Лекція № 1 (денна форма навчання) Тема 1. Методичні основи розслідування кіберзлочинів

Мета вивчення

Надати уявлення та сформувати систему знань про сучасні методологічні основи розслідування кіберзлочинів, визначити основні проблеми правозастосовної практики в цій сфері, а також шляхи їх подолання.

Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1) аналізувати і синтезувати досягнення криміналістичної науки у сфері розроблення методик боротьби з кіберзлочинами;

2) застосувати сучасні інформаційні технології та інформаційні ресурси з для розв’язання практичних задач з аналізу злочиннох діяльності у кіберпросторі;

3) орієнтуватися в термінологічному контенті в сфері протидії кіберзлочинності та злочинів, вчинених у кіберпросторі;

4) використовувати в правозастосовній діяльності нормативно-правові акти, що регулюють відносини, що виникають підчас виявлення та розслідування фактів вчинення злочинів у кіберпросторі.

План

1. Сутність поняття «кіберпростір». Особливості кіберпростору, що привертають увагу злочинців до використання його середовища з метою досягнення злочинного результату.

2. Визначення основних технічних термінів, пов’язаних із кіберпростором: телекомунікаційна мережа, комп’ютерна мережа, інформаційні технології, електричний зв’язок, мережа зв’язку, мережа Інтернет.

3. Сутність кіберзлочинів.

4. Класифікація кіберзлочинів.

Основний зміст

1. Сутність поняття «кіберпростір». Особливості кіберпростору, що привертають увагу злочинців до використання його середовища з метою досягнення злочинного результату

З урахуванням комп’ютерної складової електронного обміну інформацією, кіберпростір утворюють усі телекомунікаційні мережі, комп’ютерні системи й пристрої, обмін інформацією в яких здійснюється на базі єдиної системи стандартів і протоколів, що забезпечують процес перетворення вихідної інформації на інформаційний продукт для іншого користувача. Кібепростір сьогодні створює специфічну обстановку вчинення злочинів різних видів,

Кіберпростір слід розуміти як інформаційний простір взаємодії між людьми за допомогою інфраструктури електронних інформаційних технологій, що вміщує Інтернет, інші телекомунікаційні мережі, комп’ютерні системи та пристрої, обмін інформацією в яких здійснюється на базі єдиної системи стандартів і протоколів, що забезпечують процес перетворення вихідної інформації на інформаційний продукт для іншого користувача.

2. Визначення основних технічних термінів, пов'язаних із кіберпростором: телекомунікаційна мережа, комп'ютерна мережа,

інформаційні технології, електричний зв'язок, мережа зв'язку, мережа Інтернет

Засоби комп’ютерної техніки за своїм функціональним призначенням поділяються на дві основні групи: апаратні та програмні. Під апаратними розуміють технічні засоби, які використовуються для обробки і пересилання даних. До таких належать: ПК - комплекс технічних засобів, призначених для автоматичної обробки інформації в процесі розв’язання обчислювальних та

інформаційних завдань; периферійне обладнання - таке, що має підлеглий кібернетичний статус в інформаційній системі (будь-який прилад, який забезпечує обмін даними і командами між процесором і користувачем); комплекс зовнішніх приладів ЕОМ, які не перебувають під безпосереднім керуванням центрального процесора; фізичні носії магнітної інформації.

Телекомунікаційна мережа це системоутворювальний комплекс засобів телекомунікацій, що надає територіально розгалуженим об’єктам можливість інформаційної взаємодії шляхом обміну сигналами (радіо-, електричними або оптичними) (за ЗУ про телекомунікації називають, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів,письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.). У технічному сенсі мережа Інтернет становить глобальну сукупність інформаційних ресурсів і систем, з’єднаних за допомогою електрозв’язку, обмін інформацією в яких здійснюється на базі єдиної системи стандартів і протоколів.

Оцінки загроз кіберзлочинності національній безпеці окремих держав та міжнародному порядку:1) небезпечна тенденція, пов’язана зі збільшенням технічної і технологічної залежності держави від транскордонних проявів кібертерористів, 2) комп’ютерні атаки практично неможливо прогнозувати або прослідити в реальному часі.

3. Сутність кіберзлочинів

Трмін «комп’ютерний злочин» має розширене тлумачення. Ним позначають діяння, в яких комп’ютер є предметом, знаряддям або засобом скоєння злочину. Н відміну від кримінального права, у криміналістиці вид злочину називають навіть не за засобом (знаряддям) вчинення злочину, а за видом злочинної діяльності. На стику ХХ й ХХІ століть опубліковано цілу низку праць щодо «комп’ютерного злочину» в такому трактуванні.

Терміносполучення «злочини у сфері комп’ютерної інформації» зумовлено важливістю та значенням об’єкта посягання - комп’ютерної інформації. До таких відносять злочини, передбачені Розділом XVI КК України, а також ч. 3 ст. 190 КК (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки) та ст. 200 КК (використання підроблених електронних засобів доступу до банківських рахунків). Класифікація «комп’ютерних злочинів», «злочинів у сфері комп’ютерної інформації» та «інформаційних злочинів», як правило, здійснювалась за кримінально- правовими ознаками відповідної групи злочинів.

Тривала наукова та законодавча невизначеність наведеного соціально- правового явища призвела в країнах СНД до запозичення з міжнародної практики боротьби зі злочинами терміна «кіберзлочин» («cybercrime»). Аналіз сучасних публікацій, тем дисертаційних досліджень та інших джерел інформації дозволяє доволі впевнено стверджувати про всезагальне визнання українською науковою спільнотою цього терміна. При цьому проблему недостатньої аргументованості й хаотичного подання поняття «кіберзлочин», що властиво розробкам закордонних дослідників та зарубіжним правовим актам, екстрапольовано в національну науку. На останньому форумі Конгресу ООн з проблем протидії кіберзлочинам (2015 р.) до категорії «кіберзлочинність» віднесено такі діяння, об’єктом злочину яких є комп’ютерні дані або системи, а також діяння, за яких використання комп’ютерних або інформаційних систем є невід’ємною складовою способу вчинення злочину. До першої класифікаційної групи відносять отримання незаконного доступу до комп’ютерних даних або систем (іноді їх називають «основними» кіберзлочинами). До другої - використання комп’ютерних даних або систем для шахрайства, розкрадання чи спричинення шкоди іншим особам; злочини, пов’язані з використанням комп’ютерів та інтернет-контенту, включаючи пропаганду ненависті, дитячу порнографію, злочини з використанням особистих даних і продаж заборонених товарів.

4. Класифікація кіберзлочинів

Для цілей основної криміналістичної класифікації злочинів, вчинених у кіберпросторі, на групи потрібно виходити саме з традиційних сфер суспільного життя суб’єктів кіберпростору, класифікуючи мотиви вчинення злочинів на такі групи:

1) корисливі мотиви, пов’язані з фінансово-економічною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі;

2) соціально-економічні мотиви, пов’язані з соціальною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі;

3) антидержавно-політичні мотиви, пов’язані з державно-політичною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі;

4) ідейні мотиви, пов’язані зі світоглядною сферою життя суб’єктів відносин у кіберпросторі.

Тож, на підставі класифікації мотивів можна класифікувати злочини, вчинені у кіберпросторі, на відповідні чотири групи:

1) злочини, вчинені з корисливих мотивів, що пов’язані з фінансово- економічною сферою відносин у кіберпросторі;

2) злочини, вчинені з соціально-економічних мотивів, що пов’язані з соціальною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі;

3) злочини, вчинені з антидержавно-політичних мотивів, пов’язані з державно-політичною сферою відносин суб’єктів у кіберпросторі;

4) злочини, вчинені з ідейних мотивів, пов’язані зі світоглядною сферою життя суб’єктів відносин у кіберпросторі.

Звичайно ці групи злочинів характеризуються різноманітністю їх кримінально-правових ознак, тому виникає питання поділу на підгрупи в межах виділених груп злочинів, які традиційно утворюють визначену множину злочинів в одному акті розслідування.

Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

1. Які особливості кіберпростору, що привертають увагу злочинців до використання його середовища з метою досягнення злочинного результату?

2. Порівняйте зміст понять «комп’ютерний злочин», «кіберзлочин», «злочини у сфері високих технологій» та «злочини у сфері комп’ютерної інформації». Теоретичні та нормативні позиції вказаних термінів в Україні та за кордоном.

3. Визначення сутності кіберзлочинів. Класифікація кіберзлочинів

(комплекс злочинів).

4. Класифікація кіберзлочинів в Європейської конвенції по боротьбі з кіберзлочинністю.