Виконання днювальними контрольних функцій

Використання в'язничними адміністраціями днювальних обумов­лене, як правило, міркуваннями кращого виконання власних обов'язків і полегшення своєї роботи. Тут варто вказати на непомірне навантаження на пенітенціарний персонал, який безпосередньо працює в контакті з за­судженими.

Однак недостатність людського ресурсу, а також традиційне по­кладання у виконанні власних функцій на представників засуджених не може бути виправданням такому застосуванню, адже воно спричиняє багато негативних наслідків — спонукання та підтримання в'язничної субкультури, зловживання окремих засуджених та інше.

З цього приводу позиція КЗК є так само чіткою і принциповою. Во­на була висловлена ще під час перших візитів до України. Для прикладу, у п. 92 Доповіді щодо візиту у 2002 році КЗК вказав:

«У листі від 15 квітня 2003 р. українські посадові особи спросту­вали факт виконання днювальними функцій з підтримки порядку й контролю. КЗК не розділяє цієї думки. Багато обов'язків, що зга­дані в Правилах внутрішнього розпорядку, явно підпадають під це визначення.

Часткова передача відповідальності за дотримання порядку й без­пеки, що є компетенцією тюремного персоналу, є неприйнятною.

Це піддає більш слабких ув'язнених ризику експлуатації з боку ін­ших ув'язнених і може призвести до насильства й залякування. КЗК рекомендує внести до Правил внутрішнього розпорядку виправно- трудових установ зміни для того, щоб ув'язненим не передавалися повноваження, пов'язані з підтримкою порядку та контролем».

Відразу підкреслимо, що перелік обов'язків днювального містився у Додатку 22 до п. 52.3 Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудо­вих установ, і він, по суті, залишився незмінним у Додатку 26 до пункту 66 ПВР, хоча в ньому й було закріплено обов'язки днювального та старшого днювального замість звичайного днювального, як це було раніше.

Однак у відповіді на зауваження щодо покладання функцій адмініст­рації на днювальних українська влада відповіла:

«Нові правила внутрішнього тюремного розпорядку були введені Наказом № 275 від 25.12.2003 р. Державного департаменту з питань виконання покарань. Ці правила були офіційно зареєстровані в Мініс­терстві юстиції 31.12.2003 р. під номером 1277/8598. Нові правила виключають можливість виконання ув'язненими функцій, що властиві тюремному персоналу, який відповідає за нагляд і безпеку в пенітен­ціарних установах».

Наголосимо, що, насправді, нові ПВР (на той час ПВР 2003 року) не ма­ли особливих відмінностей з точки зору правового статусу днювального.

У доповіді щодо візиту 2005 року КЗК вказав (п. 148):

«У своєму звіті про візит 2002 року (пункт 92) КЗК рекомендував, щоб ув'язнені-днювальні не виконували завдання, пов'язані з підтримкою порядку та контролем. Проте це тривало й у 2005, особливо в колонії № 61, де, до того ж, днювальні мають вплив на накладення дисциплі­нарних санкцій. КЗК рекомендує припинити таку практику в май­бутньому». У цій же доповіді здійснювалося посилання на оновлені у 2006 році Європейські в'язничні правила, у п. 62 яких вказується, що жоден ув'язнений не повинен наділятися будь-якими дисциплінарни­ми повноваженнями.

Те, що проблема наділення засуджених повноваженнями днюваль­ного, які пересікаються із повноваженнями адміністрації криміналь­но-виконавчих установ, продовжує залишатись, свідчить і Доповідь КЗК щодо візиту у 2012 році (п. 25): «Комітет рекомендує українській владі вжити заходів для забезпечення того, щоб жоден ув'язнений не був поставлений в таке положення, щоб він мав владу над іншими ув'язненими».

До речі, як у ПВР, так і у проекті ПВР мітиться норма, що для забезпе­чення належного внутрішнього порядку у гуртожитках адміністрація уста­нови може додатково покладати на цих осіб інші обов'язки, які не супере­чать законодавству. Однак українське законодавство не містить прямих заборон покладанню на засуджених окремих функцій персоналу ДПтС Ук­раїни, а тому ця норма як призводила, так і призводитиме до зловживань.

Отже, додаток до ПВР, що визначає обов'язки днювальних повинен бути переглянутий з огляду на вищевикладені зауваження з тим, щоб виключити відповідні повноваження, а також повинен закріпити нор­му, що такі обов'язки не можуть бути такими, що ставлять засудженого в становище, щоб він мав владу над іншими засудженими. Харківською правозахисною групою було висловлено таку пропозицію у своїх заува­женнях до Проекту ПВР. На жаль, всі наші зауваження, які базувалися го­ловним чином на стандартах КЗК, були відхилені як «недоцільні» першим заступником Голови ДПтС України Сидоренком С. М.

7.3.