Стаття 527. Види постанов у справі про порушення митних правил

1. У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що роз­глядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

2. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб'єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права громадя­нина, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

Розгляд справи про порушення митних правил закінчується винесен­ням одного з підсумкових рішень:

1) про проведення додаткової перевірки,

2) про накладення адміністративного стягнення,

3) про закриття провадження у справі.

Всі ці рішення приймаються на підставі внутрішнього переконання ор­гану, який розглядає справу про порушення митних правил, залежно від фактичних обставин конкретної справи.

Так, рішення про проведення додаткової перевірки приймається, коли встановлені не всі обставини, що входять до предмета доказування в цій справі, коли його елементи не підтверджені доказами, коли протокол скла­дено недбало, допущено помилки, необумовлені виправлення і т. ін.

У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються кон­кретні суб’єкти, завдання (дії, які необхідно вчинити митному органу для усунення неповноти, як-то: допитати осіб, зібрати докази, визначити вар­тість товарів) і строки перевірки.

Отримавши матеріал для додаткової перевірки, посадова особа митно­го органу зобов’язана усунути порушення й направити справу на повтор­ний розгляд з урахуванням двомісячного строку притягнення до адміні­стративної відповідальності.

Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, по суті, означає, що вчинення порушення митних правил особою, яка притя­гується до відповідальності, доведено в повному обсязі, підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі поясненнями самого порушни­ка, що особа винна у вчиненні порушення митних правил і до неї має за­стосуватися санкція, передбачена у конкретній статті Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення констатує, що певна особа вчинила протиправне, винне (умисне або з необережності) ді­яння, яке посягає на встановлений законодавством України порядок пе­реміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, тобто порушення митних правил (ст. 458 Кодексу) і має нести за це перед­бачену законом відповідальність.

Закриття провадження у справі відбувається у разі:

1) відсутності події й складу порушення митних правил;

2) недосягнення особою, яка вчинила порушення митних правил, 16-річного віку;

3) вчинення порушення митних правил у стані неосудності, стані край­ньої необхідності або необхідної оборони;

4) видання акта амністії, якщо він усуває застосування стягнення за по­рушення митних правил;

5) скасування акта, який встановлює відповідальність за порушення митних правил;

6) закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 467 Кодексу;

7) наявності за тим самим фактом щодо особи, яка притягується до відповідальності, постанови компетентного органу (посадової осо­би) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушен­ня, а також порушення за цим фактом кримінальної справи;

8) смерті особи, що притягується до відповідальності.

Оскільки порушення митних правил є адміністративним правопору­шенням, то вирішуючи питання про закриття провадження у справі, слід застосувати ст. 247 КУпАП, яка містить вичерпний перелік обставин, що виключають провадження у справі. Застосовуючи її, орган, який розгля­дає справу, керується ст. 487 МКУ, відповідно до якої провадження у спра­вах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Окремий вид самостійних обставин, за яких справу має бути закрито, встановлює ст. 460 Кодексу. Так, вчинення порушень митних правил, пе­редбачених ч. 3 ст. 469, ст. 470, ч. 3 ст. 478, ст. 481 МКУ, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтвер­джується відповідними документами, а також допущення у митній декла­рації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом.

Адміністративна відповідальність за порушення, передбачені Кодек­сом, настає у разі, якщо вони не тягнуть за собою кримінальну відповідаль­ність (ч. 2 ст. 458 МКУ).