Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб — це універсальний податок. Майже всі доходи фізичних осіб, що підлягають оподаткуванню, стягуються як податки на фонд зарплати або на інші види особистих доходів.

238

РОЗДІЛИ

страхування. Але все ж частка податків з фізичних осіб у загальному обсязі бюджетних та податкових надходжень збільшується з року в рік. Причиною цього є, з одного боку, інфляція та відсутність індексації податків, а з другого — зростання реального рівня зарплати. Суб\'єктом оподаткування послідовно вважається кожна фізична особа. Поділ не практикується, за винятком можливого поділу доходів (в обмежених рамках) між чоловіком та дружиною, у разі якщо вони мають спільний дохід від підприємництва.

Оподаткування доходів фізичних осіб не застосовується до виняткових статей (наприклад, до статей, що підлягають оподаткуванню як спадщина або як дарунки, а також як доходи від придбання у порядку відновлення прав); не застосовується воно й до доходів соціального характеру, таких, як пенсія за віком. Ще низка статей доходу звільнена від оподаткування через економічні причини — наприклад, державні доходи, заощадження на житлове будівництво, доходи від заставних сертифікатів та ін., а також більшість відшко-дувань акцептованих страхових сум та доходів від продажу власності (за умови, що ці операції не пов\'язані з підприємництвом).

Ще одна частина доходів підлягає оподаткуванню, але не зараховується до (річної) бази оподаткування (подібно до податку на доходи підприємства) і утворює окремі бази оподаткування, де застосовуються пропорційні ставки податку і механізми відрахувань «на місці».

невеликі внески засобам інформації — 10%;

відсотки по депозитах (за винятком депозитів на поточних та підприємницьких рахунках), дивіденди, допомога від додаткового пенсійного страхування тощо — 15%;

винагороди за спортивні та інші прилюдні змагання — 20%;

відсотки по боргових зобов\'язаннях, дивіденди, частка в прибутках акціонерних компаній та ін. — 25%.

Бай оподаткування доходів фізичних осіб поділяється на п\'ять часткових баз оподаткування:

заробітна плата робітників та службовців. Ці податки відраховуються працедавцями з місячних зарплат, як правило, у вигляді податкового авансу;

доходи від підприємництва та незалежних видів діяльності (включно з авторськими правами та доходами за трудовою угодою);

доходи з капіталу (в більшості випадків — окремі бази оподаткування);

доходи від здачі в оренду (особливо нерухомого майна);

інші різного роду надходження та випадкові доходи.

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн239

Необхідність такого дещо ускладненого порядку викликана різноманітністю доходів фізичних осіб. Тобто, цей порядок дає можливість встановити конкретні правила, за якими визначають частину доходів, котра може розглядатися законом як така, що здатна давати прибутки. Ці правила визначають кожну базу оподаткування окремо. Наприклад, у випадку доходів від незалежної діяльності (це головним чином зарплата робітників та службовців) відповідна часткова база оподаткування може бути зменшена на величину страхових внесків до загальної системи охорони здоров\'я, внесків на соціальне страхування та внесків на державне страхування зайнятості. Правила визнання законом видатків (у рамках підприємництва) однакові для фізичних та юридичних осіб.

База оподаткування формується далі як сума часткових баз оподаткування. Ця база ще може бути зменшена за рахунок тих складових бази оподаткування, які не підлягають оподаткуванню (знижки на переказні векселі), що певною мірою віддзеркалює соціальне становище платника податку.

Поряд із персональними знижками (неоподатковуваний мінімум), база оподаткування може бути зменшена також за рахунок знижок, пов\'язаних з економічною політикою уряду; їхнє застосування дуже подібне до принципів оподаткування доходів підприємства. Кожний платник податків може зменшити свою базу оподаткування максимум на 10% за умови, що він зробив дарунок на таку ж або більшу суму представникові певної гуманітарної організації (медичного закладу, школи, екологічної або наукової організації, церкви тощо). Підприємці та фізичні особи, які отримують доходи з оренди, мають право зменшити свою базу оподаткування на 10—15% від вартості деяких нових інвестицій у матеріальну власність на рік придбання.

240

241

І нарешті, ті ж самі особи мають право на зменшення податкових витрат протягом семи наступних періодів оподаткування. Ставки податку на дохід фізичних осіб наростають з великим показником прогресії. З 1996 р. кількість податкових рівнів уперше була на одиницю скорочена, але їхній діапазон розширився і всього їх стало п\'ять.

Податок на доходи підприємства

Податок на доходи юридичної особи стоїть на першому місці в переліку податкових надходжень у Чеській Республіці. Частка податкових надходжень значно зменшилась після 1989 p., а лінійна ставка цього податку поступово зменшується щороку, що призводить до відносного зменшення його частки в бюджетних доходах. За 1993—1996 pp. цей податок зменшився від 45 до 39%. Він замінив заплутані й непевні відрахування від прибутків державних підприємств та низку інших податків, сплачуваних юридичними особами, різних видів (особливо податків на доходи). Всі платники цього податку є юридичними особами, тобто це не лише компанії, але й кооперативи та (на певному рівні) неприбуткові організації. У випадку прибуткових організацій цей податок стягується з усіх доходів компанії; щодо неприбуткових організацій, то він стосується лише доходів від тих видів діяльності, які спрямовані на одержання прибутків, та від здачі майна в оренду. Для юридичних осіб існують практично такі ж види доходів, звільнених від оподаткування, як і для фізичних осіб. Перелік звільнених доходів значно коротший (державні заставні сертифікати).

Юридичні особи здійснюють необхідні витрати для одержання оподатковуваних доходів практично на тих же умовах, що й фізичні особи (індивідуальні підприємці). До таких витрат серед інших належать внески на соціальне страхування, на державне страхування зайнятості, а також внески працедавців на загальне страхування на випадок захворювання та податки на власність.

Податкові витрати значною мірою залежать від податкових знижок. Суб\'єкт оподаткування має право вибору одної з двох методик обчислення знижок — регулярної або спадної — за один і той же період знижки. База знижки залишається незмінною протягом усього періоду зниження і тому не відображає швидкого, спричиненого інфляцією зростання витрат на придбання власності. База оподаткування, визначена таким способом, зменшується шляхом вирахувань.

пожертви на громадські справи (не більше 2% від бази оподаткування після вирахувань) та 10%-на частка від затрат на розширення матеріальної власності (в рік придбання такої власності). Зменшена таким чином база оподаткування може бути й далі скорочена за рахунок податкових знижок. Один вид знижок пов\'язаний з найманням на роботу інвалідів, інший обмежує подвійне оподаткування часток доходу та дивідендів, виплачуваних юридичними особами власникам. Такі знижки є одним із засобів обмеження внутрішнього подвійного оподаткування (частки в доходах та дивіденди підлягають знижці податку на 25% при сплаті).

Майнові податки

Загалом майнові податки належать до другорядних, допоміжних джерел у системі оподаткування. Відносно вагомим серед майнових податків є податок на нерухоме майно. Податки на нерухоме майно стягуються не на місці проживання платника, а там, де розташоване це майно. Це зумовлено тим, що майнові податкові збори йдуть як дохід до місцевого бюджету.

До податків на нерухоме майно належать податки па землю та будівлі. Щодо обох податків існує розвинена система пільг, обумовлена законними обмеженнями на користування власністю, а також екологічними та соціальними чинниками. Землі, що ніяким чином не можуть бути використані, автоматично звільняються від оподаткування.

Податок на землю стосується орної землі, ділянок під забудову та деяких інших ділянок. Податок нараховується на площу даної землі чи ділянки, вираженої в квадратних метрах. Ставка податку диференціюється по виду землі і є фіксованою. Ставка податку на будівельні ділянки помножується на коефіцієнт, що залежить від масштабів даного муніципалітету, і може визначатися в межах від 0,3 до 4,5. Податок на будівлі вираховується по забудованій площі у квадратних метрах. Його ставка є фіксованою, але різною залежно від типу та призначення будівлі.

Шляховий податок надходить до державного бюджету. Сплачують цей податок користувачі транспортних засобів, якщо ці засоби використовуються для підприємницьких потреб (тобто всі юридичні особи та ті з фізичних осіб, хто використовує транспорт для власних підприємницьких потреб). Ставка податку фіксована й диференціюється залежно від об\'єму двигуна (для пасажирських автомобілів)

Ш

242

243

або від загальної ваги та кількості осей (для господарських транспортних засобів).

Податок на спадщину та податок на дарунки — це єдині податки, що стягуються з операцій безплатної передачі власності. Податок нараховується, виходячи із частки спадкоємця (або з суми окремих дарунків від одного дарувальника). Для визначення вартості власності застосовуються ціни, встановлені (відповідно до експертної оцінки або офіційного повідомлення) під час розгляду справи про спадщину в суді чи в державній нотаріальній службі. Певна частина рухомого майна та фінансів звільняється від податку; ця частина суттєво залежить від родових стосунків між дарувальником та одержувачем. Для батьків, дітей та онуків неоподатковувана частка складає один мільйон чеських крон — окремо для рухомого майна та для фінансів. З цієї причини вільним від податку залишається переважна частина майна, одержана кожним спадкоємцем у межах сім\'ї. Ставка податку наростає прогресивно і залежить від ступеня споріднення між одержувачем та попереднім власником. Для найближчих родичів податок на дарунки (за тарифами індивідуального оподаткування) складає від 1% до 7%. Для інших родичів він становить від 3% до 20%, а для інших осіб — від 7% до 40%. Ставки податку на спадщину вдвічі менші, ніж на дарунки. З огляду на незначну питому вагу цього податку (більша частина одержуваного майна не підлягає оподаткуванню), вже є обґрунтовані пропозиції про його скасування.

Податок па передачу нерухомого майна є також єдиним податком, сплачуваним при такій передачі. Цей податок нараховується, виходячи з передбаченої законом офіційної оцінки або ж із продажної ціни, якщо така ціна вища, ніж офіційна оцінка. Ставка податку однорідна і лінійна, на цей час вона становить 5%.

Оподаткування товарів та послуг

Непрямі податки або податки на товари та послуги (ПТП), забезпечують дуже важливу частину бюджетного доходу. Взяті в сумі, вони складають його найбільшу частку. До них належить не тільки загальний податок (податок на додану вартість), але й акцизний податок на окремі споживчі товари, представлений зараз лише податком на споживання. В кінцевому підсумку тягар цих податків лягає на плечі споживачів, незважаючи на те, що в Чеській Республіці він стягується з підприємців.

Податок на додану вартість є загальним податком на споживання. Це цілковита новина в чеській податковій системі. Цей податок стосується, як правило, доставки товарів, надання послуг, передачі не^

рухомого майна, а також передачі та використання прав з підприємницькою метою в Чеській Республіці. Платниками податку на додану вартість є підприємці, чия продукція підлягає обкладанню таким податком і котрі мають право на зменшення своєї бази оподаткування на суму, що дорівнює сумі податку на додану вартість, який їм належить сплачувати за оподатковувані доходи.

Податок на додану вартість сплачується також на імпортовані з-за кордону товари. Імпорт послуг цьому податкові не підлягає. При експорті товарів експортер (за умови, що він платить податок на додану вартість) має право відшкодування за рахунок податку, сплачуваного у зв\'язку з купівлею експортованих товарів. Оподаткування товарів у країні, де вони споживаються, здійснюється відповідно до звичайних міжнародних правил. Якщо товари купуються іноземцями в Чеській Республіці, то відшкодування податку практично неможливе, оскільки покупці мало дбають про відповідні документи.

Податок визначається, виходячи з оподатковуваної ціни без податку (але включно з податком на споживання, якщо даний товар такому податкові підлягає, та з митом, якщо це імпортований товар). Податок з обороту визначався на основі продажної ціни з податком включно. ПДВ є лімітним і диференційованим: застосовуються дві основні ставки. Основна ставка, що стосується переважної більшості товарів та окремих видів послуг (наприклад, проживання у готелі, ресторанні форми обслуговування тощо), була встановлена на рівні 23% і зменшена до 22% з 1995 р. Знижена ставка на послуги (у тому числі передача прав та нерухомого майна) може доходити до 5% і стосується насамперед основних продуктів харчування, енергії, ліків та багатьох інших товарів, а також книг, періодичних видань та різних форм допомоги інвалідам.

Запровадження податку на додану вартість з 1 січня 1993 р. було найвідчутнішим і найпрогресивнішим втручанням у податкову систему. Воно матиме далекосяжні наслідки в економіці всієї країни. Щоб зрозуміти всю важливість цього кроку, необхідно проаналізувати минуле. Будь-які зміни (особливо в системі оподаткуваня споживачів) тягнуть за собою глибоку перебудову в системі цін взагалі та в індивідуальному споживанні. Процес у цьому напрямку розпочався ще 1990 p., коли був скасований «негативний» податок з обороту з наступною лібералізацією цін; тоді це була чи не найболючіша з перших радикальних змін. Податок на додану вартість зразу ж став одним із головних чинників інфляції. Хоча більшість проблем, спричинених цим кроком, були передбачені законом про ПДВ, все ж знадобилися суттєві корективи цього закону протягом першого року його чинності.

244

24S

Податки па споживання — це окремі податки, застосовані до деяких видів товарів широкого вжитку (виробництво та імпорт цих товарів).

Податок визначається за кількістю фізичних одиниць виготовленого чи імпортованого товару. Ставки податку фіксовані та диференційовані відповідно до виду та категорії товару. У випадку експорту товару експортер має право на відшкодування сплаченого податку.

Цьому оподаткуванню підлягають такі товари широкого вжитку:

паливо (особливо бензин, нафта та нафтопродукти для опалювання). Цікаво, що з 1996 р. знижка на неетильований бензин не застосовується;

лікеро-горілчані вироби;

вино (податок на вино дуже невеликий, що сприяє захисту вітчизняного виробництва;

пиво (в перерахунку на алкогольні одиниці цей податок трохи більший, ніж на вино, але все ж дуже низький). Пиво є традиційним напоєм у Чехії, і будь-які зміни в його ціні завжди викликають опір населення. Очевидно тому ставка цього податку ще досі не підвищувалась (на відміну від лікеро-горілчаних виробів). З 1995 р. ця ставка диференційована залежно від річних обсягів виробництва напою. Диференціювання має на меті заохочення виробництва пива як традиційного національного напою та важливої експортної продукції;

тютюнові вироби. Ставки цього податку щороку підвищуються, Але вони все ще низькі порівняно з більшістю західноєвропейських країн.

Податкову систему Чеської Республіки завершує Закон про податкову адміністрацію, в якому визначені права та обов\'язки і платників податків, і працівників податкової адміністрації. Платники податків зобов\'язані самостійно реєструвати інформацію щодо своїх індивідуальних податків — що є унікальним явищем серед країн ОЄСР.

Податкові санкції в країні досить суворі (штраф за неповну сплату податків може більш як у чотири рази перевищувати суму власне податку). Суб\'єкт оподаткування, як правило, не має права зменшувати свій податок, якщо навіть виявляється, що він сплатив більше, ніж був повинен.

Після входження Чехії до ЄС (3 1 травня 2004 р.) в податкову систему цієї країни будуть внесені зміни, що відповідають нормативам ЄС. Це призведе до підвищення ставок низки податків і зборів.