§ 2. Фіксований сільськогосподарський податок

ЗУ «Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровироб­ників» від 15 січня 1998 року визначав механізм справляння єдиного (фіксованого) податку, що сплачується с/г товаровиробниками у грошовій або натуральній формі, який запроваджувався в порядку експерименту у Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області.

Платники фіксованого с/г податку. Цей податок належить до загальнодержавних податків. Він справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної оцінки та його сплата замінює сплату окремих податків і зборів. Платниками податку з урахуван­ням обмежень, встановлених п. 301.6 ст. 301 ПК України, можуть бути с/г товаровиробники, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Для цього податку с/г товаровиробник - це юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом с/г продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосхо­вищах), її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

У цьому визначенні, що надане податковим законодавством, поєднана с/г та рибогосподарська діяльність. Під останньою потрібно розуміти галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресур- сів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та пере­робка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості^[376].

Відповідно до ч. 2 ст. 68 ВК України Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) визначається КМ України^[377].

Окрім податкового законодавства, інші визначення поняття с/г товаровиробника даються у галузевих законах, наприклад: ЗУ «Про особливості страхування с/г продукції з державною підтримкою»^[378]; ЗУ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»^[379] та ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію». Ці визначення не співпадають між собою, що призводить до їх помилкового застосування.

Виробництво с/г продукції передбачає діяльність, що включає всі стадії технологічного процесу, пов’язаного з вирощуванням с/г культур і тварин й отриманням унаслідок цього продукції сільського господарства^[380].

У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

Відповідно до ЗУ «Про племінну справу у тваринництві»^[381] племінна справа - це система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. Суб’єктами племінної справи у тваринництві є:

1) власники племінних (генетичних) ресурсів;

2) підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створен­ні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі племінними (генетичними) ресурсами та надають послуги, пов’язані з племінною справою у тваринництві;

3) власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Згідно з нормами ст. 1 зазначеного вище Закону племінними та (генетичними) ресурсами є тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, які мають племінну (генетичну) цінність.

Під тваринництвом потрібно розуміти сукупність споріднених галузей сільського господарства, що займаються розведенням с/г свійських тварин для виробництва продуктів харчування (молока, м’яса, яєць, меду та ін.) і сировини для обробної промисловості (м’яса, вовни, шкіри, пуху тощо). Тваринництво дає живу тяглову силу (коней, волів та ін.) і основне органічне добриво (гній)^[382].

Таким чином можна зробити висновок, що фіксований с/г податок застосовується не тільки у с/г, але й племінництві та рибо­господарській діяльності у внутрішніх водних об’єктах України.

Якщо с/г товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєд­нання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами ЦК України, то норма щодо дотримання частки с/г товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:

- усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

- кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;

- особу, утворену шляхом перетворення.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом

• злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка с/г товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків;

• перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка с/г товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків;

• поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка с/г товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Новоутворені с/г товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка с/г товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Не може бути зареєстрований як платник податку:

- суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать с/г товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

- суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30^[383]), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

- суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, сплата фіксованого с/г податку має низку переваг порівняно із загальною системою оподаткування. Серед них необхідно відзначити зменшення кількості податків і зборів, що сплачуються. Це, в свою чергу, істотно полегшує ведення податкового обліку і звітності та не вимагає додаткових знань у галузі оподаткування.

Платниками цього податку можуть бути лише юридичні особи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності не мають права бути суб’єктами фіксованого с/г податку^[384].

Об'єкт та база оподаткування. Об’єктом оподаткування податком для с/г товаровиробників є площа с/г угідь (ріллі, сіно­жатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебу­ває у власності с/г товаровиробника або надана йому у користу­вання, у тому числі на умовах оренди.

Щодо поняття с/г угідь, то це питання детально розглядалося у розділі, присвяченому податку на землю.

До земель водного фонду, відповідно до ст. 4 ВК України належать землі, зайняті:

• морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

• прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

• береговими смугами водних шляхів.

Базою оподаткування податком для с/г товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в АРК або в області, проведена станом на 1 липня 1995 року.

Ставки податку та податковий звітний період. Ставки фіксованого с/г податку з одного гектара с/г угідь диференціюються залежно від:

а) категорії (типу) земель (за багаторічні насадження ставки є нижчими);

б) розташування земель (для гірських зон та поліських територій ставки є нижчими);

в) спеціалізації товаровиробника (тепличні комбінати сплачуватимуть податок за підвищеними ставками)^[385].

Розмір ставок податку з одного гектара с/г угідь та/або земель водного фонду для с/г товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності с/г товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощу­ванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03;

ґ) для земель водного фонду - 0,45;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності с/г товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощу­ванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, - 1,0.

Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті необхідно розуміти перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки, двох третин доходу (66 відсотків) від реалізації усієї власновиробленої с/г продукції та продуктів її переробки.

Перелік гірських зон^[386] та поліських територій^[387] визначається КМ України. Так відповідно до ст. 1 ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні»^[388] надано визначення гірських зон. До них належать території, що розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинену сферу застосування праці та систему соці­ально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступ­ність.

Критеріями віднесення певних територій до категорії гірських є:

1) розташування на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої значно розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 і більше відсотків с/г угідь на схилах крутизною 12 градусів і більше;

2) низька забезпеченість с/г угіддями, якщо на одного жителя припадає менше ніж 0,25 гектара ріллі, або за її відсутності - менше ніж 0,60 гектара с/г угідь;

3) суворі кліматичні умови: холодна і довга зима (середня тривалість - не менше 115 днів, середньодобова температура повітря у січні не перевищує мінус 4 градуси), прохолодне коротке літо (середня тривалість - не більше двох місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм), велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані - не менше 600 міліметрів), мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічність землі.

До поліських територій належать території України, розташо­вані у природно- сільськогосподарській зоні Полісся, яка охоплює північну частину України, а також частину західного регіону України та характеризується специфічними ґрунтово-кліматичними умовами.

Критеріями віднесення адміністративно-територіальних

одиниць до поліських територій є їх розташування:

• у межах природно-сільськогосподарської зони Полісся, для якої властиве переважання дерново-підзолистих і дернових ґрунтів піщаного та супіщаного механічного складу, а також перезволо­жених і заболочених земель (лучних і болотних ґрунтів, включаючи торфові);

• у смузі переходу від Поліської до Лісостепової зони, якщо зазначені в абзаці третьому пункту 1 постанови «Про визначення поліських територій України» види ґрунтів (земель) становлять не менш як 60 відсотків у загальному складі с/г угідь.

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є кален­дарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених с/г товаровиробників - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

Податковий (звітний) рік для с/г товаровиробників, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення.

Порядок нарахування та строки сплати податку. С/г товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою Податкової декларації з фіксованого 389 сільськогосподарського податку.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календар­них днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 відсотків;

б) у II кварталі - 10 відсотків;

в) у III кварталі - 50 відсотків;

г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Платники податку, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, уперше сплачують податок протягом 30 календарних днів місяця, що настає за місяцем їх утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі - у порядку, визначеному п. 306.2 ст. 306 ПК України.

Платники податку, що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення органам ДПС за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земель­них ділянок уточнену податкову декларацію з податку.

Якщо протягом податкового (звітного) періоду у платника податку змінилася площа с/г угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користу­вання, такий платник зобов’язаний:

• уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період, починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

• подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, органам ДПС за місцезнаходженням платника

³⁸⁹ Про затвердження форми Податкової декларації з фіксованого сільськогос­подарського податку: Наказ Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 р. за № 1016 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 3 (24.01.2011). - Ст. 185. податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.

У разі, якщо платник податку (орендодавець) надає с/г угіддя та/або землі водного фонду в оренду іншому платникові податку (орендарю), орендована площа земельних ділянок не може включатися до декларації з податку орендаря, а враховується у такій декларації орендодавця.

Якщо платник податку (орендар) орендує с/г угіддя та/або землі водного фонду в особи (орендодавця), яка не є платником податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.

Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами. Платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення с/г товаровироб- ництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, що не зазначені вище, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених ПК України, а єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання - в порядку, визначеному ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Таким чином платники податку звільняються від двох податків та двох зборів. Ці види податків та зборів детально розглядаються у відповідних розділах навчального посібника.

Порядок набуття та скасування статусу платника податку. Відповідальність платників податку. Для набуття і підтвердження статусу платника податку с/г товаровиробники щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року:

• загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

• звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу ДПС за місцем розташування такої земельної ділянки;

• розрахунок частки с/г товаровиробництва - органам ДПС за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;

• відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам ДПС за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Товаровиробники с/г продукції, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення, подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем його утворення, до органів ДПС за своїм місцезнаходженням і за місцем роз­ташування земельних ділянок декларацію з податку за період від дати утворення до кінця поточного року для набуття статусу платника податку, а також усіх прав та обов’язків щодо погашення податкових зобов’язань або боргів, які передані йому як право­наступнику.

Довідка про набуття або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання с/г товаровиробником податкової декларації або заяви органом ДПС за місцезнаходженням такого платника (місцем перебування на податковому обліку).

Дохід с/г товаровиробника, отриманий від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать с/г товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції риб­ництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її пере­робки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації с/г продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіаль­ного розміщення переробного підприємства.

У разі, якщо с/г підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного вино­робства для підприємств вторинного виноробства, які використо­вують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг:

• послуги із збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очищення, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

• послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

• послуги із зберігання с/г продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

• послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з момен­ту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

Якщо платники податку не можуть виконати вимогу щодо 75-відсоткового критерію частки с/г товаровиробництва у зв’язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка с/г товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

Такі платники податку для підтвердження статусу платника податку подають податкову декларацію разом із рішенням ВР АРК, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб’єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Реєстрація с/г товаровиробника платником податку скасовується:

1) у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

2) за рішенням органу ДПС:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної пере­вірки недотримання платником податку положень ст. 301 ПК Украї­ни. При цьому такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

У разі, якщо у податковому (звітному) році частка с/г товаро- виробництва становить менш як 75 відсотків, с/г товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Платники податку несуть відповідальність відповідно до ПК України за правильність обчислення, своєчасність подання податкових декларацій та сплати сум податку.