§ 5. Звільнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися.

Для органів і установ виконання покарань це є підставою для звільнення засудженого від відбування покарання (ст. 152 КВК Укра­їни).

Наявність цієї підстави серед інших пояснюється тим, що зі спли- вом певних строків, встановлених законом, виконання покарання втрачає свою актуальність та ефективність.

Згідно зі ст. 327 КПК України рішення про застосування строків давності приймає суд, причому вимоги ст. 80 КК України для суду є обов’язковими, за винятком розгляду цього питання щодо осіб, які були засуджені до довічного позбавлення волі. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж об­меження волі; три роки — у разі засудження до покарання у виді об­меження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; п’ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин; десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; п’ятнадцять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлен­ня волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Зі спливом указаних строків виконання обвинувального вироку не здійснюється, а засуджений підлягає звільненню від відбування покарання.