Матеріальна підтримка

Право потерпілого на відшкодування шкоди є лише одним з кроків до відновлення порушених прав особи. При цьому йдеться лише про часткове відшкодування матеріальних наслідків злочину, яке, можливо, буде доступне у майбутньому.

Поняття потерпілого також охоплює безпосередніх членів сім'ї або осіб, які перебували на утриманні потерпілого^[93]. У зв'язку з цим, за пев­них умов (смерть або каліцтво потерпілого), матеріальну підтримку ма­ють отримувати і родичі потерпілого.

Можна говорити про два види матеріальної підтримки: первинну матеріальну підтримку після вчинення злочину та тривалу підтримку, що надається надалі.

Як уже зазначалось, первинна матеріальна підтримка, має перед­бачати можливість забезпечення тимчасовим житлом, одягом, харчу­ванням, засобами особистої гігієни, наданням роботи тощо. Прикладом такої допомоги може слугувати облаштування денних центрів для по­терпілих від домашнього насильства.

У національному законодавстві передбачено загальні види соціаль­ної допомоги, на які може розраховувати особа, яка потрапила у скрут­не становище. Проте спеціальних видів підтримки для потерпілих від насильницьких злочинів немає.

Отримання пенсії

На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування»^[94] потерпілий може оформити пенсію, тобто щомісяч­не грошове утримання.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності в особи страхового стажу. Така пенсія призначається на весь строк вста­новлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, пенсії по інвалідності призначають довічно.

Зазначену пенсію потерпілий може отримати, якщо злочином йому заподіяно шкоду здоров'ю, що потягло за собою встановлення інвалід­ності у визначеному законом порядку.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацез­датним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утри­манні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інва­лідності (мінімальна). При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою году­вальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Таким чином, у разі смерті потерпілого право на матеріальну під­тримку від держави (за наявності відповідних умов і підстав) мають ро­дичі потерпілого.

Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповід­но, поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеної померлою у встановленому законом порядку.

Якщо у померлого годувальника не було необхідного страхового стажу для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, то його дітям може бути призначено державну соціальну допомогу. Гроші ви­плачуються щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Студентам допомога по втраті годувальника надається до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.

Окрім встановлених періодичних виплат, потерпілий може розрахо­вувати на певні види матеріальних допомог.

Допомога по тимчасовій непрацездатності. Цей вид допомоги можливий у випадку звернення потерпілого до закладу охорони здо­ров'я та подальшого лікування. Зазначена допомога надається у фор­мі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного зі страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворюван­ня або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Зазначений вид допомоги виплачує спеціальний Фонд соціального страхування України, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико- соціальною експертною комісією інвалідності.

При цьому, якщо потерпілий не працює та не є платником єдиного соціального внеску (не є застрахованою особою), то він не має права на отримання зазначеного виду допомоги.

Допомога на поховання. Це ще один вид допомоги, на який можуть розраховувати близькі особи потерпілого, який помер внаслідок злочи­ну. Допомога надається застрахованій особі, членові її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які вже здійснили поховання. Надання допомоги перед проведенням церемонії поховання не передбачено.

Розміри та порядок надання допомоги на поховання встановлені різними законодавчими актами залежно від категорії особи. Зокрема, якщо померлий потерпілий був застрахованою особою^[95], то допомога надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціально­го страхування України, але не менше розміру прожиткового мініму­му, встановленого законом (наразі розмір такої допомоги становить 4100 грн). У випадку смерті потерпілого, який був безробітним^[96], допо­мога виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі про­житкового мінімуму (з 1 січня 2020 року ця сума становить 2027 грн). У разі смерті потерпілого, який був пенсіонером^[97], особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомі­сячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Таким чином, потерпілий і члени його родини у визначених випад­ках можуть розраховувати на мінімальну матеріальну допомогу, закріп­лену на законодавчому рівні для всіх громадян. Проте така допомога, зазвичай, є мінімальною і не покриває витрати на поховання, які в серед­ньому становлять понад 20 тис. грн^[98].

Слід зазначити, що для потерпілих спрощеного порядку отримання допомоги на поховання від держави не передбачено. Так само потер­пілого не виділено в окрему категорію осіб, які потребують матеріальної підтримки від держави.

Водночас у національному законодавстві передбачено і випадки спеціального регулювання матеріальної підтримки для окремих кате­горій потерпілих осіб.

Перші кроки в наданні певної матеріальної допомоги були зроблені для потерпілих від торгівлі людьми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 660 за­тверджено Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми. Виплата здійснюється одноразово у розмірі трьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб, установлених на момент звернення особи за матеріаль­ною допомогою.

Проте наданню такої матеріальної соціальної допомоги передує необ­хідність заповнення низки документів і надання особі спеціального стату­су потерпілого від злочину, пов'язаного з торгівлею людьми.

Практика

Понад три четвертих опитаних адвокатів зазначають про наявність проблем з отриманням матеріальної підтримки від держави та не­спроможність соціальних служб забезпечити таку підтримку для по­терпілих.

Адвокат:

«Основна проблема - в наданні документів та бюрократії. Це більше пригнічення з боку державних органів, ніж допомоги».

51,5% опитаних адвокатів категорично стверджують про відсутність жодної матеріальної підтримки від держави, а ще 25,4% зазначають, що матеріальну підтримку держава майже не забезпечує.

При цьому адвокати зазначають про «недоступність» соціальних служб для потерпілого. Зокрема, відповідаючи на запитання про те, на­скільки реально потерпілому від злочину отримати допомогу від соціаль­них служб, 53,5% опитаних адвокатів повідомили, що потерпілий навіть не знає про можливість звернення до соціальних служб; 16,4% респондентів заявили, що отримати допомогу майже неможливо, оскільки соціальні служби вимагають заповнення занадто багатьох до­кументів, що є обтяжливим для потерпілого. Під час анкетування також було отримано відповідь про те, що соціальні служби взагалі не орі­єнтовані на допомогу потерпілому. Таких відповідей серед опитаних адвокатів - 42,1%.

3.3.