Право на повагу до гідності при наданні медичної допомоги

а) Кожна людина має право на повагу до її' гідності, в т. ч. при трансформації' у суб’єкта медичних правовідносин - пацієнта.

б) Конституція і закони України

Конституція України від 28.06.1996 р.

«Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» (ст. 28).

На конституційному рівні визначено, що право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст.28) не може бути обмежено навіть в умовах надзвичайного або воєнного стану (ст. 64). У ст. 68 закріплено один з конституційних обов'язків, а саме: не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 297].

«Право на повагу до гідності та честі:

1. Кожен має право на повагу до його гідності та честі.

2. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

3. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі» (ст. 297).

г) Кодекс медичної' етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 2.2, 3.13].

«Лікар не може залишити без уваги будь-які прояви жорстокості або приниження людської гідності» (п. 3.13).

ґ) Інше регулювання

Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1.

д) Юридична практика

1. Приклад дотримання прав

Гр. Г, працівниця комерційного сексу, звернулась за гінекологічною до­помогою. Лікар-акушер-гінеколог уважно й тактовно вислухала скарги пацієнтки, зібрала анамнез, належно провела її огляд, розповіла про профі­лактику захворювань, що передаються статевим шляхом, а також скерувала хвору на додаткову діагностику з підозрою на венеричне захворювання.

2. Приклад порушення прав

26 травня 2006 р. мешканка м. К. народила доньку, а 31 травня її разом з дитиною було госпіталізовано. 5 червня до лікарні надійшла інформація про те, що мати є ВІЛ-інфікованою. Того ж дня лікарі заборонили жінці бути поруч з дитиною та запропонували залишити лікарню, у присутності медсестер та іншого медперсоналу її звинувачували в безвідповідальному ставленні до материнства. Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. К. 4 вересня 2007 р. позов жінки було задоволено та компенсовано моральну шкоду, завдану порушенням її права на повагу до честі і гідності.

3. Випадок з практики

Гр. П. звернулась до суду м. Т із позовом до гр. О. про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та, обґрунтовуючи їх, пояснила, що 11.10.2006 р. відповідач, виконуючи свої професійні обов'язки лікаря- травматолога у Т. центральній районній лікарні, у присутності медичних працівників і студентів, поширив відомості про те, що вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння, веде аморальний спосіб життя, а тому й отримала травму - закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці. Гр. П. зазначила, що перелічені відомості не відповідають дійсності, а також є такими, що ганьблять її честь і гідність, позивачка підкреслила, що замість належної своєчасної допомоги у закладі охорони здоров'я отримала осуд і приниження. Гр. О. позов не визнав і вказав, що його слова були лише невинним жартом, а медична допомога була надана пацієнтці в повному обсязі, відповідно до нормативів надання медичної допомоги дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах за спеціальністю «Ортопедія і травматологія», затверджених наказом МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507. Позивачка просила суд зобов'язати відповідача вибачитись перед нею, стягнути моральну шкоду в розмірі 1650 грн, а також сплачене нею державне мито у розмірі 17 грн. Суд, оцінивши докази у справі, частково задовольнив позовні вимоги гр.

е) Практичні поради

1. Чинне національне законодавство не містить визначення понять гідності, оскільки воно є морально-етичною категорією й одно­часно особистим немайновим правом.

2. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної осо­би як унікальної біопсихосоціальної цінності; з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунту­ється на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

3. Позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа, в аналізованому випадку пацієнт, у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

4. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дій­сності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або пере­кручені). Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе проти­лежного (презумпція добропорядності).

5. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репу­тації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміні­стративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб’єкт владних повноважень.

6. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких об­ставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відпо­відає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

7. Способами захисту гідності від поширення недостовірної ін­формації можуть бути: а) право на відповідь; б) спростування недостовірної інформації; в) відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями позивачу.

є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами

Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права людини на повагу до гідності при наданні медичної допомоги у контексті Права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я і Права на свободу від катувань та жорсткого, нелюдського й такого, що принижує гідність, поводження, розкритих у розділах 2 і 3.

6.2.