3.1. Національні гарантії виборів Президента України.

Правова наука давно сприйняла як доведене твердження про те, що для нормального розвитку форми безпосередньої демократії потребують забезпечення певними гарантіями. Такими гарантіями є відповідні умови, засоби, способи, методи, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічний захист народовладдя./109/¹⁾

Як правильно вважає російський вчений Клімов В.А., “гарантії виборів є безпосередньою передумовою для законності проведення виборів як акту народного волевиявлення та легітимізації їх результатів”./93/²⁾

Погоджуючись з такою думкою вченого, вважаємо, що справжнє забезпечення волі народу під час проведення виборів Президента України можливе тільки тоді, коли в державі проводяться чесні, справедливі і вільні вибори на підставі виключно Конституції та законів України.

Зрозуміло, що механізм гарантування виборів Президента України пов’язаний з гарантуванням реалізації повною мірою конституційних виборчих прав громадян України – права вільно обирати і бути обраними до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Здебільшого в науці конституційного права традиційно гарантії безпосередньої демократії в цілому, і в тому числі виборів, пов’язуються зі встановленням відповідальності, а також із застосуванням примусових санкцій щодо порушників конституційних норм і принципів, відповідних положень інших законодавчих актів, які спрямовані на захист демократичних підвалин життя суспільства та держави/109/¹⁾.

Однак, на нашу думку, до аналізу поняття гарантій виборів Президента України варто підходити з більш широких позицій. А саме: під гарантіями виборів Президента України слід розуміти систему засобів, за допомогою яких Конституцією та законами України встановлюється порядок організації та проведення виборів Президента України і забезпечується його охорона, а в разі порушення встановленого порядку виборів Президента України відновлюється їх конституційність та законність.

Однією з важливих особливостей системи гарантій виборів Президента України є наявність у цій системі переважної кількості гарантій регулятивного характеру, тобто тих, які забезпечують позитивне і належне правове регулювання механізму організації і проведення виборів Президента України на всіх стадіях виборчого процесу. Крім того, значна кількість гарантій виборів Президента України пов’язана з безпосередньо наданою у нормах чинного законодавства можливістю поновлення порушених прав суб’єктів виборчого процесу ще під час проведення виборів, причому ця категорія гарантій виборів Президента України набуває дедалі більшого значення і дедалі ширше застосовується в новітньому виборчому законодавстві. Разом із тим, у контексті розвитку виборчого права триває також процес розширення та вдосконалення традиційних гарантій виборів Президента України, пов’язаних з установленням відповідальності за порушення виборчого законодавства та застосуванням санкцій.

На нашу думку, гарантії виборів Президента України поділяються на національні гарантії виборів Президента України та міжнародно-правові гарантії виборів Президента України.

Національні гарантії виборів Президента України поділяються на загально-соціальні, організаційно-правові та нормативно-правові гарантії. Підставою такого поділу є, насамперед, сфера закріплення гарантій та їх характер.

До загально-соціальних гарантій відносяться політичні, економічні, ідеологічні тощо.

Політичною гарантією виборів виступає політична система українського суспільства як сукупність державних і недержавних інститутів, які здійснюють владу, управління суспільством, етнічними та іншими групами, забезпечують стабільність суспільства, відповідний порядок у ньому.

Суб’єктами політичного гарантування виборів виступають Українська держава, народ України, політичні партії, органи місцевого самоврядування.

Основним гарантом виборів є демократична правова Українська держава як в цілому, так і в особі органів державної влади.

Значну роль у гарантуванні виборів відіграє Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган, Президент України як гарант державного суверенітету, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади. Пріоритетна, головна роль належить Центральній виборчій комісії як постійно діючому органу, який відповідно до Конституції та інших законів України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також здійснює також консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Реальне забезпечення захисту виборчих прав громадян України покладено на Конституційний Суд України та судові органи державної влади. Ряд повноважень, що гарантують громадянам законне здійснення ними своїх прав під час виборів, мають Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Генеральна прокуратура та її органи на місцях, органи Міністерства внутрішніх справ України.

Надзвичайно важлива роль у забезпеченні виборів відводиться політичним партіям. Конституція України спеціально визначає серед широкого кола об’єднань громадян лише їх суб’єктами права на участь у виборах. Саме політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. З огляду на це, саме політичні партії поряд з виборцями повинні виступати пріоритетними суб’єктами виборчого процесу в Україні.

На наш думку, під економічними гарантіями здійснення конституційних виборчих прав громадян України під час виборів Президента України слід розуміти спроможність суспільства і держави забезпечити необхідні фінансові та матеріально-технічні умови для здійснення народного волевиявлення під час виборів Президента України.

Гарантією цільового використання коштів, що виділяються з Державного бюджету України або передаються до виборчих фондів, є передбачений законодавством порядок здійснення контролю за використанням коштів, який здійснюють відповідно до своїх повноважень Центральна виборча комісія, Міністерство фінансів України, органи Державної податкової служби України, Національний банк України.

Основою системи ідеологічних гарантій виборів виступають приписи статті 15 Конституції України, якою встановлено, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах, зокрема, політичної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія в державі не може визнаватися обов’язковою. Заборонена також всіляка цензура. Носіями різноманітних ідеологій при функціонуванні суспільних та державних інститутів виступають об’єднання громадян і, передусім, політичні партії. Виходячи з цього, порядок проведення виборів Президента України повинен мати такий уклад, щоб до участі у виборах завжди допускалися всі політичні партії, зареєстровані в установленому порядку в Україні, крім тих, діяльність, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.

З іншого боку, розглядаючи ідеологію не тільки як систему концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, а як і власне форму суспільної свідомості, як явище культури, все більшого значення в сучасних умовах набувають питання необхідності підвищення в суспільстві правової культури взагалі і виборчої, як прийнято називати у світі електоральної культури громадян, зокрема. Цьому в Україні має сприяти схвалена Указом Президента України від 8 грудня 2000 року № 1322 Концепція підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні/46/¹⁾, розроблена Центральною виборчою комісією, а також заходи та основні напрями діяльності Центральної виборчої комісії щодо реалізації зазначеної Концепції, затверджені постановами відповідно Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 88 /48/²⁾ та Центральної виборчої комісії від 28 лютого 2001 року № 11. Цими документами встановлено напрями підвищення правової культури учасників виборчого процесу, визначені заходи щодо реалізації цих напрямів інформаційного, роз’яснювального, організаційного, освітнього характеру тощо, їх конкретні виконавці, строки виконання, вирішено питання фінансового забезпечення реалізації зазначеної вище Концепції та інші питання.

Організаційно-правовими гарантіями виборів Президента України виступає діяльність організаторів виборів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яка спрямована на забезпечення належних умов для функціонування безпосередньої демократії та її інститутів.

Засади організаційно-правових гарантій передбачено в Основному Законі України. Зокрема, визначено строки та суб\'єкт призначення виборів Президента України, а також порядок призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії тощо./1/¹⁾

Більш широко гарантії виборів Президента України закріплені в спеціальному Законі України "Про вибори Президента України"/18/²⁾, в якому визначається порядок призначення усіх видів виборів Президента України; утворення виборчих округів та виборчих дільниць; утворення виборчих комісій, організація їх роботи, оскарження рішень; забезпечення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб належних умов для здійснення громадянами своїх виборчих прав.

Необхідно також відмітити важливу регламентацію організаційно-правових гарантій виборів Президента України у Законі України "Про Центральну виборчу комісію" /21/³⁾ . Зокрема, у ньому визначено порядок утворення, склад, правовий статус і повноваження членів Комісії та організацію її діяльності, а також повноваження Комісії щодо підготовки організації і проведення виборів Президента України.

Організаційно-правові гарантії виборів Президента України покладаються і на систему суб\'єктів, уповноважених здійснювати судовий і позасудовий контроль за дотриманням виборчого законодавства.

Нормативно-правові гарантії виборів Президента України визначають основні засади участі в них громадян України, коло учасників виборів Президента України, порядок підготовки організації і проведення виборів Президента України, а також юридичну відповідальність у разі порушення положень Конституції України та Закону України “Про вибори Президента України”.

На нашу думку, за метою правового регулювання нормативно-правові гарантії виборів Президента України можна поділити на установчі, регулятивні, відновлювальні, каральні.

Установчі гарантії визначають основні принципи та засади організації виборів Президента України, коло суб’єктів виборчого процесу та правові основи участі цих суб’єктів у виборах, відповідний їх обсяг прав, обов’язків та повноважень. Гарантії установчого характеру закріплені у нормах матеріального характеру, що містяться в Конституції України та загальних положеннях Закону про вибори Президента України.

Регулятивні юридичні гарантії закріплюються в процесуальних нормах, зокрема тих, що регламентують порядок підготовки організації і проведення виборів Президента України.

Сучасне виборче законодавство про вибори Президента України містить досить значну кількість гарантій відновлювального характеру. Ці гарантії пов’язані, насамперед, з установленням та захистом широкого кола виборчих прав громадян України.

Так, кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності всіх виборчих органів – від Центральної виборчої комісії до дільничної виборчої комісії.

Слід зауважити, що питання пра­во­вого ре­гу­лю­ван­ня оскарження порушень виборчих прав громадян України є надзвичайно важливим чинником у системі гарантій виборів Президента України.

Потрібно зазначити, що в кон­с­ти­ту­цій­ній правовій на­уці про­б­ле­ма­ми ство­рен­ня ефе­к­ти­в­но­го ме­ха­ні­з­му пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня оскарження порушень виборчих прав гро­ма­дян приділяється неналежна увага.

Однак ця проблема роз­г­ля­дається, безперечно, як од­на з го­ло­в­них, оскільки ви­бор­чі пра­ва гро­ма­дян є ос­но­в­ним змістом ви­бор­ів як форми безпосереднього народовладдя, і са­ме від їх ре­а­лі­за­ції за­ле­жить легітимне фор­му­ван­ня ви­бо­р­них ор­га­нів.

“Пра­во­ве офор­м­лен­ня ін­сти­ту­ту оска­р­жен­ня як уні­вер­саль­но­го за­со­бу за­хи­с­ту ви­бор­чих прав гро­ма­дян від­по­ві­дає не­об­хід­но­с­ті фор­му­ван­ня ко­лі­зій­но­го роз­рі­зу ви­бор­чо­го пра­ва, яке ре­гу­лює кон­ф­лі­к­ти по всьо­му спе­к­т­ру пи­тань ор­га­ні­за­ції та про­ве­ден­ня ви­бо­рів" - вважає один із провідних ро­сій­сь­ких вче­них у га­лу­зі кон­с­ти­ту­цій­но­го пра­ва Ю.А. Вєдєнєєв./65/¹⁾

Зна­чен­ня по­ло­жень що­до пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня ме­ха­ні­з­му оска­р­жен­ня по­ру­шень під час ви­бо­рів у ви­бор­чо­му за­ко­но­дав­с­т­ві до­сить ве­ли­ке, оскіль­ки на­ле­ж­не об­ла­ш­ту­ван­ня ме­ха­ні­з­му юри­ди­ч­но­го за­хи­с­ту ви­бор­чих прав гро­ма­дян у зна­ч­ній мі­рі зні­ма­ти­ме го­с­т­ро­ту по­лі­тич­ної бо­ро­ть­би під час про­ве­ден­ня і ор­га­ні­за­ції ви­бо­рів. “Виборчі спори – це хоча й небажані, але реальні елементи будь-якої виборчої кампанії, оскільки під час її проведення стикаються інтереси різних учасників виборчого процесу”, – вважає російський вчений конституціоналіст Іщенко Є.П./89/²⁾

На нашу думку, ви­бор­чі спо­ри мо­ж­на роз­г­ля­да­ти як роз­бі­ж­но­с­ті з при­во­ду за­сто­су­ван­ня ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва, які ви­ни­ка­ють при при­зна­чен­ні, під­го­то­в­ці, про­ве­ден­ні і вста­но­в­лен­ні ре­зуль­та­тів ви­бо­рів до ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди та мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня і ви­рі­шу­ю­ть­ся ви­бор­чи­ми ко­мі­сі­я­ми рі­з­них рі­в­нів або в су­до­вих ін­ста­н­ці­ях. Чинне ви­бор­че за­ко­но­дав­с­т­во Укра­ї­ни в ча­с­ти­ні оска­р­жен­ня по­ру­шень, в то­му чи­с­лі за­ко­но­дав­с­т­ва про ви­бо­ри Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни ви­зна­ча­є­ть­ся трьома основними ознаками: пре­д­ме­том оска­р­жен­ня є рі­шен­ня, дії чи без­ді­я­ль­ність ви­бор­чих ко­мі­сій; на­яв­ні­с­ть па­ра­ле­ль­но­го по­ряд­ку оска­р­жен­ня рі­шень, дій та без­ді­я­ль­но­с­ті ви­бор­чих ко­мі­сій, тобто - пе­ре­дба­че­ного у ви­бор­чо­му та ци­ві­ль­но-­про­це­су­аль­но­му за­ко­но­дав­с­т­ві су­до­вого по­ря­дку роз­г­ля­ду спо­рів, що ви­ни­ка­ють че­рез по­ру­шен­ня ви­бор­чих прав, а та­кож ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ного по­ря­дку роз­г­ля­ду ви­бор­чих спо­рів, яким пе­ре­дба­ча­є­ть­ся пра­во оска­р­жен­ня рі­шень ко­мі­сій до ви­щих за рі­в­нем ви­бор­чих ко­мі­сій.

На нашу думку, відповідно до по­ло­жен­ня стат­ті 3 Кон­с­ти­ту­ції Укра­ї­ни, яка ви­зна­ча­є, що утвер­джен­ня і за­без­пе­чен­ня прав і сво­бод лю­ди­ни є го­ло­в­ним обо­в’яз­ком дер­жа­ви/1/¹⁾, а та­кож ви­зна­ю­чи прі­о­ри­те­т­ність за­хи­с­ту ви­бор­чих прав гро­ма­дян Укра­ї­ни у всіх пра­во­ві­д­но­си­нах, що ви­ни­ка­ють під час ви­бо­рів, по­ви­нен бу­ти зна­ч­но роз­ши­ре­ний пре­д­мет оска­р­жен­ня по­ру­шень ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва. А саме - він не по­ви­нен бу­ти об­ме­же­ний тіль­ки рі­шен­ня­ми, ді­я­ми чи без­ді­я­ль­ні­с­тю ви­бор­чих ко­мі­сій, скла­да­ти його також повинні дії, без­ді­я­ль­ність, рі­шен­ня ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди, ор­га­нів мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, під­при­ємств, уста­нов, ор­га­ні­за­цій, їх по­са­до­вих і слу­ж­бо­вих осіб, за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції, окре­мих чле­нів ви­бор­чих ко­мі­сій та гро­ма­дян, як­що во­ни по­ру­шу­ють ви­бор­чі пра­ва гро­ма­дян та нор­ми, вста­но­в­ле­ні ви­бор­чим за­ко­но­дав­с­т­вом.

Як засвідчує судова практика, виборчі спори за своєю природою потребують особливого процесуального регулювання, оскільки під час розгляду спору має бути відновлено порушене виборче право./116/²⁾ Через те, на нашу думку, роз­г­ля­да­ти спра­ви щодо по­ру­шен­ь ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва повинні ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ні су­ди, які передбачається створити в Україні після прийняття нового закону про судоустрій, оскільки пра­к­ти­ка роз­г­ля­ду справ про від­мо­ву Цен­т­раль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії в ре­є­с­т­ра­ції претенденті в кан­ди­да­тами у Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни по­ка­за­ла, що ця ка­те­го­рія справ не мо­же ефе­к­ти­в­но роз­г­ля­да­ти­ся в по­ряд­ку ци­ві­ль­но­го су­до­чин­с­т­ва./82/¹⁾

Також вважаємо, що в за­ко­но­дав­с­т­ві повинен бути за­крі­п­ле­ний по­ря­док, за яким ви­бор­ча ко­мі­сія ви­що­го рі­в­ня має пра­во ска­су­ва­ти рі­шен­ня від­по­ві­д­ної ви­бор­чої ко­мі­сії, а та­кож зо­бо­в’я­за­ти її по­вто­р­но роз­г­ля­ну­ти пи­тан­ня або при­йня­ти рі­шен­ня по су­ті ска­р­ги. Крім того, За­ко­ном по­вин­но бу­ти встановлено, що в ра­зі як­що ска­р­га при­йня­та су­дом до роз­г­ля­ду, а до ви­бор­чої ко­мі­сії по­да­но ска­р­гу з тим же пре­д­ме­том і за ти­ми ж під­ста­ва­ми, ви­бор­ча ко­мі­сія при­зу­пи­няє роз­г­ляд ска­р­ги до на­бут­тя за­кон­ної си­ли рі­шен­ня су­ду.

Беручи до уваги, що стро­ки по­дан­ня скарг не мають під­ля­га­ти про­дов­жен­ню або по­но­в­лен­ню, ска­р­ги, по­да­ні пі­с­ля за­кін­чен­ня стро­ку оска­р­жен­ня, на нашу думку, по­вин­ні за­ли­ша­ти­ся без роз­г­ля­ду. Потребує уто­ч­нен­ня і про­це­ду­ра ста­но­в­лен­ня у ви­бор­чо­му за­ко­но­дав­с­т­ві стро­ків по­да­чі та роз­г­ля­ду скарг на по­ру­шен­ня ви­бор­чих прав гро­ма­дян Укра­ї­ни.

У з’язку з вищенаведеним, на нашу думку, всі правові нор­ми, що сто­су­ю­ть­ся про­це­су оска­р­жен­ня по­ру­шень ви­бор­чих прав гро­ма­дян Укра­ї­ни, мають бути ви­кла­де­ні в окре­мому роз­ді­лі За­ко­ну під назвою “Оскарження порушень виборчих прав громадян на виборах Президента України і відповідальність за них”.

Однією з гарантій виборів, що має каральний характер, виступає встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Юридичні обов’язки учасників виборів Президента України забезпечують їх правомірну поведінку на всіх стадіях виборів Президента України. У випадку порушення учасниками виборів Президента України своїх юридичних обов’язків наступає юридична відповідальність.

Що ж слід ро­зу­мі­ти під тер­мі­ном “юридична від­по­ві­даль­ність" в загальному та “юридична від­по­ві­даль­ність за по­ру­шен­ня ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва” конкретно?

Юри­ди­ч­на на­у­ка схи­ль­на до то­го, що юридична відповідальність – це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушення в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на матеріальні та духовні цінності./112/¹⁾

Що стосується юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, то наука конституційного права визначає, що це – публічно-пра­во­вий за­сіб за­без­пе­чен­ня гро­мад­сь­кої за­ці­ка­в­ле­но­с­ті у пра­во­по­ряд­ку під час ре­а­лі­за­ції гро­ма­дя­на­ми кон­с­ти­ту­цій­них ви­бор­чих прав./89/²⁾

За по­ру­шен­ня за­ко­но­дав­с­т­ва про ви­бо­ри, за­зви­чай, пе­ре­дба­ча­є­ть­ся кіль­ка ви­дів юри­ди­ч­ної від­по­ві­даль­но­с­ті. Як­що бу­ти кон­к­ре­т­ні­шим, то за­ле­ж­но від нор­ма­ти­в­ної ба­зи при­йня­то ви­рі­з­ня­ти три ос­но­в­ні ви­ди від­по­ві­даль­но­с­ті за по­ру­шен­ня ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва: кон­с­ти­ту­цій­но-­пра­во­ва від­по­ві­даль­ність, або відповідальність, пе­ре­дба­че­на ви­бор­чим пра­вом; адміністративна від­по­ві­даль­ність та кримінальна від­по­ві­даль­ність.

У свою чер­гу, можлива і диференціація юридичної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України і всередині конкретного виду. Так, наприклад, кон­с­ти­ту­цій­но-­пра­во­ву від­по­ві­даль­ність, за­ле­ж­но від суб’є­к­т­но­го скла­ду, індивідуальних особливостей обгрунтування та пра­во­во­го змі­с­ту санкції, мо­ж­на по­ді­ли­ти на від­по­ві­даль­ність ви­бор­чих ко­мі­сій та від­по­ві­даль­ність кан­ди­да­тів, по­лі­тич­них пар­тій, ви­бор­чих бло­ків пар­тій та всіх ін­ших уча­с­ни­ків ви­бор­чо­го про­це­су. Ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ну ж від­по­ві­даль­ність за по­ру­шен­ня за­ко­но­дав­с­т­ва про ви­бо­ри мо­ж­на роз­поді­ли­ти на від­по­ві­даль­ність гро­ма­дян та від­по­ві­даль­ність спе­ці­аль­них уча­с­ни­ків, тобто чле­нів ви­бор­чих ко­мі­сій, по­са­до­вих і слу­ж­бо­вих осіб ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди, ор­га­нів мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, твор­чих пра­ців­ни­ків за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції то­що./97/¹⁾

Необхідно відзначити основну особливість конституційно-правової відповідальності, яка відрізняє її від інших видів відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України. Це те, що у виборчому праві законодавець допускає відповідальність як фізичних осіб (громадян України), так і колективних суб’єктів виборчого процесу (виборчих комісій). Що стосується адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України, то вона є виключно персональною, тобто притягнути до таких видів відповідальності колективних суб’єктів виборчого процесу просто неможливо.

Що стосується правових осо­б­ли­во­с­тей, пе­ре­дба­че­ної конституційно-правової від­по­ві­даль­но­с­ті за по­ру­шен­ня За­ко­ну про ви­бо­ри Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, то відповідно до статті 25 За­ко­ну Укра­ї­ни "Про Цен­т­раль­ну ви­бор­чу ко­мі­сію" по­в­но­ва­жен­ня чле­на Цен­т­раль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії мо­жуть бу­ти до­ст­ро­ко­во при­пи­не­ні за рі­шен­ням Вер­хо­в­ної Ра­ди Укра­ї­ни у ра­зі по­ру­шен­ня ним Кон­с­ти­ту­ції Укра­ї­ни чи за­ко­нів Укра­ї­ни та скла­де­ної при­ся­ги, на­б­ран­ня за­кон­ної си­ли об­ви­ну­валь­ним ви­ро­ком су­ду що­до ньо­го або по­ру­шен­ня ви­мог про су­мі­с­ність по­сад./21/¹⁾

За аналогією, подібного роду сан­к­ції мі­с­тяться у стат­ті 16 За­ко­ну про ви­бо­ри Президента України, де визначено, що по­в­но­ва­жен­ня те­ри­то­рі­аль­ної, ді­ль­ни­ч­ної ви­бор­чої ко­мі­сії або окре­мих осіб, які вхо­дять до їх скла­ду (го­ло­ви, за­сту­п­ни­ка го­ло­ви, се­к­ре­та­ря або чле­на ви­бор­чої ко­мі­сії) мо­жуть бу­ти при­пи­не­ні до­ст­ро­ко­во рі­шен­ням від­по­ві­д­но Вер­хо­в­ної Ра­ди Ав­то­но­м­ної Ре­с­пу­б­лі­ки Крим, об­ла­с­них, Ки­їв­сь­кої та Се­ва­с­то­поль­сь­кої мі­сь­ких рад та се­ли­щ­ни­ми, мі­сь­ки­ми (міст, де від­су­т­ні ра­йон­ні ра­ди), ра­йон­ни­ми в мі­с­тах ра­да­ми у ви­пад­ках по­ру­шен­ня ко­мі­сі­єю або окре­ми­ми осо­ба­ми з її скла­ду Кон­с­ти­ту­ції, за­ко­нів Укра­ї­ни та при на­б­ран­ні за­кон­ної си­ли об­ви­ну­валь­но­го ви­ро­ку су­ду що­до від­по­ві­д­ної осо­би./18/²⁾

За­кон про ви­бо­ри Президента України також визначає і більш суворі санкції. Зо­кре­ма, згідно зі стат­тею 25 За­ко­ну про ви­бо­ри Цен­т­раль­на ви­бор­ча ко­мі­сія від­мо­в­ляє за­яв­ни­ку в ре­є­с­т­ра­ції пре­тен­ден­та на кан­ди­да­та у Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни, як­що не­об­хід­ні для ре­є­с­т­ра­ції до­ку­мен­ти по­да­ні пі­с­ля за­кін­чен­ня стро­ку, не на­да­но всіх не­об­хід­них для ре­є­с­т­ра­ції до­ку­мен­тів або по­да­но до­ку­мен­ти, що не від­по­ві­да­ють ви­мо­гам За­ко­ну, не до­дер­жа­но вста­но­в­ле­ний За­ко­ном, ста­ту­том по­лі­тич­ної пар­тії або уго­дою про утво­рен­ня ви­бор­чо­го бло­ку партій по­ря­док ви­су­нен­ня пре­тен­ден­та. Також стат­тею 25 За­ко­ну про ви­бо­ри Президента України встановлено, що Цен­т­раль­на ви­бор­ча ко­мі­сія ска­со­вує рі­шен­ня про ре­є­с­т­ра­цію пре­тен­ден­та на кан­ди­да­та в Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни у ра­зі отри­ман­ня нею до­ку­мен­таль­но під­т­вер­дже­них да­них про на­яв­ність у пре­тен­ден­та су­ди­мо­с­ті або про ін­ші об­ста­ви­ни, які від­по­ві­д­но до За­ко­ну по­зба­в­ля­ють осо­бу пра­ва бу­ти об­ра­ною Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни.

Однак, на нашу думку, окрім позитивів щодо встановленої конституційно-правової відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України, є і відверто негативні моменти. Зокрема, за чин­ним укра­їн­сь­ким за­ко­но­дав­с­т­вом немо­ж­ли­во вжи­ти будь-­яких кон­с­ти­ту­цій­но-­пра­во­вих сан­к­цій до ос­но­в­них суб’є­к­тів ви­бор­чо­го про­це­су – кан­ди­да­тів у Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни, тобто чин­ний За­кон за будь-­яких умов не пе­ре­дба­чає мо­ж­ли­во­с­ті знят­тя кан­ди­да­та з ре­є­с­т­ра­ції. Ви­ня­ток ста­но­вить нор­ма, ви­зна­че­на в ча­с­ти­ні дру­гій стат­ті 29 За­ко­ну, згі­д­но з якою у ра­зі ви­яв­лен­ня Дер­жа­в­ною по­да­т­ко­вою ад­мі­ні­с­т­ра­ці­єю у де­кла­ра­ції про май­но та до­хо­ди кан­ди­да­та сві­до­мо не­пра­в­ди­вих ві­до­мо­с­тей, Цен­т­раль­на ви­бор­ча ко­мі­сія по­вин­на в п’я­ти­ден­ний строк зве­р­ну­ти­ся до Вер­хо­в­но­го Су­ду Укра­ї­ни із за­явою про ска­су­ван­ня ре­є­с­т­ра­ції від­по­ві­д­ної осо­би як кан­ди­да­та в Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни. Але ж аб­со­лю­т­но не­зро­зу­мі­ло чо­му Комісія по­вин­на звер­та­тись до Вер­хо­в­но­го Су­ду, чо­му во­на як ор­ган, до по­в­но­ва­жень яко­го належить від­не­се­но кон­т­роль за до­дер­жан­ням ви­бор­чо­го за­ко­но­дав­с­т­ва на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, не мо­же цьо­го зро­би­ти са­ма. І тіль­ки пі­с­ля при­йнят­тя Ко­мі­сі­єю рі­шен­ня про від­мо­ву в ре­є­с­т­ра­ції або про її ска­су­ван­ня, кан­ди­дат по­ви­нен ма­ти пра­во оска­р­жи­ти йо­го до Вер­хо­в­но­го Су­ду Укра­ї­ни. Ана­ло­гі­ч­но слід на­ді­ли­ти Комісію пра­вом ска­су­ван­ня сво­го рі­шен­ня про ре­є­с­т­ра­цію кан­ди­да­та і в ра­зі вста­но­в­лен­ня нею фа­к­тів ви­ко­ри­с­тан­ня ним ко­ш­тів для фі­нан­су­ван­ня пе­ред­ви­бо­р­ної агіта­ції по­за ме­жа­ми осо­би­с­то­го ви­бор­чо­го фон­ду.

Не вста­но­в­ле­но від­по­ві­даль­но­с­ті і за по­ру­шен­ня норм За­ко­ну в ча­с­ти­ні про­ве­ден­ня кан­ди­да­та­ми пе­ред­ви­бо­р­ної агіта­ції для за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції, їх слу­ж­бо­вих осіб та твор­чих пра­ців­ни­ків. На нашу думку, в Законі слід встановити правову норму, за якою у разі порушення за­со­бами ма­со­вої ін­фор­ма­ції вимог Закону, за рішенням суду центральний орган виконавчої влади з питань інформаційної політики, телебачення і радіомовлення, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, за поданням Центральної виборчої комісії, повинні призупинити дію ліцензії відповідного засобу масової інформації на період виборчої кампанії.

Подібна ситуація в законодавстві і щодо ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди (у тому числі су­до­вих ор­га­нів і ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри) та ор­га­нів мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня, їх по­са­до­вих і слу­ж­бо­вих осіб. З од­но­го бо­ку, чинний За­кон про­го­ло­шує прин­цип, за яким ви­бор­чий про­цес по­ви­нен здій­с­ню­ва­ти­ся на за­са­дах не­упе­ре­дже­но­с­ті до кан­ди­да­тів з бо­ку ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди, ор­га­нів мі­с­це­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня та по­са­до­вих і слу­ж­бо­вих осіб цих ор­га­нів. А з дру­го­го – за будь-­які їх дії, спрямова­ні на по­ру­шен­ня цьо­го прин­ци­пу, не на­стає жо­д­ної від­по­ві­даль­но­с­ті.

Крім того, в чинному Законі не пе­ре­дба­чено ос­но­в­ну конституційно-правову від­по­ві­даль­ність, яка може наставати за по­ру­шен­ня норм і пра­вил ви­бор­чо­го за­ко­ну – мо­ж­ли­ві­с­ть ви­знан­ня ви­бо­рів не­дій­с­ни­ми. Тобто, як­що в хо­ді ви­бор­чої кам­па­нії ма­ли мі­с­це навіть від­вер­ті по­ру­шен­ня норм за­ко­но­дав­с­т­ва, ви­бо­ри бу­дуть вважатися дій­с­ни­ми за будь-­яких умов, і жодний орган у державі, включаючи Цен­т­раль­ну ви­бор­чу ко­мі­сію та Вер­хо­в­ний Суд Укра­ї­ни, не ма­є пра­ва ви­зна­ти їх не­дій­с­ни­ми. При чому, за ре­зуль­та­та­ми президентської виборчої кам­па­нії 1999 року, окремі кан­ди­да­ти звер­тали­ся до Вер­хо­в­но­го Су­ду України з про­хан­ням ви­зна­ти ви­бо­ри не­дій­с­ни­ми і Суд са­ме на цій під­ста­ві зму­ше­ний був від­мо­ви­ти у роз­г­ля­ді спра­ви./70/¹⁾

Що стосується адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України, то слід сказати, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення містить тільки одну статтю 186-2, яка має назву “Порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів України”./6/²⁾

Зрозуміло, що наявність у Кодексі України про адміністративні правопорушення тільки однієї статті, що передбачає відповідальності за порушенння законодавства про вибори Президента України є абсолютно неприпустимим явищем. У зв’язку із цим, на наше переконання, Кодекс повинен бути доповнений окремою главою, яка передбачала б вичерпну відповідальність за всі види адміністративних правопорушень, що передбачені виборчим законодавством України, зокрема, що стосується втручання в роботу виборчих комісій, невиконання їх рішень, порушення встановленого порядку опублікування документів виборів, відповідальності за порушення встановлених законом обмежень ведення передвиборної агітації тощо.

Щодо кримінальної відповідальності за порушення законодавства про вибори Президента України, то слід сказати, що глава IV Особливої частини Кримінального Кодексу України в редакції 1961 року мала назву “Злочини проти політичних і трудових прав громадян”./7/¹⁾ Однак Верховна Рада України Законом України “Про внесення змін та доповнень до Кримінального Кодексу України” від 15 липня 1999 року змінила назву глави на “Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина”./35/²⁾

Слід зауважити, що в Кримінальному Кодексі України в редакції 1961 року містилося три статті, які встановлювали кримінальну відповідальність за порушення виборчих прав громадян: стаття 127 "Пе­ре­шко­джан­ня здій­с­нен­ню ви­бор­чо­го пра­ва чи ро­бо­ті ви­бор­чої ко­мі­сії"; стаття 128 "Не­пра­во­мі­р­не ви­ко­ри­с­тан­ня ви­бор­чих бю­ле­те­нів, під­лог ви­бор­чих до­ку­мен­тів або не­пра­ви­ль­ний під­ра­ху­нок го­ло­сів чи не­пра­ви­ль­не ого­ло­шен­ня ре­зуль­та­тів ви­бо­рів" та стаття 129 "По­ру­шен­ня та­є­м­ни­ці го­ло­су­ван­ня".

У квітні 2001 року Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний Кодекс України, який вступив у дію з 1 вересня 2001 року. Новий Кодекс містить чотири статті - № 158, 159, 160, 161, що стосуються злочинів проти виборчих прав громадян і містяться у розділі “Злочини проти виборчих прав, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина”./8/¹⁾ Однак, портібно сказати, що всі правові норми цих статтей фактично повторюють зміст тих, що містилися у попередній редакції Кодексу з урахуванням внесених до нього змін та доповнень.

На нашу думку, кримінальна відповідальність, передбачена новим Кодексом законодавством в цілому є досить суворою, але справедливою з огляду на те, що можуть здійснюватися злочини, які можуть призвести до спотворення результатів волевиявлення нашого народу. Однак, слід відзначити одну своє­рі­д­ність вітчизняного за­ко­но­дав­с­т­ва, яка полягає в тому, що пе­ре­дба­че­на ним кри­мі­наль­на від­по­ві­даль­ність за по­ру­шен­ня ви­бор­чо­го За­ко­ну чле­нів ви­бор­чих ко­мі­сій, тобто фа­к­ти­ч­них ор­га­ні­за­то­рів ви­бор­чо­го про­це­су.

У зв’язку із цим вважаємо, що варто було б дещо розширити коло суб’єктів кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти виборчих прав громадян України. Зокрема, у Кримінальному кодексі України доцільно передбачити кримінальну відповідальність за перешкоджання роботі виборчих комісій чи членів виборчих комісій шляхом застосування насильства або погрози застосування насильства, а також знищення майна або погрози знищити майно.