ВСТУП

Актуальність теми. Останнє десятиліття двадцятого століття, безперечно, увійде в історію молодої Української держави як час нелегкого поступу від тоталітарного минулого до демократичного майбутнього, час становлення громадянського суспільства, започаткування демократичних і правових основ становлення нашої державності.

Основоположними подіями на цьому шляху були 24 серпня 1991 року- день прийняття Акта проголошення незалежності України, 1 грудня 1991 року - коли більшість громадян України підтримали державну незалежність і обрали першого Президента України, 28 червня 1996 року - день прийняття Конституції України.

Конституція України, визначивши статус України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, встановила носієм і єдиним джерелом влади в державі народ, який реалізує владу безпосередньо або через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таким чином, з часу прийняття Конституції України безпосереднє волевиявлення громадян України стає визначальним чинником для подальшого розвитку держави і суспільства. Відповідно до Конституції України вибори виступають однією з найвищих форм вияву народовладдя.

Прийняття Конституції України спонукає також до реальних кроків щодо подальшого розвитку інституту виборів та вдосконалення українського виборчого законодавства. Особливо це стосується питань реформування законодавства про вибори Президента України.

Три виборчі кампанії по виборах Президента України 1991, 1994 та 1999 років України в нашій державі було проведено на підставі трьох законів про вибори Президента. Президентські вибори є досить новим явищем для України і тому існує відносно невеликий досвід їх проведення. За період набуття незалежності України відбувся процес серйозного напрацювання та триває реформування законодавства про вибори Президента України. Разом із тим, до цього часу саме процес становлення і реалізації виборів Президента України не був об’єктом самостійного науково-теоретичного правового дослідження.

Тому можна стверджувати, що в даний час існує необхідність створення наукової концепції виборів Президента України, а також у розробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення виборів Президента України, президентського виборчого права та інституту виборів Президента України. Саме наявність вищезгаданих підстав спонукала до вибору теми дисертаційного дослідження.

Проблеми виборів та виборчого законодавства є предметом дослідження вчених у різних галузях науки, зокрема - теорії держави і права, політології, соціології, філософії, економіки та фінансів, історії та інших. Однак, безперечно, в першу чергу проблеми виборів – це предмет досліджень науки конституційного права. Потрібно зазначити, що вибори Президента, як і законодавство про вибори Президента, стали предметом серйозних наукових досліджень лише з часу започаткування інституту президентства в нашій державі, тобто з 1991 року. В радянський період через відсутність інституту президентства в практиці державного будівництва проблеми щодо виборів та законодавства про вибори Президента практично не досліджувалися. Винятком були дослідження в галузі порівняльного конституційного права зарубіжних країн. Однак, ці дослідження мають загальний ознайомчий характер.

І лише за часів незалежності України наука вітчизняного конституційного права почала приділяти відповідну увагу проблемам виборів та виборчого права взагалі і виборів Президента України, зокрема. Вибори Президента України тепер розглядаються як суспільне політико-правове явище, що має визначальне значення для розвитку держави. Виборче право і виборче законодавство нині визначаютьcя саме як система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері виборів, а Конституція України встановлює, що проведення виборів регулюється виключно законами України.

В Україні різні проблеми правового регулювання виборів Президента України досліджували провідні вчені в галузі права: В.Д. Бабкін, Ф.Г. Бурчак, Р.К. Давидов, П.Б. Євграфов, С.В. Ківалов, М.І. Козюбра, В.В.

Питання виборів президента досліджувалися і багатьма сучасними зарубіжними вченими. Зокрема, С.А. Авакьяном, Л.А. Агеєвою, В.В. Альхименком, Р.Т. Биктагіровим, Ю.О. Веденєєвим, В.І. Васильєвим, О.А. Вешняковим, О.М. Волковою, О.К. Застрожною, О.І. Іванченком, Є.П. Іщенком, О.І. Ковлером, Є.І. Колюшиним, В.В. Комаровою, О.О. Кутафіним, В.І. Лисенком, Ю.А. Новиковим, О.Є. Постніковим, А.Я. Сливою, Б.О. Страшуном, М.П. Телевком, В.І. Фадєєвим та іншими.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України за темою "Теоретичні проблеми реалізації Конституції України" (№ держ. реєстрації 01960012890).

Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає у формуванні концепції виборів Президента України, а також у розробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення виборів Президента України, президентського виборчого права та інституту виборів Президента України.

Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням таких завдань:

1) виходячи з положень, сформульованих у науковій літературі, дати власні визначення поняття виборів Президента України як форми безпосередньої демократії та як складової частини інституту виборчого права України;

2) дати власне визначення поняття та виробити наукову класифікацію принципів виборів Президента України;

3) дати авторське визначення поняття функцій виборів Президента України та виробити їх наукову класифікацію;

4) сформулювати авторську концепцію механізму організації та проведення виборів Президента України;

5) проаналізувати теоретичні засади становлення інституту виборів Президента України;

6) дати власне визначення поняття виборчого процесу по виборах Президента України та визначити його суб\'єкти;

7) сформулювати авторську концепцію основних стадій (етапів) виборів Президента України;

8) дати авторське визначення поняття та класифікацію гарантій виборів Президента України;

9) основне завдання дисертаційного дослідження – розглянути проблеми реалізації виборів Президента України як форми безпосереднього волевиявлення та визначити основні напрями їх розвитку і вдосконалення.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час виборів Президента України як однієї з основних форм безпосередньої демократії.

Предметом дослідження є конституційно-правові засади виборів Президента України.

Методи дослідження. У дисертації використовувалася сукупність різних методів дослідження. Основний метод, який застосовано при здійсненні дисертаційного дослідження - загальнонауковий діалектичний метод дослідження, що дозволив проаналізувати теоретичні та практичні проблеми конституційно-правових засад виборів Президента України. Також широко використовувався метод порівняльного правового дослідження при аналізі досвіду реалізації безпосереднього народовладдя під час виборів президента в зарубіжних країнах. Під час проведення дослідження було застосовано конкретно-історичний метод, за допомогою якого було досліджено становлення інституту виборів Президента України. У процесі дослідження широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні науковим дослідженням, в якому на основі сучасних досягнень конституційно-правової науки та аналізу конституційно-правових засад виборів Президента України сформульовано концепцію виборів Президента України.

Проведення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:

- визначено поняття виборів Президента України як передбаченої Конституцією та законами України форми прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу щодо заміщення посади глави держави шляхом голосування;

- визначено інститут виборів Президента України, тобто інститут президентського виборчого права, як складову частину інституту виборчого права України, який являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо заміщення посади глави держави;

- дано визначення поняття принципів виборів Президента України як явища, що найбільш повно відображають суть виборів Президента України та зроблена їх класифікація. Ці принципи поділяються на загальні та інституційні.

- дано авторське визначення функцій виборів Президента України як видів безпосередньої діяльності народу в сфері державотворення та класифікацію функцій виборів Президента України;

- запропонована авторська концепція механізму виборів Президента України як системи організаційних (державних і недержавних) і нормативних (правових і етичних) засобів і способів здійснення народовладдя щодо заміщення посади глави держави;

- зроблено періодизацію процесу становлення інституту виборів Президента України, яка містить три періоди: перший - 1990-1993 р.р., другий - 1993-1999 р.р., третій - 1999 р. по теперішній час;

- визначено поняття виборчого процесу по виборах Президента України як порядку організації і проведення виборів Президента України та визначено його суб\'єкти;

- запропонована авторська концепція стадій (етапів) виборчого процесу по виборах Президента України і шляхів їх вдосконалення;

- дано авторське визначення гарантій виборів Президента України як системи засобів, за допомогою яких Конституцією та законами України встановлюється порядок організації та проведення виборів Президента України і забезпечується його охорона, а в разі порушення встановленого порядку виборів Президента України відновлюється їх конституційність та законність, а також класифікація гарантій виборів Президента України як національних та міжнародно-правових гарантій виборів Президента України і пропозиції щодо їх вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції, висновки та рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, полягає у тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем реалізації Конституції України та вітчизняного виборчого законодавства.

Також висновки, концептуальні підходи, що містяться у дисертації, можуть бути використані в законотворчій діяльності при вдосконаленні Закону України “Про вибори Президента України”, інших виборчих законів, а в майбутньому - під час розробки Виборчого кодексу України.

Матеріали дисертації також можуть використовуватися у правотворчій, просвітницькій та навчальній діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обгрунтовані на базі особистих досліджень автора. Більшість наукових праць, в яких відображено зміст дисертації, написані без співавторів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні і практичні висновки та положення, які містяться в дисертації, розглядалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.

Результати дослідження оприлюднені у доповідях та виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних конференціях, зокрема: “Україна. Вибори-98: Досвід. Проблеми. Перспективи” (Київ, листопад 1998 р., тези опубліковані); “Вибори Президента України - 99: проблеми теорії і практики” (Київ, березень 2000 р., тези опубліковані); “Європа-Японія-Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, жовтень 2000 р.); “Роль і місце засобів масової інформації у виборчому процесі” (Київ, жовтень 2000 р.).

Окрім цього, результати дисертаційного дослідження використані під час роботи дисертанта в складі робочих груп Центральної виборчої комісії з підготовки проектів Законів України "Про вибори Президента України" (вересень 1998 - лютий 1999 року), “Про вибори народних депутатів України” (перше півріччя 2000 року), “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (грудень 2000 року – березень 2001 року) , “Про всеукраїнський референдум” (лютий – квітень 2001 року), “Про референдуми Автономної Республіки Крим, місцеві референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення територіальної громади” (грудень 2000 року – квітень 2001 року).

Висновки та положення дисертації також використовуються в роботі Науково-методичної ради при Центральній виборчій комісії, секретарем якої є дисертант.

Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено в 10 наукових статтях, 3 з яких містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертаційної роботи. У відповідності до мети та завдань дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 181 сторінку, список використаних джерел - 18 сторінок (190 найменувань).

Список опублікованих атором праць за темою дисертації:

1. Виборчі комісії: правовий статус, структура, склад і повноваження // Парламент України: вибори-98. Інф.-анал. Вид. В 2 т. / Центр. виборч.коміс. Ред.: М.М.Рябець. - К., 1998. - С. 105-145 (у співавторстві з В.І.Співаком та М.І. Ставнійчук).

2. Методичне забезпечення виборчого процесу // Парламент України: вибори-98. Інф.-анал. Вид. В 2 т. / Центр. виборч.коміс. Ред.: М.М.Рябець. - К., 1998. - С. 145-155 (у співавторстві з В.І.Співаком, М.І.Ковалем, О.Н.Вовком).

3. Результати виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі // Парламент України: вибори-98. Інф.-анал. Вид. В 2 т. / Центр. виборч.коміс. Ред.: М.М.Рябець. - К., 1998. - С. 509-591.

4. Практика проведення виборів народних депутатів України 1998 року та проблеми вдосконалення парламентського виборчого законодавства // Держава і право. Щорічник наук. праць молодих вчених / Ред.: В.Н.Денисов. - К.: Ін Юре. - 1999. - Випуск 2. - С.91-98.

5. Роль і місце Центральної виборчої комісії в системі державних органів // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції "Україна. Вибори-98: Досвід. Проблеми. Перспективи" (доповіді, виступи, рекомендації) / Центр. виборч. Коміс. Ред.: М.М.Рябець. - К., 1999. - С.105-112.

6. Кандидати у Президенти України // Вибори Президента України 1999 Інформ.-аналіт.вид. / Центр.виборч. коміс. Ред.: М.М.Рябець. - К., 2000. - С.139-221 (у співавторстві з Я.В.Давидовичем, М.Г.Кавуном, Я.М.Бурчем).

7. Передвиборна агітація // Там само - С.231-269 (у співавторстві з М.І.Демяненком, О.В.Нельгою, М.Ф.Рибачуком, М.І.Ковалем).

8. Проблеми регулювання механізму відповідальності за порушення Закону України "Про вибори Президента України"// Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції "Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики" (доповіді, виступи, рекомендації) / Центр. виборч. коміс. Ред.: М.М.Рябець. - К., 2000. - С.105-112.

9. Проблеми законодавчого регулювання порядку фінансування та матеріально-технічного забезпечення виборів Президента України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 14. - К.: Ін-т держави і права ім В.М.Корецького НАН України, 2002. - С. 143-151.

10. Теоретичні основи виборів Президента України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. - К.: Ін-т держави і права ім В.М.Корецького НАН України, 2002. - С. 113-119.