1.1. Стан земельних відносин в Україні

Згідно статті 13-14 Конституція України гарантує кожному громадянину право власності та право користування землею та іншими природними об\'єктами відповідно до закону. Основним законом, котрий визначає ці відносини, є Земельний кодекс України (2002).

На даний час в Україні завершився третій етап земельних перетворень. Розв’язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платна основа землекористування, створені передумови для розвитку ринку землі, Відбулися принципові, глибокі зміни в формах власності на землю, зокрема, народові повернуто право приватної власності на земельні паї. Однак, досі діє мораторій на купівлю-продаж земельних ділянок, чим стимулюється тіньовий ринок землі..

Необхідно зазначити, що сучасний період є не лише рубежем історичних віх в розвитку суспільства, а й відліку здійснення якісно нових завдань щодо формування земельних відносин. Земельні перетворення в Україні – це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих кроків, консолідації зусиль вчених, економістів, фахівців різного профілю. Але, здається нам, найбільший тягар падає на плечі пересічних громадян, котрі інколи зовсім не володіють ані законодавчою базою, ані навичками управління земельною власністю і часто-густо стають здобиччю ділків (як було із земельними ваучерами).,

Не таємниця, що земельна реформа покликана передусім відродити права реального власника землі, здійснювалася дуже обережно аж до прийняття Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

Проведення земельної реформи – це не лише перерозподіл власності. Це дуже складний та довготривалий процес, котрий змінює багато сторін людського буття, маючи економічну, соціальну, природоохоронну, етнічну й інші складові. І щоб реалізувати його успішно, прийти до очікуваних результатів, цей процес повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні комплексу землевпорядних робіт.

Важливу роль у здійсненні земельної реформи відіграють земельний кадастр та моніторинг землі.

Земельний кадастр, як відомо, ведеться з метою інформаційного забезпечення учасників земельних відносин при реалізації їхніх повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню землею. У процесі формування цих відносин, обумовленого особливостями використання землі, розвитком науково-технічного прогресу та зміною соціальних факторів змінювались завдання, методи і технології земельного кадастру, а також область застосування його інформації. За всіх часів людство шукало найбільш оптимальні і найбільш опрацьовані способи ведення кадастру. Перед суспільством завжди гостро стояла проблема відповідності кадастру сформованим земельним відносинам, рівню розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу, а також пошуку шляхів вдосконалення кадастрових процедур. У кадастрі знаходили висвітлення переважно правові, облікові або оціночні дані.

Актуальність даного видання полягає у тому, що нашій країні з початком земельних перетворень значення інформації із складу земель, типу землекористування, оцінки земель, земельно-кадастрової інформації стрімко зростає, тому що в її об\'єктивності натепер зацікавлені не тільки державні органи і господарські структури, але і практично всі громадяни та юридичні особи, залучені до земельних відносин. Самі земельні відносини за останнє десятиліття зазнали принципових змін. У першу чергу, це зміна форми власності на землю, залучення її в поки що тіньовий ринковий оборот і введення земельного податку, що спирається на диференційну ренту. При цьому землекористування, як господарська й інформаційна інфраструктура, механізм регулювання ринкових відносин, стає все більш складним у порівнянні з попередніми десятиріччами.