стаття 11 «Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит», що визначає:

Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитором та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов\'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов\'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитор зобов\'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

особу та місцезнаходження кредитора;

кредитні умови, зокрема:

мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

форми його забезпечення;

наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов\'язаннями споживача;

тип відсоткової ставки;

суму, на яку кредит може бути виданий; -

орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов\'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення та ін.);

строк, на який кредит може бути одержаний;

варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їхню частоту та обсяги;

можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, то визначити ким вона здійснюється;

режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

переваги й недоліки пропонованих схем кредитування.

Кредитор не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв\'язку з укладенням і виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися винятково для оцінювання фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов\'язання за таким договором.

Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитором відомостей про споживача у Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування й ведення кредитних історій. Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

Споживач не зобов\'язаний сплачувати кредиторові будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

сума кредиту;

детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

право дострокового повернення кредиту;

річна відсоткова ставка за кредитом;

інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом змінюється залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживачеві повідомляє кредитор письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

5. До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення законодавства про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку саму або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

споживач зобов\'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитором або третьою особою, визначеною кредитором, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов\'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитору до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитору кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їхнього повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов\'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв\'язку з відкликанням згоди.

Кредитор зобов\'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад встановлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитору.

Право відкликання згоди не застосовується щодо:

споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

споживчих кредитів на придбання житла;

споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитор зобов\'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов\'язань споживача у бік їхнього зменшення.

У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитора, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитор у такому випадку зобов\'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов\'язань споживача.

Якщо кредитор згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

затримання сплати частини кредиту або відсотків щонайменше на один календарний місяць;

перевищення сумою заборгованості суми кредиту більше, як на десять відсотків;

несплати споживачем більше, ніж однієї виплати, яка перевищує п\'ять відсотків суми кредиту;

іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитор на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, то такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитора.

Якщо кредитор у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту чи погашення іншого боргового зобов\'язання споживача, то кредитор не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитору забороняється:

надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;

вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;

звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, пов\'язаних зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;

вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Ці зміни в Закон України «Про захист прав споживачів» були внесені з метою адаптації українського законодавства до європейського. Приводом до цього стало поширення випадків, коли фірми, рекламуючи привабливі для споживачів низькі відсоткові ставки, приховують додаткові платежі. Таку норму впровадили, щоб банки надавали споживачам вичерпну інформацію про умови кредитування.

Тепер позичальник протягом чотирнадцяти днів може повернути кредитору споживчий кредит, тобто кредит на побутову техніку та інші товари. У законі вже було зазначено, що товари деяких видів можна повернути протягом чотирнадцяти днів. Якщо споживач отримав кредит у банку, щоб купити, наприклад, пральну машину, а потім з певних причин ця техніка не підійшла, то він може повернути товар (позичальник-споживач може навіть не зазначати причин відмови), а також повернути кошти, витрачені на оформлення документів.

Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення та підвищує його життєвий рівень.