Стаття 333. Права митних органів щодо забезпечення режиму зони митного контролю

1. Митні органи у межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, мають пра­во застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю.

2. Митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів уві­йшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли із зони митного контролю за межі мит­ної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.

3. Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

1. Забезпечення схоронності товарів, транспортних засобів комерцій­ного призначення, що переміщуються через митний кордон України, до­тримання режиму зони митного контролю, гарантування безпеки грома­дян, законності й правопорядку у зоні митного контролю покладаються на відповідні митні органи (ч. 3 ст. 332 МКУ).

Із ч. 1 ст. 332 МКУ випливає, що порушником режиму зони митного контролю є особа, дії якої суперечать приписам, заборонам та/або обме­женням щодо перебування в зоні митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення й громадян, розташування у ній споруд і об'єктів, а також проведення у цій зоні господарських робіт. Тому диспо­зицією ст. 468 МКУ “Порушення режиму зони митного контролю” до таких порушень віднесено дії, вчинені з порушенням встановленого ст. 332 МКУ порядку проведення господарських робіт у зоні митного контролю, пере­міщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, перетинання меж зони митного контролю громадя­нами, які не перетинають митного кордону України, та посадовими осо­бами державних органів, які не здійснюють видів контролю, зазначених у частині першій ст. 319 МКУ, пересування в межах цієї зони з порушенням встановлених правил.

Частина 1 статті закріплює право митних органів (їхніх посадових осіб) застосовувати примусові заходи до порушників режиму зони митного контролю тільки у визначених для них Кодексом межах (наприклад, ч. 3 ст. 180, ч. 1 ст. 323, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 433, ст. 582, ст. 583 тощо).

2. Передбачене ч. 1 коментованої статті право застосовувати примусові заходи може бути реалізоване винятково у межах повноважень, установле­них цим Кодексом. Одне з них прямо передбачене ч. 2 коментованої статті. Водночас заходами щодо зупинення й повернення у зону митного контр­олю транспортних засобів, громадян, морських і річкових суден, як випли­ває зі змісту коментованої статті, не вичерпується перелік примусових за­ходів до осіб-порушників режиму зони митного контролю. Спираючись на принцип адекватності таких заходів учиненому правопорушенню, посадо­ві особи митного органу, в зоні діяльності якого функціонує зона митного контролю, можуть застосовувати й інші заходи примусу.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та інши­ми законами України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 583 МКУ, що має назву “Застосування спеціальних засобів”, посадові особи митної служби Укра­їни під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати наручники, гумові кийки, сльозогінні речовини, обладнання для відкриття приміщень, засоби для примусової зупинки транспортних засобів та інші спеціальні засоби.

Примусові заходи, застосовувані у процесі здійснення митної справи, можна поділити^[1]: за характером впливу на заходи фізичного і психічного (психологічного) впливу; за способом охорони митно-правових відносин на заходи попередження, припинення й стягнення; за суб'єктом: на такі, що їх застосовують окремо щодо фізичних, юридичних осіб, змішані; за юридично-фактичними підставами - на пов'язані із порушенням митних правил і не пов'язані з ними; за характером обмежень - на особисті, май­нові, організаційні; за змістом і метою застосування - на профілактичні, правоохоронні, поновлювальні тощо.

Попри відсутність офіційного статусу адміністративного примусу в митному праві як у вітчизняній митно-правовій науці, так і у митному за­конодавстві, має місце надання митним органам досить широких повно­важень щодо застосування адміністративно-примусових заходів^[2]: (1) не пов'язаних із правопорушенням, тобто адміністративно-запобіжні, (2) пов'язаних із правопорушеннями, які поділяються на заходи адміністра­тивного припинення (вимога припинення протиправної поведінки; ану­лювання дозволу чи ліцензії на право зайняття певним видом діяльності; доставлення порушника, застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї), заходи забезпечення провадження у справах про по­рушення митних правил та заходи відповідальності за порушення митних правил як різновиду адміністративних правопорушень.