Стаття 486. Завдання та зміст провадження у справі про порушення митних правил

1. Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчас­не, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запо­бігання таким правопорушенням.

2. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням (опротестуванням).

Поставлені законодавцем завдання перед провадженням у справах про порушення митних правил є обов'язковими до виконання у кожній адміні­стративній справі. Щодо першого завдання, то воно пов'язане насамперед із дотриманням строків накладення адміністративних стягнень, всебічніс­тю - з'ясуванням і встановленням усіх фактів, які стосуються вирішення справи, повнотою - застосуванням усіх необхідних процесуальних дій з метою створення належної доказової бази, об'єктивністю - неупередже- ним ставленням до правопорушника. Друге завдання зобов'язує додержу­ватися принципу законності не тільки на етапі проведення митного роз­слідування, а й під час розгляду справи. Третє - уповноважує митні органи брати участь у забезпеченні виконання постанови про накладення адмі­ністративного стягнення, наприклад, шляхом тимчасового вилучення то­варів, транспортних засобів комерційного призначення. Четверте завдан­ня виконується шляхом внесення відповідним органам пропозицій щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушенням (ст. 282 КУпАП). Останнє завдання пов'язане з профілактичною діяльністю митних органів, передбаченою також ст. 6 КУпАП, яка поділяється на індивідуальну й колективну.

Адміністративно-юрисдикційній діяльності митних органів прита­манна певна процесуальна форма, зміст якої врегульований правовими нормами, що сконцентровані в Кодексі України про адміністративні пра­вопорушення, Митному кодексі України.

Аналіз адміністративного законодавства України дає змогу виокреми­ти два види провадження у справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне детально регламентовано чинним законо­давством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіж­ні заходи і порядок їх застосування; права й обов'язки учасників прова­дження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.

Спрощене провадження застосовується до невеликої кількості право­порушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП. Таке провадження харак­теризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила право­порушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штра­фу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Однак спроще­на процедура притягнення до адміністративної відповідальності за ПМП чинним законодавством не передбачена.

Процесуальний регламент провадження у справах про адміністративні правопорушення складається із сукупності однорідних груп процесуаль­них дій щодо реалізації прав та взаємних обов'язків. Ці групи прийнято на­зивати стадіями, що в принципі намагався виокремити у ч. 2 цієї статті законодавець, але, на нашу думку, не перерахував усі його елементи.

Стадії повинні органічно пов'язані; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня; на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

Слід мати на увазі, що в чинному законодавстві такі стадії спеціально не вирізняються. В юридичній літературі немає єдиної думки щодо їх кіль­кості та назв. Здебільшого виокремлюють чотири стадії провадження:

1) порушення справи про порушення митних правил та митне розсліду­вання;

2) розгляд справи по суті та винесення у ній постанови;

3) перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням по­станови у справі;

4) виконання постанови у справі.