Перелік хвороб, які є підставою для звільнення від відбування покарання

Під час візиту до України у 2012 році Комітет звернув увагу на ок­ремих засуджених, які були у передсмертному стані та не звільнялись у зв'язку з затримками з боку адміністрації установи.

Насправді, причиною таких затримок часто стає не тільки затягуван­ня з боку адміністрацій установ, а й те, що перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів щодо звільнення у зв'язку з хвоборою, є незадовільним для потреб практики і часто не охоплює дуже серйозні захворювання. Саме це призводило до того, що засуджених звільняли за декілька днів до того, як вони мали померти, що робилось також для того «щоб не псувати статистику» смертності в установах.

Важко уявити, яким було наше здивування, коли під час аналізу но­вого списку таких хвороб у Проекті наказу виявилось, що він ще гірший та більше репресивний, ніж попередній. Проектом наказу планується за­мінити діючий нині (насправді, формально не діючий нормативний акт, але він застосовується) Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 3/6 2000 року, включивши до його змісту перелік хвороб, які є підставою для дострокового звільнення у відповідності до статті 84 КК України.

До речі, ця норма не вказує на те, що перелік хвороб має бути вичер­пним чи обмеженим якимось документом, а визначає як підставу «іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання», така людина «може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбуван­ня». Тобто підстава для звільнення формулюється як оціночне поняття, встановлювати яку має суд.

Усі ці зауваження повинні враховуватись під час реформування інсти­туту звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку з хво­робою.

Повертаючись до якості нового переліку хвороб, що є підставою для такого звільнення, варто послатись на експерта Харківської правозахис- ної групи І. Сухорукову, яка провела аналіз нового списку і сформулювала такі зауваження. За старим і сучасним наказами «від покарання звільня­лися лише хворі на прогресуючий двосторонній фіброзно-кавернозний туберкульоз з порушеннями серцево-судинної системи, який не виліко­вується адекватною хіміотерапією. Тобто, така ж ситуація, якщо процес захопив одну легеню — не є підставою для звільнення. Прогресуючий деструктивний туберкульоз хребта, двосторонній туберкульоз нирок з кавернами — всі ці показники є передумовою невиліковних уражень.

Ще гірше ситуація з онкологічними захворюваннями. Фактично, хво­рих звільняють вмирати, бо підставою для звільнення є онкологічні за­хворювання 4-го ступеню. Таких хворих в Україні, як правило, вилікувати не можуть.

У новому наказі все це збереглося. Більш того, в розділі «хвороби нервової системи» в старому варіанті були присутні судинні захворю­вання. Так, за старим наказом можна було подавати на звільнення в'язнів з «судинними захворюваннями головного та спинного мозку: емболії, геморагічні, ішемічні або змішані гострі порушення мозкового кровообі­гу, хронічна судинна енцефалопатія 3-ї стадії, первинні (нетравматичні) субарахноїдальні крововиливи при встановленому діагнозі з виражени­ми стійкими явищами осередкового враження мозку». В новому наказі навіть цього надто жорсткого переліку немає. Тобто звільняти в'язнів на­віть з найважкішими судинними розладами не передбачається.

Те ж саме стосується менінгітів, абсцесів головного мозку, розсіяного склерозу, туберкульозного ураження нервової системи, лейкоенцефаліту Шільдерса, пухлин головного мозку, краніоспінальних пухлин тощо.

У новому переліку немає навіть таких надважких хвороб як бічний аміотрофічний склероз, цереброспинальні атаксії, епілепсії.

Теж саме ми бачимо в переліку хвороб органів кровообігу. Якщо в старому переліку були присутні: констриктивний перикардит, що не підлягає хірургічному лікуванню; набуті або природні вади серця; бак­теріальний ендокардит, затяжний перебіг; кардіоміопатія, ішемічна хво­роба серця, гіпертонічна хвороба 3-ї стадії тощо, то за новим переліком подання на звільнення вимагають тільки «усі хвороби серця 3-ї стадії, та загрозливі шлуночкові аритмії високих градацій на тлі ішемії міокарду та зниженої систолічної функції лівого шлуночка. Безумовно, це — про­сто вбивчий перелік хвороб.

Також значно погіршилася стаття про хвороби органів дихання. У старому переліку поданню на звільнення підлягали хворі на такі хво­роби: хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма, бронхоек- татична хвороба, абсцес легенів, єпієма плеври, саркоідоз, ідіопатичний фіброзний альвеоліт, пневмоконіози різної етіології, емфізема.

Дуже поганим є перелік хвороб органів травлення і нирок. Він пере­дбачає подання на звільнення тільки при цирозі печінки та порушення всмоктування в кишковику в стадії кахексії і білкової недостатності та на­явності хронічної хвороби нирок 4-5-ї стадії, чи недостатності кровообі­гу 3-ї стадії, тобто коли хвороба є вже невиліковною.

Серед хвороб кістково-м'язової системи та сполученої тканини подан­ня передбачалось при низці захворювань: ревматоїдний артрит, гемора­гічний васкуліт, системний червоний вовчак, хвороба Бехтерєва, дермато- міозіт, вузелковий переартеріїт, системна склеродермія. В новому переліку залишилася тільки висока ампутація верхніх або нижніх кінцівок, або поєд­нання високих ампутацій однієї верхньої і однієї нижньої кінцівок.

Таким чином, цей ще не затверджений перелік хвороб, на наш по­гляд, має бути переглянутим, бо він не відповідає жодним міжнародним нормам, є жорстоким і антигуманним».

Звільнення від відбування покарання у зв'язку з хворобою, як ві­домо, поділяється на дві стадії: а) вирішення питання про подання ма­теріалів на звільнення до суду адміністрацією установи, що вирішується відповідною медичною комісією на підставі вказаного переліку хвороб; б) розгляд справи судом та встановлення доцільності звільнення засуд­женого. Принципова важливість списку хвороб обумовлена тим, що на ньому твердо базуються рішення комісій про подання матеріалів на звільнення, а також тим, що саме на стадії подання матеріалів про звіль­нення у зв'язку з хворобою адміністрацією установи на сьогодні часто вирішується, чи буде звільнено засудженого, чи ні.

Разом з тим роль судів також не треба применшувати. Як вказав КЗК у процитованому на початку розділу стандарті, справи про звіль­нення у зв'язку з хворобою повинні розглядатися судами з презумпцією на звільнення. Практика окремих судів свідчить про їх віддаленість від цієї ідеї^[33], а тому вона потребує зміни, можливо, й шляхом внесення змін у кримінально-процесуальне законодавство.

4.