Соціально-психологічна підтримка

Особливо гострим є питання про первинну «екстрену» психологічну підтримку потерпілих від кримінальних правопорушень. Особа, яка пер­шою спілкується із потерпілою, має володіти мінімальними спеціальни­ми знаннями з психології потерпілого та вжити першочергових заходів з його підтримки.

Як правило, першими, хто спілкується з потерпілими від насиль­ницьких злочинів, є працівники поліції та працівники закладів охорони здоров'я. У зв'язку з цим необхідна підготовка таких осіб з екстреної психологічної допомоги. Водночас спеціального навчання для праців­ників поліції не передбачено. Так само немає відповідної підготовки і в працівників прокуратури та суду.

Частково підтримку потерпілих передбачено для потерпілих від ок­ремих видів злочинів (зокрема, домашнього насильства та торгівлі людь­ми). У зв'язку із ухваленням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII для реалізації та за­хисту прав потерпілих було прийнято низку нормативних документів.

Водночас гарантії захисту закріплюються лише стосовно окремої ка­тегорії потерпілих, а саме: потерпілих від домашнього насильства, і не поширюються на потерпілих від інших насильницьких злочинів.

Для протидії вказаним злочинам та інформування про їхнє вчинення запроваджено спеціальну національну телефонну лінію^[83]. Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерній дискримінації є безоплатною і працює цілодобово за номе­ром 15-47^[84]. Також додатково працює гаряча лінія для дітей.

На сайті Мінсоцполітики також можна знайти довідник телефонів «гарячої лінії», де містяться контакти як державних установ, так і громад­ських організацій, які допомагають потерпілим від указаних злочинів. Однак пересічній людині, а особливо потерпілому у стресовому стані, може бути досить складно зорієнтуватись на вказаному сайті та швидко знайти необхідну інформацію^[85].

Також на державному рівні прийнято рішення про створення спеціаль­них мобільних бригад для допомоги постраждалим від домашнього на­сильства^[86].

Мобільна бригада - це спеціалізована служба підтримки осіб, які по­страждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, метою якої є надання соціально-психологічної допомоги постраждалим, соціальних послуг з консультування, кризового й екстреного втручання, соціальної профілактики відповідно до їхніх потреб.

Основними завданнями мобільної бригади є:

- надання психологічної допомоги постраждалим особам;

- реагування та надання не пізніше ніж протягом однієї доби соціально- психологічної допомоги постраждалим особам, які потребують термінової допомоги, зокрема шляхом кризового й екстреного втручання;

- інформування постраждалих осіб щодо послуг (медичних, соціаль­них, психологічних, правових тощо), які вони можуть отримати для подо­лання наслідків насильства, та стосовно надавачів таких послуг, зокрема інших загальних або спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб;

- роз'яснення постраждалим особам їхніх прав, визначених зако­ном, можливостей отримання допомоги від суб'єктів і доцільності її отримання;

- провадження інформаційно-просвітницької діяльності (зокрема й поширення серед населення відповідних інформаційних матеріалів) щодо форм, проявів і наслідків насильства, формування нетерпимого ставлення громадян до цих явищ, а також щодо заходів у сфері запобі­гання та протидії насильству.

Мобільні бригади створені у 24 областях. Станом на 01.04.2020 їхня кількість становила 334^[87]. Проте кількість мобільних бригад у регіонах суттєво відрізняється. Наприклад, у Львівській і Київській областях ство­рено лише по три мобільні бригади, а в м. Києві - жодної, водночас у Чернігівській області - 25, в Одеській - 34^[88].

Загалом діяльність мобільних бригад отримала схвальні відгуки. Як вказується в публікаціях у пресі^[89], потерпілі від домашнього насильства досить часто звертаються до них за допомогою.

Також передбачено можливість створення регіональними органами влади та місцевого самоврядування спеціальних денних центрів під­тримки потерпілих від вказаних злочинів^[90].

Денний центр надає комплексну соціально-психологічну та первин­ну правову допомогу, а також соціальні послуги постраждалим особам. Це стосується і випадків, коли такі особи звернулися разом із дитиною. Передбачено забезпечення (за потреби) можливості короткострокового або цілодобового перебування у спеціально обладнаному при денному центрі приміщенні, послуг короткострокового або цілодобового пере­бування (так звані кризові кімнати). Денний центр надає потерпілому можливість короткострокового (до десяти діб) або цілодобового пере­бування у кризовій кімнаті (за її наявності).

Поряд зі створенням денних центрів передбачено створення спеціа­лізованих служб первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Консультативна служба надає такі соціальні послуги, як екстрене (кризове) втручання, консультування, інформування.

Поки що робота в Україні щодо створення системи таких центрів і служб відбувається лише на початковому етапі.

Наказом Міністерства соціальної політики України затверджено Стандарт надання соціальних послуг із соціальної інтеграції і реінтегра­ції дітей, які постраждали від торгівлі людьми^[91].

З метою встановлення оцінки потреб постраждало? особи та надан­ня їй необхідних послуг затверджено спеціальні форми^[92]. Зокрема, фор­ма оцінки потреб містить відомості про потребу постраждалого у тимча­совому притулку, у правовій, лікувально-профілактичній, психологічній, соціально-педагогічній допомозі, в отриманні освіти, кваліфікації та пе­рекваліфікації, працевлаштуванні тощо.

У Законі України «Про соціальні послуги», який набув чинності 01.01.2020, визначено порядок та умови надання соціальних послуг для осіб, які опинились у складних життєвих обставинах.

- жорстоке поводження з дитиною;

- насильство за ознакою статі;

- домашнє насильство;

- потрапляння в ситуацію торгівлі людьми й інші.

Цим Законом врегульовано низку питань про надання соціальної під­тримки, соціального обслуговування та соціальної профілактики постраж- далим.

Соціальні послуги за типами поділяють на:

1) прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультуван­ня, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);

2) комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна ін­теграція та реінтеграція тощо);

3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються пев­ній категорії отримувачів соціальних послуг: ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраж­дали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами й іншим;

4) допоміжні соціальні послуги, що надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети та засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпе­чення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, пере­клад жестовою мовою тощо).

Можна сказати, що питання надання підтримки для осіб, які по­страждали від домашнього насильства чи торгівлі людьми, загалом було активізовано після прийняття відповідних законів. Проте аналогіч­ні потреби потерпілих від насильницьких злочинів залишилися поза увагою законодавця.

Водночас супровід потерпілого психологічною підтримкою має забез­печуватись не лише на стадії розслідування чи судового розгляду, а бути доступним упродовж усього часу, необхідного потерпілому для подолан­ня наслідків впливу кримінального правопорушення на його життя.

Практика

Практики стверджують, що під час кримінального провадження дер­жава не забезпечує ні психологічну, ні медичну, ні матеріальну підтрим­ки потерпілого від злочину.

Прокурор:

«Вважаю, така підтримка не здійснюється з боку держави взагалі».

Прокурор:

«На мою думку, ні, не забезпечується, держава у нас нікому і ні­чого не винна ».

Суддя:

«Не впевнений, що держава щось забезпечує потерпілому, мож­ливо, лише першу медичну допомогу».

Суддя:

«Державою не забезпечується реальна психологічна, медична та матеріальна підтримки потерпілого під час кримінального про­вадження».

\>

Суддя:

«Більш реальне забезпечення психологічної допомоги відбува­ється щодо неповнолітніх потерпілих, оскільки як у судовому засі­данні, так і під час досудового розслідування, може брати участь психолог. Що стосується безоплатного медичного чи матеріаль­ного забезпечення прав потерпілих з боку держави, то такі випад­ки не траплялися у моїй практиці».

Суддя:

«Особисто моя думка така, що держава нічого не робить для потерпілого».

Про те, що держава не забезпечує належну підтримку потерпілого від злочину, зазначають і адвокати.

Під час проведення дослідження адвокатам, які надають правову до­помогу потерпілим від злочинів, було запропоновано надати відповідь на запитання, чи забезпечує держава реальну психологічну підтримку по­терпілого від злочину. За результатами анкетування 53,5% респондентів заявили, що потерпілий не отримує від держави жодної допомоги, а ще 27,7% відповіли: «майже ні».

Адвокат:

«Потерпілий фактично не отримує від держави матеріальної та психологічної допомоги, медична допомога надається в загаль­ному порядку».

t------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- х

З анкетування адвокатів:

«Я вважаю, що інститут матеріальної, психологічної, медичної допомог на державному рівні, за винятком окремих моментів щодо неповнолітніх, майже не функціонує.

\_________________________________________________________ √

Практики стверджують про доцільність надання потерпілому під­тримки психолога чи спеціальних соціальних служб незалежно від віку потерпілого, а не лише для неповнолітніх. У проведених інтерв'ю було поставлене запитання про те, як часто залучають психолога чи спеціаль­ні соціальні служби для потерпілого під час досудового розслідування (для надання медичної, психологічної чи матеріальної підтримки потер­пілому) та чи необхідно це, на думку респондентів. Відповіді були такі.

г------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ х

Прокурор:

«Мною залучались психологи лише у випадках вчинення злочи­нів стосовно неповнолітніх потерпілих Так, така підтримка є вкрай необхідною, оскільки потерпілі найчастіше є найуразливіши- ми верствами населення, які внаслідок відсутності належної осві­ти, життєвого досвіду, коштів не можуть належним чином захи­стити свої права та отримати відповідну допомогу».

Слідчий:

«Залучаються, зазвичай, у випадку, якщо особа потерпілого неповнолітня».

(------------------------------------------------------------------------------------------------ •>

Суддя:

« Залучаю лише у випадку, коли потерпілий є неповноліт­нім».

\>

C----------------------------------------------------------------------------------------------- ■>

Суддя:

« Не залучаю через відсутність чіткої процедури, але вва­жаю, що має бути присутній психолог у всіх справах, де є потерпілі від насильницьких злочинів».

1

Прокурор:

« Ніколи не залучав. Думаю зараз це лише щодо неповноліт­ніх застосовується і то лише через те, що це прописано у законі. Щоб залучити психолога чи соціальну службу, потрібно дуже бага­то часу і зусиль, ніхто не хоче йти просто так, без відповідного розпорядження, документа чи безоплатно. А в мене як прокурора чи у слідчого немає ні часу, ні коштів на всю цю тяганину і бюрокра­тію. Немає комунікації між службами. Я навіть не впевнений, що існують спеціалісти, які працюють з потерпілими ».

\_________________________________________________________ √

Під час проведення фокус-груп слідчі висловлювали пропозиції про бажану участь психолога не лише під час проведення допитів, а й на первинному етапі спілкування з потерпілим для визначення його емо­ційного стану.

f---------------------------------------------------------------------------------------------------

Слідчий:

« Я думаю, що це було б корисно [залучати психологів]. Я знаю і розумію, але якщо у мене є, де прочитати, як це все трак­тує саме психолог, людина, яка в цьому досвідчена, його знання мені би допомагали».

\>

Слідчий:

«Следователь - не эксперт в области психологии и психиатрии. Мы не можем сделать заключение о физическом состоянии потер­певшего. Может быть, у нас есть штатные психологи, было бы неплохо, чтобы мы потерпевшего допросили, а потом психолог дал заключение, какой психический фон был у человека во время проведения первичного опроса».

К_________________________________________________________ /

Слідчий:

«Психолог даёт заключение, может ли ребёнок в 4 года фанта­зировать, что в отношении него было совершено насилие, или это его эмпирический опыт. Было бы полезно, если бы в деле лежал до­кумент - заключение психолога о фоновом психологическом состо­янии человека, в котором он давал свои показания. Возможно, это было бы полезно. Потому что принуждать человека проходить экспертизу мы не можем. Но даже если человек отказывается: „Не хочу никакого психолога", нужно чтобы психолог просто посидел на допросе и посмотрел, в каком состоянии человек».

t---------------------------------------------------------------------------------------------- >∣

Слідчий:

«Когда есть потерпевший, который полностью отказывает­ся и не хочет с тобой контактировать, то ты сам не можешь сделать заключение, по каким причинам это происходит. И есть возможность психологу увидеть глубже, что человек находится в таком психическом состоянии, которое не дает ему возможности сказать, что с ним произошло. Это было бы, возможно, каким-то спасением в этом случае».

._________________________________________________________ <

Опитані під час проведення фокус-груп практики вказують, що нара­зі «обов'язки психолога» виконують поліцейські та прокурор, які пер­ші спілкуються з потерпілими від насильницьких злочинів.

(-------------------------------------------------------------------------------------------------- \

Прокурор:

« Об'єктивно в кожному райвідділі все одно є якісь праців­ники поліції, які хоч не психологи, але у зв'язку зі своїм життєвим досвідом можуть більш-менш адекватно спілкуватись і заспокою­вати потерпілих ».

f---------------------------------------------------------------------------------------------- >∣

Прокурор:

« Минулого тижня у нас засудили за розбійний напад. Жінка похилого віку, майже 90 років, у неї забрали телефон, гроші, її по­били. Злочин розкритий. На місце події виїжджає поліцейська гру­па, потім слідчий, оперативний працівник, лікарі і тому подібне. На жаль, більшість таких злочинів відбувається вночі. І ще пройде час, поки буде надана більш-менш кваліфікована допомога Інших випадків не дано, як ще мінімально згладити цей процес ».

3.2.