Стаття 212, Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

1. Самовільно зайняті земельні ділянки підляга­ють поверненню власникам землі або землекористу­вачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

2.

3. Повернення самовільно зайвятих земельвих ділянок провадиться за рішенням суду.

Самовільне зайняття земельної ділянки, тобто заво-лодіння земельною ділянкою без законних на те під­став, яке виражається в її огородженні, будівництві на ній певних об\'єктів, проведенні сільськогосподарських

555

робіт, здійснення іншої діяльності, пов\'язаної з фактич­ним володінням земельною ділянкою, тягне за собою не тільки адміністративний штраф за ст. 53і Кодексу про адміністративні правопорушення, але й інші нега­тивні наслідки. По-перше, такі земельні ділянки по­вертаються законним власникам чи землекористува­чам. Якщо власник земельної ділянки невідомий, то вона передається державі відповідно до ч. 1 ст. 84 Зе­мельного кодексу. Повернення означає припинення ді­яльності правопорушника на даній земельній ділянці, приведення її у стан, придатний для використання згідно ч. 2 коментованої статті, відшкодування запо­діяних збитків відповідно до глави 24 Земельного ко­дексу. Якщо в процесі використання самовільно зайня­тої земельної ділянки було здійснено її забруднення, засмічення, безгосподарське використання — то окрім відшкодування збитків правопорушника може бути притягнуто до кримінальної або адміністративної від­повідальності. Суб\'єктом самовільного зайняття зе­мельної ділянки може бути як фізична так і юридич­на особа. В останньому випадку її працівників, які вла­сне здійснювали фактично зайняття земельної ділян­ки, не можна вважати суб\'єктами самовільного зайнят­тя земельної ділянки для притягнення до цивільної відповідальності.

Приведення земельних ділянок у придатний до ви­користання стан включає в себе здійснення комплексу заходів, спрямованих на усунення небажаних для вла­сника землі або землекористувача наслідків діяльнос­ті правопорушника, приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання за цільовим призна-

556

ченням за земельно-кадастровою документацією, а також у відповідність з проектами землеустрою, зако­нодавчими вимогами (наприклад, знесення самовільно збудованих будинків або споруд). Приведення земель­них ділянок у такий стан здійснюється правопорушни­ком або за його рахунок. Однак правопорушник може домовитися з власником землі про певний порядок приведення земельної ділянки у придатний до викори­стання стан, зокрема про передачу у власність законно­го власника насаджень на самовільно зайнятій земель­ній ділянці. Власник чи землекористувач може відмо­витися від відшкодування заподіяних самовільним за­йняттям земельної ділянки збитків. Разом з тим, неза­лежно від угоди власника і правопорушника, земельна ділянка має бути приведена у відповідність з земель­но-кадастровою документацією, вимогами законодавст­ва, зокрема, щодо знесення самовільно збудованих бу­дівель і споруд.

Частина третя коментованої статті визначає, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Це, однак, не виключає добровільного повернення правопорушником земель­ної ділянки, відшкодування заподіяних ним збитків. Якщо правопорушник повернув земельну ділянку за­конному власникові (припинив свою діяльність на зе­мельній ділянці, усунув її наслідки), але не бажає від­шкодовувати заподіяні ним збитки, то такі збитки можуть бути відшкодовані за рішенням суду.