Вибори Президента України як форма безпосередньої демократії та інститут виборчого права України

Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади є вибори і референдуми. На основі виборів і референдумів виявляється воля народу як через прийняття обов’язкових імперативних рішень так і через формування органів влади, органів місцевого самоврядування і вже ними - певних рішень.

Саме тому Основний Закон України приділяє таку значну увагу вищим формам безпосередньої демократії. Адже розділ під назвою “Вибори. Референдум” є за рахунком третім розділом Конституції України і поданий наступним після розділів, що визначають основні засади конституційного ладу та правовий статус особи, права, свободи і обов’язки людини та громадянини. Але, навіть і ці розділи містять багато провових норм, що мають безпосереднє чи опосередковане відношення до процесу здійснення народом влади. Мова йде, насамперед, про такі політичні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтею 38 Конституції України, як: право брати участь в управлінні державними справами, права на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, права вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. /1/¹⁾ Наступні розділи Конституції України також містять положення, що стосуються питань безпосереднього народовладдя. Зокрема, визначаються повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо призначення виборів та референдумів, ініціювання референдуму, порядку призначення на посади та звільнення членів Центральної виборчої комісії, захисту виборчих прав громадян у судовому порядку тощо. Таким чином, відповідний рівень правового регулювання механізму реалізації безпосередньої демократії в нашій державі передбачає широке регулювання суспільних відносин на конституційному та законодавчому рівнях.

Теорія прямого народовладдя в науці національного конституційного права зараз переживає період становлення.

Як вірно зазнчає відомий український вчений, професор Фрицький О.Ф., який зазначає, що "у правові державі, якою прагне стати Україна, первинним актом утвердження державної влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом утвердження державної влади - народ"./105/¹⁾ Однак, у сучасній науковій правовій літературі немає єдності щодо розуміння безпосередньої демократії.

Найбільш відоме її визначення в радянський період дав Коток В.Ф., який під безпосередньою демократією розумів ініціативу й самодіяльність народних мас в управлінні державою, їх пряме волевиявлення при розробці та прийнятті державних рішень, а також пряму участь у реалізації цих рішень, здійсненні народного контролю./111/²⁾

Схоже визначення дав і Фарберов М.П., який вважав, що “пряме народовладдя означає пряме волевиявлення народних мас при розробці й прийнятті державних рішень, а також їх пряма участь у впровадженні цих рішень в життя, здійсненні народного контролю”./176/¹⁾

На думку Чудакова М.Ф., “безпосередня демократія – це суспільні відносини, в межах яких здійснюється широкий комплекс способів участі громадян в управлінні справами і суспільства, в результаті чого воля громадянина (колективу) безпосередньо, тобто без обов’язкової допомоги обраних (призначених) в державні органи представників впливає на формування державної політики і її здійснення, а також створює представницьку систему і вирішально впливає на її функціонування”./182/²⁾ Шахназаров Г.Х. визначав під безпосередньою демократією порядок, при якому рішення приймаються на основі прямого і конкретного волевиявлення всіх громадян./187/³⁾

Російські вчені Комарова В.В.

З огляду на розвиток сучасних суспільно-політичних відносин, найбільш вдалим є визначення безпосередньої демократії, яке дав професор Погорілко В.Ф. Він визначає, що “безпосередню демократію можна визначити як безпосереднє волевиявлення всього народу або його частини з метою здійснення суспільних функцій шляхом виборів, референдумів або іншими, не забороненими Конституцією і законами формами"./109/¹⁾ Погоджуючись з таким визначенням, ми також схильні вважати, що характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають виступати пряме волевиявленя народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень, здійсненні влади від його імені та прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

Багатогранність безпосередньої демократії проявляється передусім у формах її реалізації. У переважній більшості світових держав вибори з усіх інших форм безпосереднього народовладдя використовуються найчастіше./181/²⁾ Саме шляхом виборів здійснюється процес формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Таким чином, можна розуміти вибори як народне волевиявлення шляхом голосування задля формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Слід відзначити, що вибори в Україні є вагомим механізмом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади. Саме через таку демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і черговість влади.

У вітчизняній науковій літературі приділяється певна увага формуванню поняття виборів, їх змісту і соціальному призначенню.

Вченими в галузі конституційного права даються різні визначення поняття виборів. Зокрема, професор Корнієнко М.І. визначає вибори як акт самоврядування народу./110/¹⁾ Маклаков В.В. вважає, що вибори – це процедура формування державного органу або надання повноважнень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб за умови, що на кожний отриманий таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати./122/²⁾

Підручник “Основи конституційного права України” містить визначення виборів як процес, в результаті якого певна спільність людей, організована у політичне об’єднання, шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду./131/³⁾

Французький науковець М. Прело вважав, що “вибори - це змагання юридично кваліфікованих воль задля мети провести призначення”./149/⁴⁾

На нашу думку, одне з найточніших визначень поняття виборів в Україні дала Ставнійчук М.І., яка визначила, що “вибори в Україні – це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування”./105/⁵⁾

Безперечно, є всі підстави стверджувати, що вибори – це один з найефективніших механізмів формування і вираження думки суспільства. У системі видів виборів особливе місце займають вибори глави держави.

Виходячи з наведених визначень поняття виборів взагалі, на нашу думку, вибори Президента України можна визначити як передбачену Конституцією та законами України форму прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу щодо заміщення посади глави держави шляхом голосування.

Крім того, вбачаємо за необхідне встановити, яким конкретно структурним елементом системи виборчого права є вибори Президента України. Для цього потрібно відштовшуватися від загальної теорії держави і права, згідно з якою в рамках найбільших правових галузей виділяються підгалузі, що об\'єднують декілька інститутів одніє і тієї самої галузі./129/¹⁾ Зовнішнім проявом підгалузі є наявність в ній такої групи норм, яка містить загальні принципові положення, що характерні для кількох правових інститутів цієї галузі.

Самим же інститутом права прийнято називати об\'єктивно відокремлену всередені однієї або кількох галузей права сукупність взаємозв\'язаних юридичних норм, яка регулює невелику групу видових родинних стосунків. Інститут - складова частина, ланка галузі. Різниця між ними полягає в тому, що інститут регулює не всю родову сукупність суспільних відносин, а тільки їх окремі сторони та особливості.

Таким чином, виборче право можна розглядати як інститут такої великої галузі права, як конституційне право. В свою чергу, виборче право як складова частина інституту конституційного права, поділяється за предметом теж на кілька самостійних інститутів, а саме - вибори Президента України, вибори народних депутатів України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцеві вибори.

Таким чином, на нашу думку, проведене дослідження дає підстави стверджувати, що інститут виборів Президента України, тобто інститут президентського виборчого права, є складовою частиною інституту виборчого права України, який являє собою систему правових норм, що регулюють комплекс суспільних відносин процесу заміщення посади глави держави шляхом безпосереднього волевиявлення народу. Тобто, в системі виборчого права як інституту конституційного права, вибори Президента України слід розглядати як самостійний інститут, що існує поряд з іншими суміжними інститутами, такими як вибори народних депутатів України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцеві вибори.

Вибори глави держави - є важливою політичною кампанією, яка має велике значення для держави./175/¹⁾

Особливо специфічними вибори глави держави є у перехідних суспільствах, тобто країнах, де відбуваються певні зміни державного ладу, здійснюються значні суспільно політичні перетворення. Суть виборів глави держави в таких країнах полягає в тому, що громадяни обирають не лише керівника своєї держави, але й по суті своє майбутнє. До таких держав, без сумніву, відноситься й Україна. Тому вибори глави держави й мають таке визначальне значення для становлення нашої молодої демократії.

Отже, можна стверджувати, що президентські вибори є найбільш цілісним виявом волі наших громадян, що стосується лише кількох кандидатів на найвищу посаду в державі. Таку концентрацію волі громадян неможливо порівняти з волевиявленням під час парламентських виборів, що охоплює значно більше коло кандидатів і є досить розпорошеною залежно від виборчих систем. Вибори Президента України – це об’єднаний вияв волі більшості наших громадян, тому й мають вони таке визначальне значення і привертають до себе неабияку увагу”./82/¹⁾ Саме цей факт і є, на нашу думку, передумовою того, що вибори Президента України - це найбільш напружена політико-правова акція загальнонаціонального масштабу, яка відбувається в умовах надзвичайно жорсткої політичної боротьби. Таким чином, можна дійти висновку, що існуючий в Україні порядок обрання Президента України шляхом загальнонародного волевиявлення є, безперечно, значно демократичнішим. ніж обрання Президента парламентом чи іншим представницьким органом, як це передбачено в деяких зарубіжних країнах.

Є ще кілька важливих ознак виборів Президента України. Одна з яких – це те, що президентські вибори є новим явищем для наших громадян, оскільки до часу здобуття незалежності у нас проводилися тільки парламентські вибори. Можна з упевненістю говорити про те, що парламентські вибори у радянський період були виборами без вибору, однак слід зауважити, що переважна більшість правових норм, які регулюють правовідносини під час виборів народних депутатів України,. була напрацьована і діяла ще у той час. Тому організатори виборів, які до речі, займалися цією роботою впродовж багатьох виборчих кампаній, набули неабиякого досвіду в цій сфері. Але, на жаль, необхідного досвіду і практики щодо організації і проведення президентських виборів в Україні не було. На нашу думку, саме відсутність політико-правової традиції у цій важливій сфері безпосереднього народовладдя зумовлювала впродовж усього періоду після отримання незалежності надзвичайно швидку зміну основних інститутів і стадій виборів Президента України./99/²⁾

Ще однією виразною особливістю виборів Президента України є те, що під час них народом обирається не якась окрема гілка влади чи її керівник, а обирається глава держави, діяльність якого має відношення до всіх, без винятку, органів державної влади в Україні. Через те цілком зрозуміло, що від результатів президентських виборів безпосередньо залежить у майбутньому доля великої кількості українських чиновників. Саме цим і визначається неабияка їх зацікавленість до перебігу виборів глави держави та встановлення їх результатів. Тому можна стверджувати, що до президентських виборів прикута особлива увага всіх органів державної влади.

Наступна особливість виборів Президента України, на нашу думку, - це питання участі у президентській виборчій кампанії політичних партій України як основних конституційних суб’єктів виборчого процесу. Справді, після прийняття Конституції України перебіг політичного життя в українському суспільстві відверто активізувався. Політичні партії відповідно до положень Конституції України почали відігравати значно суттєвішу роль, як того і вимагає їх правова природа. Саме Конституцією України визначено, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, а також державою гарантується свобода політичної діяльності, яка не заборонена Конституцією і законами України. Конкретно ж статтею 36 Основного Закону встановлене право громадян України на свободу об’єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Цією самою статтею Конституції визначена й основна мета діяльності політичних партій - сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, участі у виборах./1/¹⁾

Через це, одним із основних здобутків нового українського виборчого Закону, що піднімають його до рівня європейського, є надання пріоритетної ролі політичним партіям на всіх стадіях виборчого процесу. Тепер саме політичні партії та утворені ними виборчі блоки виступають основними суб’єктами висування претендентів на кандидатів у Президенти України.

Разом із тим, така ситуація стосується виключно нормативно-правової бази проведення виборів, на практиці ж виявляється, що вибори Президента України є за своєю суттю фактично позапартійними. Це твердження на перший погляд виглядає дещо не логічним з огляду на те, що значна частина кандидатів на найвищу державну посаду висунута саме політичними партіями. Однак, інша частина кандидатського корпусу – позапартійні громадяни нашої країни. І, як свідчить практика проведення президентських виборів в Україні, саме позапартійним кандидатам вдається отримати найбільшу підтримку виборців і стати переможцем у виборчій гонці. Такий стан речей, на наше переконання, промовисто демонструє те, що наші політичні партії, ще не досягли того рівня, коли їм вдалося б завоювати підтримку значної кількості наших виборців, як це відбувається у переважній більшості країн світу. Таким чином, ми маємо в Україні ситуацію, за якої громадяни фактично мають намір самі вирішувати свою долю і долю своєї держави, а не передоручати цю надзвичайно важливу місію різним політичним силам.

Не можна не сказати й про те, що, незважаючи на визначення за Конституцією нашої держави як правової, слід констатувати, що існуюча нормативно-правова база для проведення на належному правовому та організаційному рівні в країні президентських виборів є досить недосконалою. Чого вартий лише той факт того, що для проведення усіх виборчих кампаній по виборах глави нашої держави Верховна Рада України приймала абсолютно нові законодавчі акти, причому робилося це вже напередодні самих виборів. Зрозуміло, що сам процес прийняття цих законів є досить непростим випробуванням для парламентарів, оскільки ні для кого не є секретом те, що саме у виборчому законі різні політичні сили намагаються виписати такі правові норми, які забезпечили б не стільки створення необхідних умов для проведення виборів, скільки дали б можливість їх висуванцю стати переможцем виборчих перегонів. Саме тому й виникають у нас такі недосконалі законодавчі акти, що не дозволяють провести виборчу кампанію на належному рівні, який відповідав би кращим світовим та європейським стандартам.

На нашу думку, повне наукове визначення поняття виборів Президента України може бути сформульоване лише за умови проведення глибокого аналізу принципів виборів Президента України як явищ, що найбільш повно відображають суть виборів Президента України як однієї із пріорітетних форм безпосередньої волевиявлення народу.

Принципи виборів Президента України опосередковують основні, фундаментальні засади правового регулювання правовідносин, що складаються в процесі організації та проведення всіх видів виборів в Україні. Як вірно зазначає професор М.Н.Марченко, принципи права – це основні ідеї, вихідні положення та провідні засади його формування, розвитку та функціонування/129/¹⁾

Одразу після заснування в Україні інституту президентства виникла нагальна потреба у створенні нового президентського виборчого законодавства, пріоритетною метою якого, передусім, було створення нових правових механізмів, процедур, які забезпечили б дотримання традиційних демократичних виборчих принципів загального, рівного виборчого права та таємного голосування.

Фактично лише з прийняттям Конституції України 1996 року, яка значною мірою увібрала в себе не тільки міжнародно-правові принципи у галузі прав людини і громадянина, а й збагачена світовими принципами, стандартами у питаннях функціонування суспільства, встановлення і організації державної влади було створено об’єктивні передумови для перегляду підходів до питання формування системи принципів виборів Президента України та створення відповідних теоретичних засад. Положення Конституції України, створюючи умови для забезпечення вільного волевиявлення громадян на основі загального, рівного, прямого виборчого права на основі таємного голосування, сприяють також забезпеченню стабільності та наступності в діяльності представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Таким чином, на нашу думку, визріли реальні підстави до більш розширеного тлумачення принципів виборів Президента України.

Отже, під принципами виборів Президента України можна розуміти вихідні положення, фундаментальні ідеї, які відображають суть виборів як передбаченої Конституцією України пріоритетної форми безпосередньої демократії, визначають засади правового регулювання реалізації і гарантування виборчих прав громадян України та забезпечують передбачений законодавством України порядок організації і проведення виборів Президента України.

Принципи виборчого права в правовій науці поділяють на кілька видів. Зокрема, доктор юридичних наук С.Д.Князєв пропонує будувати систему принципів сучасного, зокрема, російського виборчого права, грунтуючись на цільовому призначенні у механізмі правового регулювання електоральних відносин. З цієї точки зору всі принципи виборчого права він поділяє, по-перше, на принципи організації і проведення виборів; по-друге, на принципи участі громадян у виборах /94/¹⁾

Разом із тим, здається більш прийнятною дещо інша позиція щодо систематизації принципів виборчого права, розроблена М.І. Ставнійчук. Зокрема, вчений поділяє принципи виборчого права України на три види: принципи, що визначають вибори як одну з пріоритетних форм народовладдя; принципи участі громадян у виборах; принципи організації виборчого процесу./163/²⁾

Виходячи з такої систематизації принципів виборчого права та з огляду на сферу їх застосування і цільового призначення, на нашу думку, принципи виборів Президента України можна поділити на загальні та інституційні.

Під загальними принципами виборів Президента України слід розуміти конституційні принципи виборів. Ці принципи можна поділити на дві групи: 1) принципи, що визначають вибори як пріоритетну форму народовладдя. Це, зокрема, принцип вільних виборів, принцип обов’язкового проведення виборів, принцип періодичного проведення виборів, принцип справедливих виборів, принцип дійсних, чесних виборів; 2) принципи участі громадян у виборах, а саме, принцип вільного волевиявлення, принцип добровільної участі у виборах, принцип загального виборчого права, принцип прямого виборчого права, принцип рівного виборчого права, принцип таємного голосування, принцип рівності конституційних виборчих прав громадян.

Інституційні принципи виборів Президента України - це принципи, властиві окремим стадіям виборчого процесу. До них можна віднести принципи організації виборів спеціальними незалежними органами, територіальної організації виборів, фінансування виборів, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації, свободи агітації, юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України та інші інституційні принципи виборчого права України.

Слід зазначити, що всі принципи виборів Президента України засновані на міжнародно-правових виборчих стандартах, під якими загальноприйнято в міжнародному та конституційному праві розуміти зобов’язання держав світової, європейської спільноти щодо надання визначених прав і свобод у ході реалізації участі у вільних, справедливих, дійсних і періодичних виборах для осіб, які перебувають під юрисдикцією цих держав, та щодо гарантування реалізації цих прав і свобод.

Міжнародно-правові виборчі стандарти поділяються на універсальні та регіональні. До основних джерел універсальних міжнародно-правових виборчих стандартів відносяться акти, прийняті в рамках Організації Об’єднаних Націй, зокрема Загальна декларація прав людини, затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, який прийнятий у 1966 році і вступив в силу у 1973 році; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права; Конвенція про політичні права жінок від 20 грудня 1952 року; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації від 25 грудня 1965 року; Декларація про критерії вільних і справедливих виборів, прийнята Радою Міжпарламентського Союзу 26 березня 1994 року./67/¹⁾

Разом з універсальними затверджувались і розвивались регіональні виборчі стандарти, до яких можна віднести Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 року, Протокол № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод від 20 березня 1952 року, Американську конвенцію з прав людини від 22 листопада 1969 року, Африканську хартію з прав людини і народів, прийняту 26 червня 1981 року, Документ Копенгагенської наради з безпеки і співробітництва в Європі конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року та інші./68/ ¹⁾

Безперечно, рівень правового забезпечення принципів виборів Президента України не є однаковим. Правове регулювання одних принципів забезпечується всебічно, у повній відповідності з міжнародно-правовими стандартами, їх зміст закріплено за допомогою як матеріальних, так і процесуальних норм, що забезпечує їх неухильне дотримання на практиці. Повноцінне ж запровадження та реалізація інших принципів виборів Президента України та загальновизнаних стандартів, на нашу думку, в сьогоднішніх умовах вимагає значного розширення їх правового регулювання, передусім закріплення на конституційному рівні.

Розглянемо зміст основних принципів виборів Президента України. Принцип вільних виборів є одним із основоположних принципів виборів Президента України. В Україні цей принцип вперше був задекларований на рівні Основного Закону в Конституції 1996 року. Принцип вільних виборів означає, що в процесі їх організації і проведення повністю виключається будь-який примус щодо участі або не участі як у виборах в цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також виключається тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах. Враховуючи положення статті 21 Загальної декларації прав людини, якою передбачено, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників/38/¹⁾ в українській Конституції одразу декілька статей закріплюють положення, які запроваджують та гарантують реалізацію принципу вільних виборів. Зокрема, статтею 5 Конституції України гарантується право народу на здійснення влади безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Стаття 38 передбачає, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. З іншого боку, стаття 71 Конституції встановлює, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Загальний підхід до вільних виборів вимагає в процесі їх організації і проведення реалізації повною мірою та в порядку, передбаченому законодавством України, таких конституційних прав, як права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних та інших інтересів, права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. З цієї точки зору сучасний масив законодавства України вимагає суттєвого вдосконалення.

Формою вираження принципу вільних виборів є процедура таємного голосування. У пункті 3 статті 21 Загальної декларації прав людини закріплено, що вибори “повинні проводитися шляхом таємного голосування або через інші рівноцінні форми, що забезпечують свободу голосування”/38/1). Однак, уже в статті 3 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і свобод фіксується зобов’язання держав проводити вільні вибори “шляхом таємного голосування в таких умовах, які забезпечують вільне волевиявлення народу…”/68/²⁾

В Україні голосування на виборах Президента України проводиться шляхом таємного заповнення виборчих бюлетенів.

Не менш важливим є принцип обов’язкового і періодичного проведення виборів Президента України. Цей принцип забезпечує стабільність, поступовість і наступність у заміщенні посади глави держави.

Треба зазначити, що принцип обов’язковості виборів Президента України у конституційному праві трактується не завжди однаково. Іноді під обов’язковістю виборів розуміється те, що законодавством встановлено обов’язок для громадян брати участь у виборах. Обов’язковість виборів забезпечується встановленням відповідних санкцій для виборців, які не беруть участі у виборах, зокрема, накладенням відповідних штрафів, виразу громадської догани, осуду, іноді це може бути відповідальність навіть кримінального характеру у вигляді позбавлення волі на певний період часу.

Разом із тим, міжнародно-правові акти, що торкаються виборчих стандартів, визначають дещо інші підходи до розуміння принципу обов’язковості виборів. Як зазначено у Загальній декларації прав людини, вибори забезпечують реалізацію волі народу, яка “повинна бути основою влади уряду”. Обов’язковість виборів передбачає, що вибори є єдиним законним способом формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. З огляду на це, передбачається, що органи, які повноважні призначати вибори, не мають права ухилятися від їх призначення в строки та порядку, передбаченому законодавством.

Принцип періодичності проведення виборів Президента України означає, що вибори повинні проводитись з оптимальною періодичністю. Періодичність проведення виборів залежить безпосередньо від строків повноважень відповідних органів. У Конституції та виборчому законодавстві України визначено строки та періодичність проведення виборів Президента України. Зокрема, відповідно до частини п’ятої статті 103 Конституції чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України.

Разом із тим, законодавство про вибори Президента України передбачає можливість проведення також позачергових виборів Президента України, які пов’язуються з достроковим припиненням повноважень обраного Президента.

У подальшому належне забезпечення принципів обов’язкового та періодичного проведення виборів Президента України вимагають від законодавця запровадження в законі прямої заборони на непризначення виборів в установленому законом порядку, на перенесення конституційних строків проведення виборів, вирішення питання щодо можливості або неможливості проведення виборів в умовах проголошення надзвичайного стану в країні, в окремих регіонах тощо.

Принципи обов’язковості і періодичності виборів Президента України повинні слугувати правовою гарантією неможливості узурпації влади. З огляду на сумний досвід багатьох постсоціалістичних держав, на нашу думку, законодавство України в майбутньому повинно також мати норму, яка забороняла б продовжувати строки повноважень відповідних представницьких органів або посадових осіб шляхом проведення референдумів, опитувань. Має бути також запроваджена і відповідна юридична відповідальність за порушення цих норм.

Принцип справедливих виборів Президента України також є міжнародним стандартом організації і проведення виборів.

Принцип справедливих виборів глибоко пов’язаний із реалізацією громадянами своїх суб’єктивних виборчих прав: права обирати та бути обраним. Статті 2, 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права встановлюють, що кожен громадянин без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного і соціального походження, майнового стану, народження чи інших обставин та без необгрунтованих обмежень повинен мати право та можливість брати участь в управлінні державними справами, голосувати і бути обраним на дійсних періодичних виборах, що забезпечують вільне волевиявлення та проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні./68/1) Разом із тим, такий підхід не суперечить тому, що особа, яка має право брати участь у виборах, повинна відповідати певним вимогам: досягти певного віку, бути громадянином держави, дієздатним тощо.

Комітет з прав людини ООН неодноразово вказував у своїх документах на недопустимість обмежень у сучасних умовах виборчих прав громадян залежно від володіння власністю, наявністю доходів, отримання державної матеріальної допомоги, знання мови, вимог щодо грамотності, надмірних вимог щодо проживання в країні, щодо прав засуджених осіб.

З точки зору вироблених міжнародною спільнотою вимог до принципу справедливих виборів, українське виборче законодавство в цілому можна визнати таким, що відповідає цим вимогам.

Не менш важливим для проведення справді демократичних і вільних виборів є принцип дійсних і чесних, несфальсифікованих виборів Президента України.

Поняття дійсних, чесних, несфальсифікованих виборів використовується у багатьох міжнародних документах щодо стандартів виборів: у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Документі Копенгагенської наради конференції з людського виміру НБСЄ, Декларації про критерії вільних і справедливих виборів та інших документах.

Дійсні, чесні, несфальсифіковані вибори дозволяють громадянам держави зробити справжній реальний вибір. Саме через такі вибори виявляється і реалізується істинна воля народу як єдиного джерела влади, як носія суверенітету. При проведенні дійсних і чесних виборів повинен панувати політичний плюралізм, альтернативність, рівні умови висування та участі кандидатів у виборах, широка поінформованість громадян, жорсткий контроль за фінансуванням виборчих кампаній кандидатів, громадський контроль за ходом голосування та встановленням результатів виборів тощо.

Конституційну основу правового регулювання виборів Президента України становлять основоположні принципи участі громадян у виборах – загальне, рівне та пряме виборче право і таємне волевиявлення. Ці принципи традиційні, загальновизнані міжнародними стандартами, їх запровадження в законодавстві є однією з ознак демократичного режиму. Проголошення цих принципів на конституційному рівні робить їх обов’язковими для виборів Президента України, виключаючи можливість порушення будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно.

Принципи загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні визнані універсальними. Проте в жодній країні світу, в тому числі і в Україні, право голосу не дається всім без винятку. Кожний виборець має відповідати низці характеристик і не потрапляти до категорії осіб, позбавлених законодавством виборчих прав. Таким є загальний підхід до розуміння ролі і значення принципів здійснення виборів. Чим демократичніший правовий режим держави, тим менше існує обмежень щодо виборчих прав громадян та інших суб’єктів виборчого процесу.

Принцип загальності виборчого права означає, що суб’єктивне активне виборче право, тобто право обирати, відповідно до статті 70 Конституції України мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними.

Суб’єктивне пасивне виборче право, тобто право бути обраним, під час виборів Президента України має свої особливості. Зокрема, Президентом України, відповідно до статті 10З Конституції, може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх років та володіє державною мовою. Одна і та ж особа не може бути обрана Президентом України більш як на два строки.

Принцип рівності виборчого права під час виборів Президента України передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний голос має рівну з іншими вагу, тобто кожний виборець однаково впливає на результати виборів.

Рівність голосів на виборах Президента України забезпечується, зокрема, утворенням виборчих округів з приблизно однаковою кількістю виборців, створенням рівних умов для кандидатів під час реєстрації їх виборчими комісіями, при веденні передвиборної агітації тощо.

При цьому здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежить від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Конституцією (стаття 64) та виборчим законодавством України встановлюється, що обмеження виборчих прав громадян України, не передбачених Конституцією, забороняються.

На виборах Президента України кожен виборець має один голос.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах Президента України безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі вибори Президента України.

Принцип таємності голосування під час виборів Президента України означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається, гарантується повна свобода волевиявлення. В рамках виборчого законодавства це досягається тим, що кожний виборець голосує особисто; голосування за інших осіб не допускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або в кімнаті для таємного голосування, без присутності стороннього. Виборець, який не має можливості заповнити бюлетень особисто, може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу за своїм розсудом, за винятком членів виборчої комісії, кандидатів, які балотуються, їх довірених осіб, а також уповноважених осіб, представників партій, виборчих блоків партій, від яких зареєстровані кандидати у Президенти України.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення як конституційно закріпленими принципами виборів Президента України, так і передбаченими законом юридичною відповідальністю за порушення законодавства про вибори Президента України.

Усі громадяни України, які мають право голосу, можуть висувати претендента на кандидата у Президенти України. Це положення закріплює принцип вільного і рівноправного виборчого права. Він реалізується як через політичні партії та їх виборчі блоки, так і через збори виборців, у тому числі шляхом самовисування.

Гласність і відкритість виборчого процесу означає, що підготовка та проведення виборів Президента України здійснюються відкрито і гласно. Всі рішення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій, що стосуються виборів Президента України, повинні оперативно доводитися до відома громадян через засоби масової інформації.

Принцип рівних можливостей для всіх кандидатів передбачає, що всім кандидатам з часу їх офіційної реєстрації надається можливість участі у виборчій кампанії на рівних засадах. Вони мають рівне право щодо використання державних засобів масової інформації на території України, у них рівні можливості з точки зору матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів означає недопустимість для вказаних суб’єктів, які, по суті, виступають від імені держави, порівнювати недоліки чи переваги під час проведення виборчої кампанії для одних кандидатів і перешкоди для інших тощо.

Принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їх об’єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно і безперешкодно обговорювати програми кандидатів, а також платформи та програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули. При цьому дозволяється вести агітацію як "за", так і "проти" кандидата в усіх засобах масової інформації. Кандидати мають право здійснювати передвиборну агітацію в будь-яких формах і будь-якими засобами як безпосередньо, так і через довірених осіб.

У своїй сукупності ці засади забезпечують реалізацію конституційного принципу рівності громадян під час проведення виборчої кампанії по виборах Президента України.

На нашу думку, принципи виборів Президента України – це вимоги, обов’язковість і дотримання яких забезпечує демократичність та справедливість виборів. Реалізація принципів виборів здійснюється у функціонуванні будь-якої виборчої системи. Слід зазначити, що аналогічний рівень і обсяг конституційного регулювання виборів притаманний більшості конституцій пострадянських і постсоціалістичних країн. /107/¹⁾

Отже, на нашу думку, можна зробити такі висновки:

1. Формулювання концепції виборів Президента України, як однієї з пріоритетних форм безпосередньої демократії, може бути здійснено лише грунтуючись, з одного боку, на загальновизнаній теорії народовладдя і, передусім, - теорії виборів, а з іншого боку, - на теорії інституту президентства в системі організації влади в державі. Вихідними положеннями цієї концепції є визначення поняття виборів Президента України та концепції принципів виборів Президента України.

2. Вибори Президента України - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу щодо заміщення посади глави держави шляхом голосування.

3. Разом із тим, проведене дослідження дає підстави для розгляду інституту виборів Президента України, тобто інституту президентського виборчого права, як складової частини інституту виборчого права України, який являє собою систему правових норм, що регулюють комплекс суспільних відносин процесу заміщення посади глави держави шляхом безпосереднього волевиявлення народу. Тобто, в системі виборчого права як інституту конституційного права, вибори Президента України слід розглядати як самостійний інститут, що існує поряд з іншими суміжними інститутами, такими як вибори народних депутатів України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцеві вибори.

4. Повне наукове визначення поняття виборів Президента України може бути сформульоване лише за умови проведення глибокого аналізу принципів виборів Президента України як явищ, що найбільш повно відображають суть виборів Президента України як однієї із пріорітетних форм безпосередньої волевиявлення народу.

Виходячи із загальної теорії принципів права, з огляду на сферу їх застосування та цільового призначення, принципи виборів Президента України поділяються на загальні та інституційні.

Загальними принципами в виборів Президента України є конституційні принципи виборів. Ці принципи можна поділити на дві групи: 1) принципи, що визначають вибори як пріоритетну форму народовладдя. Це, зокрема, принцип вільних виборів, принцип обов’язкового проведення виборів, принцип періодичного проведення виборів, принцип справедливих виборів, принцип дійсних, чесних виборів; 2) принципи участі громадян у виборах, а саме: вільного волевиявлення, добровільної участі у виборах, загального виборчого права, прямого виборчого права, рівного виборчого права, таємного голосування, рівності конституційних виборчих прав громадян.

Інституційні принципи виборів Президента України - це принципи, властиві окремим стадіям виборчого процесу. До них можна віднести принципи: організації виборів спеціальними незалежними органами, територіальної організації виборів, фінансування виборів, принцип рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні передвиборної агітації, свободи агітації, принцип юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України та інші інституційні принципи виборів.

1.2.