Право на якісну медичну допомогу

а) Європейська хартія прав пацієнтів

Стаття 8. Право на дотримання стандартів якості

«Кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів».

б) Конституція і закони України

Конституція України від 28.06.1996 р. [стаття 49 (ч. 1)].

«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування».

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 284 (ч. 1)].

«Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги».

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [статті 139, 140].

«Ненадання допомоги хворому медичним працівником:

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого» (ст. 139).

«Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником:

1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацев­тичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років» (ст. 140).

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [статті 4 (п. 2 ч. 1), 6].

Відповідно до ч. 1 ст. 4, споживач має право, зокрема на належну якість продукції та обслуговування (п. 2).

У ст. 6 закріплено право споживачів на належну якість продукції (будь- які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб). Виконавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Виконавець на вимогу споживача зобов’язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р.

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «д»), 14-1, 33, ч. 2 ст. 34, ст. 35—35-5, ст. 78 (п. «а»)].

У ст. 6 передбачено право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я (п. «д»).

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [стаття 24 (ч. 1)].

Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку пер­винної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної меди­цини на період до 2011 року: Закон України від 22.01.2010 р.

в) Підзаконні нормативно-правові акти

Про Клятву лікаря: Указ Президента України від 15.06.1992 р. [п. 1 ч. 1].

«Усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров’я людини... подавати медичну допомогу всім, хто її потребує».

Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від

28.12.2002 р.

До переліку показників якості надання медичної допомоги належать:

1. Доступність медичної допомоги.

2. Економічність медичної допомоги.

3. Ефективність медичної допомоги.

4. Наступність медичної допомоги.

5. Науково-технічний рівень медичної допомоги.

6. Рівень дотримання технологічності медичної допомоги.

7. Рівень якості диспансеризації.

8. Рівень якості діагностики.

9. Рівень якості лікування.

10. Рівень якості обстеження.

11. Рівень якості профілактики.

12. Рівень якості реабілітації.

13. Ступінь задоволення пацієнта отриманою медичною допомогою.

Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров'я в Україні на період до 2020 р.: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454.

З-поміж завдань реалізації Концепції визначено захист інтересів пацієнта щодо отримання ним якісної медичної допомоги... Окрім цього визначено основні способи розв’язання проблеми в сфері підвищення якості медичних послуг зокрема створення ефективної системи стан­дартизації медичних послуг.

Про затвердження Уніфікованої методики з розробки клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних прото­колів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на засадах доказової медицини (частина перша): Наказ МОЗ України, HAMH України від 19.02.2009 р. № 102/18.

Сучасний підхід до поліпшення якості медичної допомоги спрямований на контроль і покращання діяльності системи охорони здоров’я, підвищення її ефективності завдяки практиці, що базується на доказах і використанні клінічних досліджень високого ґатунку як основи клінічної інформації. Сучасна медична практика вимагає від лікаря використання тільки найнадійніших доказів, від хворого - активної поінформованої участі в профілактичних програмах та під час надання медичної допомоги. Індикатор якості медичної допомоги - кількісний або якісний показник, відносно якого існують докази чи консенсус щодо його безпосереднього впливу на якість медичної допомоги; визначається ретроспективно.

Про затвердження Уніфікованої методики з розробки клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних про­токолів медичної допомоги, локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на засадах доказової медицини (частина друга): Наказ МОЗ України та HAMH України від 03.11.2009 р. № 798/75.

Про внесення змін до наказів МОЗ України та HAMH України від 19.02.2009 р. № 102/18 та від 03.11.2009 р. № 798/75: Наказ МОЗ України та HAMH України від 20.07.2010 р. № 594/71.

Про затвердження Плану заходів щодо реалізації Концепції управління якістю клінічних лабораторних досліджень на пері­од до 2015 р.: Наказ МОЗ України від 17.10.2010 р. № 1003.

Про Порядок контролю та управління якістю медичної допо­моги: Наказ МОЗ України від 26.03.2009 р. № 189.

«Метою здійснення контролю якості медичної допомоги є забезпе­чення прав пацієнтів на одержання медичної допомоги у необхідному обсязі і належної якості шляхом оптимального використання кадрових і матеріально-технічних ресурсів охорони здоров’я, застосування до­сконалих медичних технологій» (п. 7).

Про управління якістю медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 24.02.2010 р. № 163.

Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозді­ли: Наказ МОЗ України від 04.11.2011 р. № 755.

Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві: Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646.

Про затвердження Єдиного термінологічного словника (Гло­сарій) з питань управління якості медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 20.07.2011 р. № 427.

Про затвердження Індикаторів якості медичної допомоги: На­каз МОЗ України від 02.11.2011 р. № 743.

Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцен­зійних умов провадження певних видів господарської діяль­ності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються: Наказ МОЗ України від 10.02.2011 р.

Про затвердження Ліцензійних умов провадження господар­ської діяльності з медичної практики: Наказ МОЗ України від 02.02.2011 р. № 49.

Про внесення змін до наказу МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 (Наказ МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 «Про за­твердження примірник договорів про медичне обслуговування населення»): Наказ МОЗ України від 28.12.2011 р. № 992.

Про затвердження та впровадження медико-технологічних до­кументів зі стандартизації медичної допомоги на засадах до­казової медицини: Наказ МОЗ України від 23.11.2011 р. № 816.

Про затвердження Галузевої програми стандартизації медич­ної допомоги на період до 2020 року: Наказ МОЗ України від 19.09.2011 р. № 597.

г) Кодекс медичної етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій та X З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.2].

«Лікар несе відповідальність за якість і гуманність медичної допомоги, яка надається пацієнтам, та будь-яких інших професійних дій щодо втручання в життя та здоров'я людини».

д) Юридична практика

1. Приклади дотримання прав

Гр. В., 1940 р. н., перебуваючи в залі очікування аеропорту, відчула нездужання, різкий біль у грудях. Вона звернулась за медичною допомогою до медпункту аеропорту, в якому їй надавали необхідну допомогу до приїзду кардіологічної бригади швидкої медичної допомоги. Пацієнтка була госпіталізована з інфарктом міокарда для стаціонарного лікування.

2. Приклади порушення прав

23-річний житель м. К. після ДТП був доправлений до центральної районної лікарні міста, де йому протягом трьох діб надавалась інтенсивна медична допомога за основним діагнозом - черепно-мозкова травма. Через дві доби пацієнт помер. У протоколі (карті) патологоанатомічного розтину записано, що причиною смерті стала закрита травма шлунково-кишкового тракту з обширним крововиливом, яка при лікуванні взагалі не була діагностована. На підставі зазначеного документа було порушено кримінальну справу проти лікуючого лікаря ЦРЛ з призначенням судово-медичної експертизи, яка встановила неналежність наданої лікарем допомоги.

3. Випадки з практики

Підсудні гр. C., гр. Т - медичні працівники, що займали відповідно посади завідувача пологовим відділенням Н. ЦРЛ П. обл. (далі - лікарня) та лікаря- акушера-гінеколога пологового відділення лікарні 22 травня 2007 р., приймаючи пологи в породіллі гр. Д., не виконали своїх професійних обов’язків через недбале та несумлінне до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки - смерть породіллі.

22.05.2007 р. о 07 год 30 хв у вагітної в приміщенні лікарні розпочалась пологова діяльність, яка о 17 год того ж дня перейшла в активну стадію. Оскільки у процесі пологів виникли ускладнення, лікарі вирішили вдатися до оперативного втручання - кесаревого розтину (операція була проведена 22.05.2007 р.).

Після операції лікарі, усупереч вимогам положень наказу МОЗ України № 620 від 29.12.2003 р. «Про організацію надання стаціонарної акушерсько- гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні», залишили породіллю без свого нагляду, через що атонічну кровотечу в післяопераційному періоді (кесарів розтин) у потерпілої вони діагностували із запізненням, а крім того, районний акушер-гінеколог гр. C. не забезпечив зберігання у пологовому відділенні необхідного запасу компонентів крові.

Така бездіяльність призвела до розвитку в породіллі геморагічного шоку 3-4 ступеню, а саме хвора втратила 1200 мл крові, як було виявлено о 20 год 10 хв того ж дня, що свідчить про те, що хвора перебувала без нагляду лікарів протягом 40 хв. Як наслідок - несвоєчасна діагностика маткової кровотечі в потерпілої гр. Д., запізніле надання медичної допомоги у поєд­нанні з її неадекватністю призвели до розвитку незворотних змін у мозковій тканині породіллі, які в подальшому спричинили смерть потерпілої.

Суд, розглянувши справу, постановив вирок 29.03.2010 р., а саме гр. C. засудити, на підставі ч. 1 ст. 140 KK України, до 2 (двох) років обмеження волі; гр. Т. - на підставі ч. 1 ст. 140 KK України, до позбавлення права обіймати посади лікаря-акушера-гінеколога строком на 3 роки, на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 р. звільнити гр. Т від відбування призначеного покарання. Цивільний позов потерпілої гр. K. (матері породіллі) задовольнити повністю, а саме: стягнути з гр. С. та гр. Т. на користь гр. K. 15 282,86 грн майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди - солідарно. У справі винесено окрему постанову.

е) Практичні поради

1. 1залежно від соціальних і медичних пріоритетів і включають групи захворювань або станів, що вражають великі популяційні групи населення працездатного віку та призводять до найбільших втрат в економіці країни. Стандарти медичної допомоги передбачають правила, нор­мативи, а також показники якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики.

15. Протокол медичної допомоги також є нормативним документом, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілак­тичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність. Протокол містить правила та технології реалізації стандарту медичної допомоги, визначає порядок взаємодії суб’єктів надання медичної допомоги та умови переходу від одного етапу медичної допомоги до іншого. Клінічний протокол медичної допомоги затверджується МОЗ України.

16. Права споживача вважаються порушеними (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), зокрема, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

17. Для захисту свого порушеного права на медичну допомогу людина може скористатись усім необхідним правовим інстру­ментарієм, у тому числі судовим. Захист прав споживачів здійснюється у судовому порядку відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

18. Якість надання медичної допомоги у разі виникненні конфлікту між суб’єктами медичних правовідносин при розгляді медичних справ встановлюється бюро судово-медичних експертиз та клініко-експертними комісіями.

19. Держава забезпечує якість і безпеку медичної допомоги пацієнтам завдяки відповідній системі сертифікації, ліцензування, акредитації та стандартизації, а також належній підготовці і перепідготовці медичного і фармацевтичного персоналу на підставі чинних державних стандартів навчання, і здійснює контрольні функції за будь-якою медичною практикою.

є) Перехресні посилання між відповідними міжнародними та регіональними правами

Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права на якісну медичну допомогу у контексті Права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я і Права на життя у розділах 2 і 3.

6.1.9.