§ 3. Юридичні особи як суб’єкти господарювання: поняттяІ ВИДИ

Юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка має цивільну право­здатність та дієздатність і може бути позивачем та відпові­дачем у суді (ст.

Характерними ознаками, які виділяють юридичних осіб серед інших суб'єктів підприємницької діяльності, є такі:

1) наявність організаційної єдності - необхідна умова, що дає можливість волю засновників перетворити на волю юридичної особи, яка виступає як єдине ціле, а надалі зна­ходить свій вираз у чіткій внутрішній структурі, у конкрет­ному підпорядкуванні органів управління, в регламентації відносин між структурними підрозділами^[86];

2) наявність відокремленого майна, яке формується з майна його засновника (засновників) під час створення юридичної особи. Практичне значення майнової відокрем­леності полягає в тому, що, по-перше, юридична особа стає суб'єктом права, що дозволяє виступати їй в господарсько­му обороті; а по-друге, це тягне за собою розподіл відповіда­льності засновників (учасників) і юридичної особи за своїми зобов'язаннями;

3) виступ у господарському обороті від свого імені. Від свого імені юридична особа набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різні циві­льно-правові та господарсько-правові відносини з іншими юридичними та фізичними особами. Однак межі відповід­ної участі залежать від мети створення юридичної особи і визначаються цілями її діяльності;

4) самостійна відповідальність. Юридична особа відпо­відає за своїми зобов'язаннями майном, що належить їй на праві власності (закріплене за нею), якщо інше не встанов­лено законодавством. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями останньої, а юридична осо­ба не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника). Разом з тим законодавством передбачено деякі виключення з цього правила. Так, особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що ви­никли до її державної реєстрації.

5) здатність бути позивачем або відповідачем у суді. Широка участь господарських організацій у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них відповідальності за порушення зобов'язань, заподі­яння майнової шкоди іншим особам спричиняють потребу в захисті порушених прав, а у зв'язку з цим і необхідність звернення з позовом до суду. З приводу вказаного Н. С. Куз­нецова^[87] підсумовує, що юридична особа стає стороною- позивачем або відповідачем у розгляді спору.

Крім наведеного, в юридичній літературі^[88] зазначено, що юридичні особи мають ряд індивідуальних ознак: наймену­вання, місцезнаходження, печатку і штампи, поточний та інші рахунки, статутні документи. Однак не всі зазначені ознаки отримали одностайну підтримку в правових джере­лах. Так, стосовно рахунку в банках та печатки зазначаєть­ся^[89], що вони не є істотними, оскільки організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття ра­хунку для зберігання своїх коштів і проведення безготівко­вих розрахунків з іншими організаціями.

Стосовно ж статутних документів варто зазначити, що навряд чи їх можна визнати індивідуальними ознаками юридичної особи в контексті здійснення нею господарської діяльності, оскільки, наприклад, якщо особа діє на підставі модельного статуту, то відмінними елементами його змісту будуть саме найменування, місцезнаходження та склад уча­сників. Проте дві перші ознаки, як вказано вище, розгляда­ються як самостійні.

Юридична особа як суб'єкт майнових і особистих немай- нових відносин наділяється цивільною право- та дієздатністю. Якщо фізичні особи набувають цивільної правоздатності з моменту свого народження, а повної цивільної дієздатності - лише з досягненням повноліття, то у випадку з юридичною особою цивільні право- та дієздатність виникають одночасно.

Однак юридична особа наділяється не тільки так званою загальною правоздатністю, яка передбачена ч. 1 ст. 91 ЦК України і полягає в тому, що юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільну правоздат­ність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, а ще й спеціальною госпо­дарською правоздатністю. Спеціальна господарська право­здатність передбачає наявність у юридичної особи таких прав та обов'язків, які відповідають меті і предмету її діяль­ності, що зазначені у його статутних документах.

Господарська правоздатність передбачає наявність у юридичної особи прав та обов'язків як майнового, так і не- майнового характеру. Майнові права та обов'язки можуть виникати з правочинів, передбачених законом, і з правочи- нів, не передбачених законом, але таких, що йому не супе­речать, а також внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав. До немайнових прав та обов'язків слід віднести право на найменування, право на знаки для това­рів і послуг, право на ділову репутацію, право на комерцій­ну таємницю та інші.

Згідно зі ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування. Воно присвоюється юридичній особі в момент її створення і слугує засобом індивідуалізації цієї особи задля того, щоб відрізнити її від інших юридичних осіб. Найменування повинно містити інформацію про орга­нізаційно-правову форму юридичної особи, інформацію про характер діяльності. Окрім повного найменування, юридич­на особа може мати і скорочене. Також ч. 2 цієї статті пе­редбачена можливість для юридичних осіб, що є підприєм­ницькими товариствами, мати комерційне (фірмове) найменування.

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває ци­вільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Склад органів правління, як правило, залежить від органі­заційно-правової форми юридичної особи. Однак у будь-якому випадку вони складатимуться щонайменше з двох ланок, а саме вищих органів та органів управління. Вищий орган може бути представлено колегіально, тобто загальними зборами за­сновників, або одноособово в особі власника майна. Органи управління також поділяються на колегіальні (рада директо­рів, правління) та одноособові (директор, генеральний дирек­тор, президент тощо). Крім вищезазначених, можливе існу­вання контролюючих органів, представлених ревізійною комісією або ревізором, а в певних організаційно-правових формах ще й наглядовою радою.

Юридична особа має право створювати філії, представ­ництва та інші відокремлені підрозділи без створення юри­дичної особи, що передбачено ст. 95 ЦК України та ч. 5 ст. 55 ГК України. Правовий статус відокремлених підрозділів за­кріплений у ст. 64 ГК України, ст. 95 ЦК України, п. 2 ст. 3, п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фі­нансову звітність» тощо.

Поділ юридичних осіб на види можливо здійснити, ви­ходячи з певних критеріїв. Так, за метою, на яку спрямова­на діяльність юридичної особи, виділяють комерційні та не- комерційні підприємства.

Залежно від форми власності розрізняють: приватні юридичні особи, що діють на основі приватної власності фі­зичних осіб чи суб'єкта підприємництва - юридичної особи; юридичні особи колективної власності, що діють на основі власності кількох осіб; державні юридичні особи, що діють на основі державної форми власності; змішані юридичні особи, що засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних власників).

Також юридичні особи можливо поділити на види зале­жно від розміру частки іноземного інвестора в статутному капіталі. Виділяють національні юридичні особи, в яких вза­галі немає частки іноземного інвестора або ж вона стано­вить менше 10 %; юридичні особи з іноземними інвестиція­ми, якщо в статутному капіталі іноземна інвестиція становить не менш як 10 %; іноземні юридичні особи, які створюються і діють за законодавством іноземної держави, тобто є її суб'єктом господарської діяльності.

Залежно від правового режиму майна і порядку здійс­нення управління юридичні особи поділяються так: а) ство­рені фізичною особою; б) засновані декількома фізичними особами; в) засновані фізичними та юридичними особами; г) створені державою; ґ) створені органами місцевого само­врядування; д) засновані іноземними фізичними та/або юридичними особами.

Залежно від виду установчих документів юридичні осо­би поділяються на: юридичних осіб, установчим документом яких є статут; юридичних осіб, установчим документом яких є засновницький договір; юридичних осіб, установчим документом яких є установчий акт; юридичних осіб, уста­новчим документом яких є одноособова заява (меморандум).

За правовим режимом майна юридичні особи поділяються так: юридичні особи - власники майна (ними є всі юридичні особи приватного права); юридичні особи, які не є власниками майна, проте мають стосовно нього інше речове право (напри­клад казенні підприємства, державні акціонерні товариства).

За кількісним складом засновників окремих організа­ційно-правових форм юридичні особи поділяються на: юри­дичних осіб, що створюються кількома особами (господар­ські товариства), і юридичних осіб, що створюються однією особою, якщо це дозволяється чинним законодавством (на­приклад акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи (якщо один акці­онер придбає всі акції товариства). Проте, згідно із ст. 153 ЦК України, акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.