5.1. Місце державного земельного кадастру в регулюванні земельних відносин

В умовах коли земля стає товаром реєстрація є гарантом захисту прав власників землі і землекористувачів, недоторканості меж і розмірів землеволодіння і землекористування та об’єктів нерухомості, розміщених на їх території.

Реєстрація земельних ділянок – це правова сторона земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону прав власників та землекористувачів на надані їм в установленому порядку землі.

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає гарантом права власності на землю, з іншого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, держава завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.

Залишаючи право людини на земельну власність і її право на справедливий податок за цю власність, реєстрація земель спрацьовує як механізм правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості.

В умовах економічних реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і тісно пов\'язані з ними інші об\'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація – це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, надання їм законної сили. Державна реєстрація - це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок - це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Підставою для реєстрування будь-якої земельної одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи, єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власності, державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.

Державний земельний кадастр створюється і ведеться з метою:

§ інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин;

§ організації раціонального використання та охорони земель;

§ здійснення землеустрою;

§ обліку цінності землі у складі природних ресурсів та її вартості як засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві;

§ встановлення обґрунтованих розмірів плати за землю;

§ контролю за використанням та охороною земель;

§ іншої діяльності, пов’язаної з володінням, користуванням і розпорядженням земельними ділянками.

Відомості та документи державного земельного кадастру є державним інформаційним ресурсом і є джерелом інформаційного обміну відомостями при регулюванні земельних відносин.

Дані державного земельного кадастру є базовими для ведення інших кадастрів (містобудівного, водного, лісового тощо).

Органи, які здійснюють ведення державного земельного кадастру, а також інших кадастрів та управління ними, координують свою діяльність у частині інформаційної і технологічної взаємодії на основі відомостей державного земельного кадастру відповідно до ЗУ „Про державний земельний кадастр”.

Відомості державного земельного кадастру носять відкритий характер, за винятком відомостей, віднесених законом до категорії інформації з обмеженим доступом.

Державний земельний кадастр – єдина державна система відомостей та документів, яка містить дані про земельні ділянки, їх правовий режим, а також дані про оцінку земель, їх кількісну та якісну характеристики, розподіл між власниками і користувачами, в тому числі орендарями земельних ділянок.

Ведення державного земельного кадастру – систематизація документованих відомостей шляхом ведення земельно-кадастрової документації та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру відповідно до закону.

Ведення земельно-кадастрової документації – систематизація та зберігання відомостей і документів про земельні ділянки, кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, розподіл між власниками і користувачами, в тому числі орендарями земельних ділянок, та передача їх до бази даних державного земельного кадастру, а також ведення книги записів реєстрації державних актів і договорів оренди землі, поземельної книги, чергового кадастрового плану та інших відомостей і документів відповідно до закону.

Земельно-кадастрові роботи – роботи з кадастрового зонування території, кадастрових зйомок, бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, грошової оцінки земельних ділянок, обліку кількості та якості земель.

Земельно-кадастрова документація – затверджені в установленому законодавством порядку текстові та графічні матеріали про кількісні, якісні, економічні характеристики та правовий режим земель, а також кадастровий план, книга записів реєстрації державних актів та договорів оренди землі, поземельна книга тощо.

Кадастрове зонування – встановлення меж територіальних зон, кадастрових зон і кварталів.

Кадастрові зйомки – комплекс робіт з встановлення або відновлення меж земельних ділянок, земельних угідь, обмежень, виготовлення кадастрових планів, погодження меж з суміжними власниками і користувачами земельних ділянок відповідно до закону.

Державна реєстрація земельних ділянок – процедура внесення достовірної інформації про земельні ділянки, суб’єктів прав на них та правовстановлюючі документи шляхом ведення книги записів реєстрації державних актів і договорів оренди землі, поземельної книги.

Облік кількості земель – відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та видами земельних угідь.

Земельні угіддя – землі, які систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей та розрізняються за природно-історичними ознаками.

Облік якості земель – відображення у відомостях і документах даних, які характеризують земельні угіддя за природними та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів, їх функціональним використанням тощо.

Кадастровий номер – індивідуальний, що не повторюється на всій території України, знаковий код (номер) кожної земельної ділянки, який зберігається за нею весь час її існування.

Кадастровий план земельної ділянки – графічне зображення, що відображає місцезнаходження земельної ділянки, її зовнішні межі, межі земельних угідь та земель, обмежених у використанні та обмежених правами інших осіб, із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки тощо.

Територіальна зона – частина території, яка характеризується особливим правовим режимом використання земельних ділянок, межі якої визначені при зонуванні земель відповідно до закону.