Обов’язок подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я

а) Конституція і закони України

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 287 (ч. 1)].

«Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я, має право на допуск до неї інших медичних працівників».

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «к»), 78 (п. «е» ч. 1)].

«Медичні працівники зобов’язані подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я» (п. «е» ст. 78).

б) Підзаконні нормативно-правові акти

Про Клятву лікаря: Указ Президента України від 15.06.1992 р. [п. 5 ч. 1].

«У разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег».

Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 р.: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2007 р. № 1290.

Для надання населенню медичної допомоги на належному рівні, зокрема, треба забезпечити взаємодію лікувально-профілактичних закладів... та системи консультаційної допомоги.

Про затвердження плану реалізації заходів щодо забезпечення виконання Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року: Наказ МОЗ України від 12.05.2008 р. № 245.

«Впровадження надання через телекомунікаційні засоби Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. інформаційно-консультативної допомоги медичним працівникам закладів охорони здоров'я. з питань діагностики і лікування невідкладних станів, зумовлених дією отруйних речовин» (п. 7).

Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні: Наказ МОЗ України від 29.08.2008 р. № 500 [п. 3.10].

«Організація надання медичної та консультативної допомоги ліку­вально-профілактичних закладів щодо їх готовності до роботи за умов надзвичайних ситуацій» (п.

Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги: Наказ МОЗ України від 01.06.2009 р. № 370 [розділ 2 (п. 3.4)].

Про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров'я: Наказ МОЗ України від 26.03.2010 № 261.

«Телемедична консультація - процес обговорення клінічного випадку за допомогою захищених телекомунікацій та інших комп'ютерно- інформаційних, програмно-апаратних засобів з метою прийняття лікарем найбільш оптимального та своєчасного клінічного рішення».

в) Кодекс медичної' етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.2, 4.2, 4.4, 4.6].

«У разі необхідності лікар зобов’язаний звернутися за допомогою до своїх колег» (п. 3.2). «Лікар зобов’язаний... з повагою і доброзичливістю ставитися до своїх колег» (п. 4.2). «У тяжких клінічних випадках лікарі повинні надавати поради і допомогу своїм колегам у коректній формі. За процес лікування всю відповідальність несе тільки лікуючий лікар, який може враховувати рекомендації або відмовитися від них, керуючись при цьому винятково інтересами хворого» (п. 4.4). «Лікарі зобов’язані з повагою ставитись до іншого медичного і допоміжного персоналу, постійно забезпечувати підвищення його кваліфікації» (п. 4.6).

ґ) Юридична практика

1. Приклад виконання обов’язку

У Ч. обласній консультативній поліклініці надається медична консультативна допомога з 24 спеціальностей. Кількість відвідувань поліклініки в середньому становить 538 за один робочий день (за планового навантаження 375), тобто фактична потужність перевищує планову в 1,4 разу. У медичному закладі не виявлено жодного порушення медичних працівників щодо надання консультативної допомоги своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я.

2.

Пацієнт О. доправлений швидкою медичною допомогою у приймальне відділення однієї з лікарень м. К. Після огляду лікаря-реаніматолога йому було призначено обстеження суміжних спеціалістів - терапевта, хірурга, травматолога та токсиколога. Токсиколог відмовився від огляду пацієнта, мотивуючи це браком часу. Про відмову було повідомлено заступника головного лікаря з лікувальної роботи. За його вказівкою токсиколога було направлено в приймальне відділення для надання консультативної допомоги медичним працівникам.

3. Випадок з практики

У пологове відділення обласної клінічної лікарні було госпіталізовано гр. H., яка перебувала на 37-му тижні вагітності, в тяжкому стані. Лікуючий лікар спостерігав за станом вагітної, робив усі необхідні записи в медичній картці стаціонарного хворого. Стан пацієнтки погіршувався, про що лікуючий лікар поінформував завідувача відділенням. Останній надану інформацію проігнорував, зауваживши що молодий недосвідчений фахівець зайвий раз перестраховується. Завідувач зазначив, що готує звіт в управління охорони здоров'я і щойно звільниться - її огляне. У критичному стані вагітну було переведено в реанімаційне відділення, про що поінформовано заступника головного лікаря з лікувальної роботи, який негайно скликав консиліум лікарів. Було визначено тактику лікування тяжко хворої за участю лікарів-консультантів суміжних спеціальностей, головного лікаря та лікарів пологового відділення, усього 7 осіб. Стан вагітної вдалося стабілізувати. Для з'ясування обставин цього випадку за наказом головного лікаря закладу охорони здоров'я було створено комісію. У висновку комісії було вказано на непрофесійні дії завідувача відділення, на неможливість ним адекватно здійснювати керівництво діяльністю підпорядкованого йому персоналу, на неспроможність організувати надання кваліфікованої стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги, на ненадання консультативної допомоги молодим фахівцям, зокрема в складних клінічних випадках.

д) Практичні поради

Види надання консультативної допомоги:

1. Планові та екстрені виїзди лікарів-консультантів.

2. Консиліум - це форма організації надання медичної допомоги, яка полягає у тому, що не менше як три медичних працівники діють спільно, спрямовуючи зусилля на забезпечення права пацієнта на охорону здоров'я. Залежно від обставин, видами консиліуму є:

2.1. Ухвалення рішень у контексті надання медичної допомоги. Наприклад: відповідно до ст. 6 Закону України «Про транспланта­цію органів та інших анатомічних матеріалів людині», нормативно встановленою умовою трансплантації є наявність у реципієнта медичних показань для застосування трансплантації, які вста­новлюються консиліумом лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи.

2.2. Колегіальний медичний огляд пацієнтів. Наприклад: згідно з п. 4.8 Наказу МОЗ України «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні» від 29.12.2003 р. № 620, тяжкий стан хворої потребує негайного скликання консиліуму лікарів. Для визначення тактики ведення тяжкої хворої заступником головного лікаря з лікувальної роботи за поданням завідувача відділенням призначається консиліум за участю лікарів-консультантів суміжних спеціальностей, лікарів відділення, керівника клініки та співробітників клінічного підрозділу (у клінічному закладі) — не менш 3 осіб. Протокол і висновок консиліуму фіксуються в медичній карті стаціонарного хворого, затверджується підписами всіх учасників консиліуму.

2.3. Огляд профільних спеціалістів. Наприклад: відповід­но до п. 4.6. Наказу МОЗ України «Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні» від 29.12.2003 р. № 620, протягом першої доби перебування в стаціонарі пацієнтка оглядається лікуючим лікарем, який встановлює попередній діагноз, у перші 3 дні - завідувачем відділення спільно з лікуючим лікарем для встановлення клінічного діагнозу, уточнення плану лікування, обсягу додаткового обстеження та консультацій профільних спеціалістів (у разі необхідності).

3. Допуск інших медичних працівників і проведення консиліуму на прохання пацієнта, що гарантовано йому в ч. 1 ст. 287 Цивільного кодексу України та п. «к» ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

4. Телемедичне консультування.

7.2.7.