Стаття 397. Порядок митного контролю і митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності

1. Митні органи сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час перемі­щення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших за­конів України.

2.

3. Заходи, пов'язані з призупиненням митного оформлення відповідно до поло­жень цього розділу, застосовуються митними органами щодо товарів, які ввозяться на митну територію України для вільного обігу або вивозяться для вільного обігу за межі митної території України, за винятком:

1) особистих речей громадян;

2) товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, які охоро­няються відповідно до закону, та переміщуються через митний кордон України для власного використання громадянами і не призначені для ви­робничої чи іншої підприємницької діяльності сумарна вартість та/або вага яких не перевищує обмежень, встановлених частиною першою статті 374 цього Кодексу;

3) припасів.

4. Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороня­ється до завершення процедури такого призупинення.

Захист прав інтелектуальної власності є основною проблемою світової спільноти. Актуальність питань інтелектуальної власності зумовлена розу­мінням того, що саме творча діяльність людей нині - головна рушійна сила прогресу та чинник, який забезпечує економічний і соціальний розвиток як держави, так і окремих суб'єктів господарювання.

Разом із тим розвиток інформаційних технологій, засобів зв'язку та від­творення інформації часто сприяє несанкціонованому поширенню та ви­користанню об'єктів прав інтелектуальної власності.

Положення коментованого розділу є імплементацією норм Угоди з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність (Agreement on Trade- Related Asects of Intellectual Property Rights - Угода ТРІПС), що регла­ментує засади здійснення захисту прав інтелектуальної власності та є обов'язковою для країн, що бажають вступити до СОТ.

Розділ XIV Кодексу регламентує порядок дій, які митні органи спро­можні виконати для захисту майнових прав інтелектуальної власності. У назві глави використано термін “сприяння” захисту прав інтелектуальної власності, що обумовлено двома чинниками:

1. Об'єкти прав інтелектуальної власності характеризуються складніс­тю та різноманітністю, що часто унеможливлює їх ідентифікацію та визначення під час переміщення через митний кордон. Наприклад, такий об'єкт, як винахід, може мати вигляд креслень або певного ви­робу, речовини, порошку, записів і т. д. Огляд цих речей не може дати митнику інформації про існування об'єкта або факт його реєстрації як такого чи необхідність його захисту. Тому митні органи здійсню­ють контроль за переміщенням таких об'єктів права інтелектуальної власності, які можна ідентифікувати на підставі фізичного огляду або в результаті документальної перевірки (торговельна марка, гео­графічне зазначення походження товару, промислові зразки й деякі об'єкти авторського права та суміжних прав).

2. На підставі ст. 424 ЦК України захист права інтелектуальної власнос­ті правовласника - це його виключне право. Тобто якщо правовлас- ник вважає за потрібне використовувати правові можливості здій­снювати захист своєї інтелектуальної власності, то митні органи мо­жуть цьому сприяти. Але коли правовласник не бажає здійснювати певні дії щодо захисту своїх прав, то держава і, зокрема, митні орга­ни, звільняються від обов'язку вжиття заходів, спрямованих на за­хист прав інтелектуальної власності правовласника. Лише в окремих випадках, з огляду на критичну ситуацію у сфері захисту окремих об'єктів або на підставі міждержавних угод, держава може адміні­стративно брати на себе захист деяких об'єктів права інтелектуаль­ної власності (наприклад, введення додаткових контрольних проце­дур для переміщення через митний кордон лазерних дисків і лазер­них систем зчитування; символіка фінальної частини чемпіонату Єв­ропи з футболу 2012 р.).

Основними законами щодо правового регулювання об'єктів прав інте­лектуальної власності, сприяння захисту яким здійснюють митні органи, є: Цивільний кодекс України від 16.01.2003, Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15.12.1993 № 3688-XII, Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.93 № 3689-XII, За­кон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.06.1999 № 752-XIV, Закон України “Про авторське право і суміжні пра­ва” від 23.12.1993 № 3792-XII, Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробни­цтвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” від 17.01.2002 № 2953-III, Закон України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних” від 23.03.2000 № 1587-III. На виконання цих законів також діє низ­ка підзаконних актів, таких як постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізу­альних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних” від 13.10.2000 № 1555 тощо, накази та листи Державної митної служби України та інших відомств.

Необхідно розрізняти поняття “об'єкт права інтелектуальної власнос­ті” та “товар, що містить об'єкт права інтелектуальної власності”. Об'єктом права інтелектуальної власності визнаються ідея, думки, уявлення, мірку­вання, образи, символи тощо, які втілені в матеріальному носієві і є уні­кальними та новими.

Товар, що містить об'єкт права інтелектуальної власності, - вужче по­няття: це матеріальний носій об'єкта права інтелектуальної власності. Один об'єкт права інтелектуальної власності може втілюватися у нескін­ченній кількості товарів. Наприклад, торговельна марка може бути нанесе­на на будь-яку кількість товарів різного виду та призначення. У цьому разі йдеться про використання одного об'єкта права інтелектуальної власнос­ті - торговельної марки. Або один товар може містити декілька об'єктів права інтелектуальної власності.

У цій та в подальших статтях зазначається, що товари, про які йдеться в розділі XIV, повинні містити об'єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, тобто за якими законодавчо визнаєть­ся статус таких об'єктів.

Підтвердженням цього факту не завжди є наявність документа про ре­єстрацію об'єкта права інтелектуальної власності. Законодавство захищає низку об'єктів права інтелектуальної власності, права на які не підлягають обов'язковій державній реєстрації (наприклад, літературні, музичні та фо­тографічні твори). Реєстраційні документи на них видаються за бажанням автора або іншого правовласника Державною службою інтелектуальної власності.

Загальними вимогами до результату творчої діяльності, який може на­бути статусу об'єкта права інтелектуальної власності, є його новизна, не­повторність, унікальність, суспільно-історична цінність. Наведені катего­рії оцінні й досить невизначені. У спірних випадках питання про визнання результату інтелектуальної творчої діяльності людини об'єктом права ін­телектуальної власності вирішується на підставі експертизи.

Якщо у/на товарі втілений певний об'єкт права інтелектуальної влас­ності, до загальних правил митного оформлення подібного виду товарів можуть застосовуватися вимоги про дотримання прав інтелектуальної власності, передбачені Кодексом або іншим законодавством (зокрема, за­значеним вище).

Товари, що містять на собі позначку про торговельну марку та інші об'єкти права інтелектуальної власності, проходять оцінку та митне оформлення як звичайні товари. Митні органи додатково здійснюють контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності. Якщо порушень цих прав не виявлено, то товар проходить митний контроль на загальних підставах, передбачених для такого виду товарів.

У разі підозри про порушення прав інтелектуальної власності керівник митного органу або особа, що виконує його обов'язки може зупинити сво­їм рішенням митне оформлення товару, що містить порушення цих прав відповідно до порядку та термінів, передбачених ст.

Під захист митних органів підпадає визначений ряд об'єктів права ін­телектуальної власності (торговельна марка, географічне зазначення по­ходження товару, промисловий зразок і деякі об'єкти авторського права та суміжних прав), які:

1) внесені до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності (далі - митний реєстр; див. ст. 398 Кодексу);

2) захищаються державою на підставі прямої вказівки на нормативно- правовий акт щодо окремих об'єктів;

3) об'єкти, щодо яких митник має інформацію про порушення прав ін­телектуальної власності правовласника (застосування дій “ех оШсіо” - ст. 400 Кодексу).

З огляду на нематеріальність самої суті інтелектуальної власності, їй притаманна можливість тиражування її об'єкта у невизначеній кількос­ті товару (наприклад, відтворення копій музичних творів та відеороликів шляхом аудіо- та відеозаписів, зазначення торговельної марки на товарі тощо).

В окремих випадках на підставі інформації від правовласника або ін­ших джерел про порушення прав інтелектуальної власності співробітники митниці можуть сприяти через затримання митного оформлення та про­ведення перевірки захисту інших об'єктів прав інтелектуальної власнос­ті (винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, тощо), що передбачено ст. 400 Кодексу. Але в цьому разі має бути наявна достатня інформація про правовласника та ідентифікацію об'єкта права інтелектуальної власності, втіленого в товарі, права на який порушу­ються.

За законодавством України використання права інтелектуальної влас­ності, що є майновим правом правовласника, - це саме таке його викорис­тання, яке надає можливість отримання певної вигоди (як матеріальної, так і нематеріальної). Тому переміщення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності (навіть контрафактні товари відомих торговель­них марок), у кількості, що виключає їх перепродаж, не є підставою для зупинення оформлення або вилучення товару.

З огляду на нематеріальність об'єкта прав інтелектуальної власності, те­оретично перевізник у подальшому може використати ті зразки продукції, які перевозить для відтворення та розповсюдження контрафактних това­рів, але така презумпція правопорушення не дає підстав для застосування працівниками митниці дій, передбачених ч.

Положення ч. 4 коментованої статті є спеціальною нормою, застосова­ною до товарів, які містять об'єкти права інтелектуальної власності, митне оформлення яких зупинене у зв'язку з підозрою та перевіркою на дотри­мання прав інтелектуальної власності. Цією частиною заборонено засто­совувати так званий компроміс у митній справі, передбачений ст. 521 Ко­дексу. На підставі того, що суб'єктом, інтерес якого представляє митниця під час здійсненні дій щодо захисту прав інтелектуальної власності, є пра- вовласник, саме останній має повноваження щодо визначення наслідків зупинення митного оформлення та порушення належних йому прав. Мит­ниця не є тим суб'єктом, що може вирішувати питання про укладення ми­рової угоди з порушником.

Юридична доля товарів, митне оформлення вивезення яких було зупи­нено відповідно до зазначеної процедури, залежно від дій правовласника може мати декілька варіантів: 1) правовласник не вважає доцільним захист своїх прав у наведеній ситуації і товари підлягають митному оформленню в загальному порядку; 2) власник товару згоден на знищення контрафак­тного товару і товар поміщується в режим знищення під митним контро­лем (ст. 401); 3) правовласник звертається до суду і на підставі його рішен­ня вилучає контрафактні товари; 4) правовласник досягає мирової угоди з власником товару у суді й товар приводиться у вигляд, що не порушує права інтелектуальної власності правовласника; 5) суд не визнає дії влас­ника товару порушенням прав інтелектуальної власності і товар належно оформлюється до подальшого вивезення.

Так чи інакше, але подальша доля такого товару вирішується на підставі документів від правовласника або інших державних органів і не може ви­значатися митницею або власником товару.