Обов’язок надавати пацієнтові чи іншим компетентним суб’єктам медичну інформацію

а) Конституція і закони України

Конституція України від 28.06.1996 р. [статті 32 (ч. 3), 34].

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [стаття 285].

«Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються здоров’я» (ч.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. [стаття 97].

«Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів» (ч. 4).

Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. [стаття 130].

«Суд... за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів» (п. 5 ч. 6 ст. 130).

Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. [стаття 69].

«Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи» (ч. 2 ст. 69).

Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. [стаття 6].

«При здійсненні професійної діяльності адвокат має право: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, уста­нов, організацій, об’єднань, а від громадян - за їх згодою» (ч. 3 ст. 6).

Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. [стаття 20].

«.прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що під­тверджує займану посаду,. мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію» (п. ч. 1 ст. 20).

Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. [стаття 11].

«одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комер­ційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції» (п.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. [стаття 8].

«Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-роз- шукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:.ознайомлюватися з документами та дани­ми, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підроз­ділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витре­бувані, та забезпеченням їхзбереження і повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально- процесуальним законом» (п. 4 ч. 1 ст. 8).

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. [стаття 12].

«При здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеці­альним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноважен­ня:... в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (не­залежно від форм власності) інформацію і документи. Витребовувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб» (п. «д» ч. 2 ст. 12).

Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. [статті 6, 7, 10, 11, 14, 16, 21].

Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. [статті 5, 7, 10, 13-16, 20].

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [4 (п. 4 ч. 1), 6 (ч. 1)].

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «е»), 39].

«Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я (ч. 1 ст. 39). «Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного» (ч. 2 ст. 39). «Медичний працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я» (ч. 3 ст. 39).

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [статті 12, 17, 19, 26].

Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. [статті 6, 26].

Про протидію поширення хвороб, зумовлених вірусом імуноде­фіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991 р. (у ред. від

23.12.2010 р.) [статті 7, 11, 13].

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. (в ред. 13.01.2011 р.) [статті 11, 21].

Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. [стаття 8 (ч. 4)].

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [стаття 6].

«...Виконавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.» (ч. 1).

б) Підзаконні-нормативно-правові акти

Про переліки відомостей, що містять службову та конфі­денційну інформацію в МОЗ України: Наказ МОЗ України від 06.08.2011 р. № 517.

в) Кодекс медичної' етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій та X З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р.

«Протягом всього лікування під час надання інформації хворому про його стан і рекомендоване лікування лікар повинен брати до уваги персональні особливості пацієнта, стежачи за оцінкою хворим ситуації» (п. 3.3). «Під час лікування дитини або хворого, який перебуває під опікою, лікар зобов’язаний надавати повну інформацію його батькам або опікунам» (п. 3.5).

г) Інше регулювання

Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31,47, 48 Закону України «Про інфор­мацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка) від 30.10.1997 р.

У Рішенні Конституційного Суду України зазначено обов’язок лікаря на вимогу пацієнта та членів його сім’ї або законних представників надавати їм таку інформацію повністю і в доступній формі.

ґ) Юридична практика

1. Приклад виконання обов’язку

Гр. Л. звернувся до О. міської лікарні №Х з проханням надати йому інформацію про стан здоров’я його неповнолітнього сина, який знаходився у реанімаційному відділенні цієї лікарні. Медичний персонал надав можливість батькові ознайомитися з медичною карткою стаціонарного хворого, а лікуючий лікар у доступній формі розповів про діагноз, що поставили його синові, можливі методи лікування та їхні ймовірні наслідки.

2. Приклад порушення обов’язку

16.12.2008 р. гр. Г та його представник зверталися до головного лікаря міської лікарні № 4 із письмовою заявою про надання їм для ознайомлення медичної картки стаціонарного хворого гр. Г., який хворіє на психічне захворювання. У видачі медичної картки їм було безпідставно відмовлено. 29.01.2009 р. позивач та його представник повторно подали заяву про ознайомлення з первинною медичною документацією щодо гр. Г. до головного лікаря, але документ їм так і не було представлено, як і, відповідно, не надіслано відповіді на заяву. За захистом свого права на медичну інформацію пацієнту довелося звертатися до суду.

3. Випадок з практики

За позовом гр. М. до комунального закладу «5-та міська лікарня м.

д) Практичні поради

1. Цей обов’язок медичного працівника кореспондує з правом пацієнта на інформацію про стан свого здоров’я.

2. Для забезпечення права пацієнта на інформацію про стан здоров’я важливе практичне значення має з’ясування змісту (ознак) медичної інформації. Медичний працівник зобов’язаний надавати медичну інформацію, що характеризується такими ознаками:

2.1. Доступність форми, яка має два аспекти: зовнішній і внутрішній. Зовнішній проявляється у доступі пацієнта, його законного представника чи уповноваженого суб’єкта до такої інформації, тобто шляхом подання запиту щодо доступу до персональних даних, адвокатського запиту і, як наслідок, отримання такої.

2.2. Достовірність інформації, тобто надання відомостей, зазначених у медичній документації.

2.3. Повнота, тобто надання інформації в обсязі, визначеному у процесуальному документі компетентної особи, чи в запиті пацієн­та (чи іншого уповноваженого суб’єкта) в усній/письмовій формі, чи коли лікар отримує інформовану згоду на медичне втручання, за винятком випадків, коли медичний працівник реалізує своє право на надання неповної інформації в інтересах хворого.

2.4. Своєчасність інформації, що виявляється у двох формах реалізації обов’язку: а) надання відомостей на запит у вста­новлені законодавством строки; б) надання медичної інформації до моменту медичного втручання.

3. Див. також практичні поради в підрозділах 6.1.3 та 7.1.7.