§ 7. Колізійні питання опіки і піклування

Відносини з опіки і піклування з «іноземним елементом» регулю­ються Законом України «Про МПП» (ст. 24), Консульськими конвен­ціями, багато- та двосторонніми Договорами про правову допомогу.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про МПП» встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмеже­на, регулюються особистим законом підопічного.

Обов’язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклу­вання) визначається особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка пере­буває під опікою (піклуванням), визначаються правом держави, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

Опіка (піклування), установлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи або диплома­тичного представництва України.

Щодо особи, яка не є громадянином України і перебуває в Україні, або її майна, що знаходиться на території України, у разі потреби в ін­тересах опіки чи піклування можуть бути вжиті заходи для захисту прав та охорони майна відповідно до права України. Про це невідклад­но сповіщається дипломатичне представництво або консульська уста­нова держави, громадянином якої є відповідна особа.

Різні Консульські конвенції, укладені Україною, неоднаково регу­люють встановлення опіки і піклування. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Консульської конвенції між Україною та Китайською Народною Рес­публікою від 31.10.1992 р. консульська посадова особа лише рекомен­дує особу для виконання обов’язків опікуна або піклувальника згідно із законами та правилами держави перебування. Консульська конвен­ція між Україною і Республікою Болгарія від 24.07.1996 р.

рацією, Корейською Народно-Демократичною Республікою, Турецькою Республікою тощо) консульська посадова особа має право рекоменду­вати або призначати опікуна або піклувальника для громадян держа­ви, що призначила консула, і спостерігати за їх діями, що стосують­ся опіки та піклування.

З урахуванням сформованої міжнародної практики можна ствер­джувати, що договори про правову допомогу як головний колізійний принцип застосовують закон громадянства особи, над якою встанов­люється опіка чи піклування. Мінська конвенція і двосторонні угоди про правову допомогу (з деякими варіаціями і незначними відміннос­тями) встановлюють такі правила: а) встановлення чи скасування опіки чи піклування здійснюється за законодавством країни, громадя­нином якої є особа, стосовно якої встановлюється чи скасовується опіка чи піклування; б) правовідносини між опікуном або піклуваль­ником та особою, яка знаходиться під опікою або піклуванням, регу­люються законодавством держави, установа якої (як правило, консуль­ська посадова особа) призначила опікуна чи піклувальника; в) обов’язок прийняти опікунство чи піклування встановлюється законодавством країни, громадянином якої є особа, яка призначається опікуном чи піклувальником; г) у справах про встановлення чи скасування опіки та піклування компетентними є установи держави (як правило, консуль­ська посадова особа), громадянином якої є особа, стосовно якої вста­новлюється чи скасовується опіка чи піклування.