Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві

Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» перебувають під захистом.

- особи, які заявили до правоохоронного органу про злочини або в іншій формі брали участь чи сприяли у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів;

- потерпілі та їх представники у кримінальних справах;

- підозрювані, обвинувачені, захисники і законні представники;

- цивільні позивачі, цивільні відповідачі та їх представники у справах про відшкодування шкоди, завданої злочином;

- свідки;

- експерти, спеціалісти, перекладачі і поняті;

- члени сімей та близьку родичі осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Рішення про застосування заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, приймається органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи про злочини у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали, або беруть участь такі особи, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів.

Спеціальні заходи по забезпеченню безпеки осіб, які залучені до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, і членів їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України. У ст. 13 ч. З Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність» вказано, що у разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до виконання оперативно-розшукової діяльності, її захист забезпечується в порядку, передбаченому для соціального і правового захисту працівників оперативних підрозділів, правоохоронні органи, на які покладено захист, зобов'язані вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки - зміна даних про осіб, зміна місця проживання, роботи і навчання, інших даних у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Особи, взяті під захист, мають право:

- подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;

- знати про застосування щодо них заходів безпеки;

- вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;

- подати скаргу про незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурору або суду.

Заходами забезпечення безпеки, які здійснюються відповідними органами, можуть бути:

- особиста охорона, охорона житла і майна;

- видача спеціальних засобів індивідуального захисту і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

- зміна документів та зміна зовнішності;

- зміна місця роботи або навчання;

- переселення в інше місце проживання;

- поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

- забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

- закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеню небезпеки для життя, здоров'я, життя та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки; такі як: маскування джерел інформації, легендування поведінки, встановлення протипожежної та охоронної сигналізації при охороні житла і майна осіб, взятих під захист, заміна номерів їх квартирних телефонів і державних номерних знаків транспортних засобів, що їм належать. В разі наявності небезпеки для життя і здоров'я осіб, взятих під захист, їм можуть видаватися з додержанням вимог чинного законодавства спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

Такі ж заходи правомірно проводити також із метою забезпечення безпеки осіб, що співробітничають з оперативно-розшуковими підрозділами на безоплатній основі, без укладання відповідної угоди про виконання спеціальних завдань оперативно-розшукової діяльності.

Забезпечення безпеки осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі або у місцях із спеціальним режимом, відбувається у відповідності до ст. 19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» з урахуванням вимог, передбачених режимом їх перебування у таких установах.

Рішення органів, що забезпечують безпеку, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання відповідними органами, підприємствами, установами та їх посадовими особами.

Заходи безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, здійснюються конфіденційно. Розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які їх здійснюють, або особами, які прийняли рішення про ці заходи, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, - кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством. Законом передбачена відповідальність і особи, взятої під захист, якщо вона розголосила відомості про заходи безпеки, або втратила майно, видане для забезпечення безпеки.

Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» встановлена система особливих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів від перешкод виконанню покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв'язку із службовою діяльністю цих працівників.

Відповідно до цього Закону (ст. 2) захисту підлягають працівники суду і правоохоронних органів, якими являються органи внутрішніх справ, органи прокуратури, служби безпеки, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, а також працівники Антимонопольного Комітету України, які беруть безпосередню участь відповідно у:....

- розгляді судових справ у всіх інстанціях;

- провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення;

- оперативно-розшуковій діяльності;

- охороні громадського порядку і громадської безпеки;

- виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів;

- контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний кордони і митний кордон України;

- нагляді і контролі за виконанням законів.

Особи, залучені до співробітництва як гласні чи негласні штатні працівники, або з якими встановлене конфіденційне співробітництво на засадах добровільності (ст. 8 Закону про ОРД), як бачимо, мають правовий і соціальний захист і на підставі Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». У відповідності до ст. 5 цього закону для забезпечення працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин на основі чинного законодавства, яке регламентує захист прав і свобод людини, можуть застосовуватись такі заходи:

- особиста охорона, охорона житла і майна;

- видача зброї, засобів індивідуального захисту і оповіщення про небезпеку;

- встановлення телефону за місцем проживання;

- використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

- тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;

- забезпечення конфіденційності даних про об'єкти захисту;

- переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

Правовий і соціальний захист особи, залученої для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності здійснюється з урахуванням характеру виконуваних ними завдань, пов'язаних в ряді випадків з ризиком для життя і здоров'я, з фізичними і нервово-психічними перевантаженнями, особливим режимом діяльності, виконанням завдань в неробочий час, включаючи нічний час, вихідні і святкові дні та конфіденційність такої роботи.