§ 6. Колізійні питання усиновлення

Правове регулювання усиновлення підкоряється твердій імпера­тивній вимозі, що міститься в розділі VI CK України, відповідно до якої у всіх випадках виникнення відносин з усиновлення, обтяжених іноземним елементом, слід застосовувати українське законодав­ство, що в цілому відповідає положенням ст.

Правове регулювання усиновлення з іноземним елементом за CK України. Відповідно до ст. 282 CK України усиновлення громадя­нином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за 312

межами України, здійснюється в консульській установі або диплома­тичному представництві України за її законами. Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу урядо­вого органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється в порядку та на підставах, установлених главою 18 та ст. 283 CK України. Так, дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повно­важень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п’яти років.

Усиновлення може бути здійснене до закінчення зазначеного стро­ку, а також до досягнення дитиною п’яти років, якщо:

1) усиновлювач є родичем дитини;

2) дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального пере­ліку хвороб, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України;

3) здійснюється усиновлення всіх рідних братів і сестер в одну сім’ю, якщо один із них досяг п’яти років і перебуває на обліку в цен­тральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік;

4) іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.

Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося гро­мадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім’ю.

Крім того, переважне право на усиновлення дитини — громадяни­на України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини або 2) громадя­нами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

Отримання згоди центрального органу виконавчої влади, до повно­важень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, є обов’язковим в усіх випадках усиновлення дитини іноземцем. Ви-

щезазначений центральний орган виконавчої влади направляє в по­рядку, установленому Кабінетом Міністрів України, запит до Мініс­терства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що усиновляють дитину, яка є громадянином України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.

Разом із тим усиновлення іноземцями провадиться за умови забез­печення дитині прав у обсязі не меншому, ніж це встановлено законо­давством України. До досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років за нею зберігається громадянство України. CK України особливо підкреслює, що усиновлена дитина має право на збереження своєї на­ціональної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.

Згідно зі статтями 284, 286 CKусиновлення громадянами України, іноземцями або особами без громадянства дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, здійснюється в Україні відповідно до законів України (тобто на загальних підставах), якщо інше не встанов­лено міжнародними договорами України.

З метою охорони і захисту прав дітей, усиновлених іноземцями, сімейне законодавство України закріплює деякі обмеження права останніх на таємницю усиновлення. Так, усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним у таких випадках: а) якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним; б) якщо усиновлювач в Україні постійно не проживає (ст.

Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні, здійснює орган опіки та піклування. Проте якщо діти уси­новлені іноземцями і проживають за межами України, облік цих дітей і нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років веде та здійснює відповідна консульська установа за доручен­ням Міністерства закордонних справ України. Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і про­живають за межами України, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Варто зазначити, що з метою захисту прав усиновлених дітей ви­щевказані правила, вміщені в статтях 283, 285, 287 CK України, слід 314

за аналогією застосовувати і до випадків усиновлення особою без громадянства, що постійно проживає за межами України, дитини, що є громадянином України^[CCLXIX].

Правове регулювання усиновлення з іноземним елементом від­повідно до уніфікованих колізійних норм. Дещо інше вирішення даного питання пропонується Мінською конвенцією країн СНД. Вона у ст. 37 передбачає, що усиновлення чи його скасування регулюється законодавством країни, громадянином якої є усиновлювач у момент подачі заяви про усиновлення чи його скасування. Якщо усиновлювач і особа, що усиновлюється, є громадянами різних держав, то при уси­новленні чи його скасуванні необхідно одержати згоду законного пред­ставника останньої і компетентного державного органу, а також згоду дитини, якщо це потрібно за законодавством країни, громадянином якої вона є.

Якщо дитина усиновлюється подружжям, члени якого є громадя­нами різних країн — учасниць Конвенції, усиновлення чи його скасу­вання мають проводитися відповідно до умов, передбачених законо­давством обох країн.

У справах про усиновлення чи його скасування компетентною є установа країни громадянства усиновлювача, а у випадку, коли уси- новлювачами є подружжя, члени якого мають різне громадянство, компетентною є установа тієї держави, на території якої подружжя має чи мало останнє спільне місце проживання чи місце перебування.

Договори про правову допомогу, укладені Україною з Польщею, Грузією, Латвією, Литвою, Узбекистаном, Естонією, також містять колізійну прив’язку, відповідно до якої усиновлення провадиться за законами тієї держави, громадянином якої є усиновлювач. Однак де­які двосторонні угоди містять положення, аналогічні тим, що закріпле­ні в CK України. Так, відповідно до ст. 30 Договору між Україною і Республікою Молдова «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах» від 13.12.1993 р. при усиновлен­ні застосовується законодавство тієї держави, громадянином якої є усиновлюваний, а компетентними у подібних справах є установи тієї країни, громадянином якої є дитина.