Стаття 34. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно- телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, встановлює вимоги до інформаційних, телекому­нікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, що використовуються:

1) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур;

2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб'єктами господарювання за їх бажанням для подан­ня документів і відомостей, передбачених цим Кодексом.

2. Використання для митних цілей зазначених систем допускається тільки після пе­ревірки їх відповідності встановленим стандартам (вимогам) та проведення консуль­тацій за участю всіх безпосередньо заінтересованих сторін. Перевірка організується центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

3. Митні органи та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відповідно до закону можуть обмінюватися будь-якою інформацією, обмін якою прямо не передбачений законодавством України з питань митної справи, зокрема, з метою налагодження спів­робітництва з питань ідентифікації та протидії ризикам. Такий обмін може відбувати­ся на основі письмової угоди та передбачати доступ митних органів до електронних інформаційних систем суб'єкта господарювання. Будь-яка інформація, що надається сторонами у ході співробітництва, є конфіденційною, якщо сторони не домовилися про інше.

З метою запровадження процедури електронного декларування, кон­тролю з боку митних органів складського обліку тощо центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи розробляє технічні вимоги до об­лаштування робочої зони та до наявного програмного забезпечення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, утримувачів складів тимчасо­вого зберігання, митних складів, митних брокерів, з метою інтеграції з ЄАІС ДМС України та Автоматизованою системою митного оформлення в частині обміну інформацією.

До всіх заінтересованих суб’єктів інформаційного обміну через митні органи, у зоні діяльності яких вони функціонують, доводяться основні програмно-технічні вимоги. Шляхом обговорення відпрацьовується уза­гальнений, прийнятний для всіх, варіант програмно-технічних вимог.

Наприклад, з метою зменшення часу митного оформлення контейне­рів, які прибувають в порти, центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи здійснює обмін попередньою інформацією з морськими агентами щодо вантажів, прибуття яких планується в порт. Такий обмін дає змогу до прибуття контейнера в порт на основі попередньої інформа­ції, наданої морськими агентами, визначити форми контролю.