<<
>>

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: поняття, призначення

Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності — це комплекс заходів заборонного та обмежувального характеру, які не допускають проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок, таких товарів, що зможуть нанести шкоду національній економіці різким зростанням імпорту.

Основним його завданням є не лише протистояння посиленню конкурентних позицій країни-імпортера, але й захист національного виробництва, охорона життя та здоров'я населення країни, навколишнього середовища, моралі, релігії та національної безпеки. Крім того, нетарифне регулювання застосовують і щодо експортних операцій з метою захисту національного ринку.

Найбільш поширені класифікації поділяють нетарифні заходи на вісім груп:

■ тарифні заходи;

■ паратарифні заходи;

■ заходи контролю над цінами;

■ фінансові заходи;

■ заходи автоматичного ліцензування;

■ заходи кількісного контролю;

■ монополістичні заходи;

■ технічні заходи.

Зараз в Україні застосовуються не всі аналізовані нижче нетарифні заходи, але необхідність послідовного захисту вітчизняних інтересів призведе до розширення сфери їх використання.

Усі нетарифні заходи, які використовуються в ролі бар'єрів, можна умовно поділити на дві групи: економічні та адміністративні.

До економічних нетарифных заходів належать:

- паратарифні інструменти (дикретивна митна оцінка, внутрішні імпортні та зрівняльні податки і збори);

- заходи стимулювання експорту (демпінг, субсидії, експортне кредитування).

До адміністративних нетарифных заходів належать:

- заборона (ембарго);

- кількісні обмеження (ліцензування і квотування, обмежувальна ділова практика (у тому числі “добровільні” обмеження експорту);

- монополістичні заходи;

- правові режими;

- торговельні угоди;

- різноманітні види контролю тощо.

Якщо перші діють через механізми ринку та ведуть до подорожчання відповідно імпортних та експортних товарів, то другі, крім ринкових відносин, обмежують доступ імпортних і постачання вітчизняних товарів за кордон.

Беручи до уваги зарубіжний досвід, вимоги міжнародного та вітчизняного чинного законодавства, вважаємо, що до класифікації нетарифних методів регулювання слід підходити комплексно, з урахуванням одразу декількох ознак і позицій.

Так, з погляду впливу дії основних адміністративних методів нетарифного регулювання на зовнішньоекономічну діяльність вони діляться на прямі та непрямі методи нетарифного регулювання.

Прямі заходи нетарифного регулювання полягають у встановленні державою кількісних обмежень при експорті та імпорті окремих категорій товарів.

Кількісні обмеження - адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту.

Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозвільний пакет документів, що видається державними органами на право експорту або імпорту товару в певних кількостях на певний проміжок часу.

Квота - кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.

Добровільне обмеження експорту - кількісне обмеження, що ґрунтується на зобов’язанні одного з партнерів обмежити (не розширювати) обсяг експорту, взятому на себе в рамках офіційної міждержавної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Непрямі методи опосередковано впливають на розвиток експортно-імпортних операцій. Вони включають прийоми технічно-нормативного регулювання, додаткові митні формальності, регулювання політики закупівель, регулювання обсягів виробництва.

Технічно-нормативне регулювання - вимога дотримання національних стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію, специфічного маркування й пакування товарів, дотримання санітарно-гігієнічних норм та інші вимоги, встановлені законодавством країни.

Додаткові митні формальності - вимоги надавати більш докладну інформацію, ніж та, яка міститься в митній декларації, вимоги щодо використання конкретних пунктів пропуску, шляхів переміщення окремих категорій товарів, видів транспорту і т. ін.

Регулювання політики закупівель - установлення певних вимог щодо обмеження переліку країн-постачальниць та проведення тендера серед постачальників певних видів імпортованого товару за програмами, що фінансуються з державного бюджету (наприклад, лікарських засобів, медичного обладнання тощо).

Регулювання обсягів виробництва - метод торгової політики держави, що законодавчо встановлює частку кінцевого продукту у внутрішньому товарообороті, яку має виготовити національний виробник (наприклад, обмеження посівів цукрового буряку).

За видами нетарифне регулювання класифікується залежно від типу дозвільних документів та органів, що їх видають, а саме: ліцензування, облік-реєстрація зовнішньоекономічних контрактів, сертифікація імпортованої продукції, контроль державних органів та ін.

<< | >>
Источник: ОСНОВИ МИТНОГО ПРАВА. [Текст ] : конспект лекцій для студентів напряму підготовки: 6.070101 - Транспортні технології (за видами транспорту) денної форми навчання / уклад. Н.Ю. Щербюк. - Луцьк: Луцький НТУ,2014. - 156с.. 2014

Еще по теме Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: поняття, призначення:

  1. 4.Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та їх повноваження.
  2. Тема 11. Правове регулювання провадження фармацевтичної діяльності та забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення в Україні. Інтелектуальна власність у галузі охорони здоров’я
  3. 10.7. Банківське кредитування зовнішньоекономічної діяльності
  4. 10.7. Банківське кредитування зовнішньоекономічної діяльності
  5. 4.Шляхи активізації зовнішньоекономічної діяльності.
  6. 4.Маркетингові дослідження у зовнішньоекономічної діяльності.
  7. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, структура та порядок ведення.
  8. Стаття 67. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
  9. 4.Роль держави в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності.
  10. 4.Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
  11. 4.Ризик і його прояви у зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
  12. Розділ IV УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  13. 4.Типи, види, форми зовнішньоекономічної діяльності та рівні інтернаціоналізації.
  14. Стаття 68. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
  15. Лекція № 2 Тема: Землі сільськогосподарського призначення як об\'єкт правового регулювання
  16. Стаття 34. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно- телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
  17. Поняття банку та банківської діяльності. Вимоги до діяльності банків
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -