§ 2. Види господарсько-правової відповідальності

Господарсько-правову відповідальність можна класифі­кувати за різними критеріями, зокрема:

1. Залежно від структури правопорушень господар­сько-правова відповідальність буває:

- часткова - у разі, якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимага­ти виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням (ч.

- солідарна - цей вид відповідальності може застосову­ватися в умовах, установлених законом чи договором, і мо­жливий лише тоді, коли є кілька суб'єктів господарювання на боці боржника. Кредитор може вимагати сплати штраф­них санкцій чи покриття збитків як від будь-якого учасни­ка, так і від усіх разом (у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків (ст. 227 ГК України);

- субсидиарна (додаткова) - договором або законом мо­же бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями коопе­ративу субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм май­ном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо біль­ший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу (ч. 1 ст. 108 ГК України).

2. За обсягом відповідальності правопорушника госпо­дарсько-правова відповідальність поділяється так:

- повна - полягає у відшкодуванні (компенсації) шкоди, завданої правопорушенням, у еквівалентному (рівному) розмірі. Означає відшкодування контрагенту чи державі усіх видів збитків (шкоди): втрат чи пошкоджень майна, понесених додаткових витрат, неотриманних доходів у пов­ному обсязі (громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до за­кону може бути звернено стягнення (ч.

- обмежена - передбачає встановлення меж розміру збитків, які підлягають відшкодуванню. У нормах права, що визначають обмежений розмір відповідальності, встановлю­ється максимальний розмір збитків або припис не стягувати з боржника певні види збитків (якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зо­бов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності (ст. 219 ГК України). У таких випадках розмір завданої пра­вопорушенням шкоди перевищує розмір відшкодування;

- підвищена - цей вид відповідальності передбачає від­шкодування збитків у більшому розмірі, ніж розмір завданої майнової шкоди. Наприклад, за статтями 230, 231 ЦК України у разі вчинення правочину під впливом обману або насильства винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у подвій­ному розмірі та моральну шкоду. Підвищений розмір відпові­дальності може встановлюватися і домовленістю сторін.

3. Залежно від видів зобов’язань господарсько-правова відповідальність буває:

- відповідальність в організаційно-господарських зобов’я­заннях - зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, внаслі­док яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організа­ційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторо­на має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (в разі якщо суб'єкти господарювання зловжи­вають монопольним становищем на ринку, АМК України має право прийняти рішення про примусовий поділ моно­польних утворень (ч. 3 ст. 40 ГК України);

- відповідальність у майново-господарських зобов’язан­нях - зобов'язання, що виникають між учасниками господар­ських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відпо­відає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання цього зо­бов'язання, що випадково виникла після прострочення (ч. 1 ст. 220 ГК України).

Залежно від інших критеріїв виділяють інші види госпо­дарської відповідальності.