§ 4. Підстави господарсько-правової відповідальності

Підстави притягнення до відповідальності в господар­ському праві співпадають із загальними підставами притяг­нення до юридичної відповідальності, за винятком заходів оперативного впливу, які є виключною особливістю покла­дення відповідальності на винну в правопорушенні особу і можливістю попереднього врегулювання в претензійному порядку господарських спорів.

Підставою господарсько-правової відповідальності уча­сника господарських відносин (підставою застосування гос­подарських санкцій) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відмінними рисами господарсько-правової відповідальності від інших видів юридичної відповідальнос­ті (цивільно-правової, адміністративної та ін.) є те, що вона настає незалежно від вини правопорушника.

Отож підстави відповідальності в господарській діяль­ності, на думку Т. В. Колісника, бувають: 1) правосуб'єктні; 2) нормативно-правові; 3) юридико-фактичні^[213].

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне вико­нання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не пе­редбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсь­ко-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльнос­ті. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушен­ня зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сторони договору можуть передбачити певні обставини (форс-мажор), які через надзвичайний характер цих обста­вин є підставою для звільнення їх від господарської відпові­дальності у випадку порушення зобов'язання через дані об­ставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарсь­кого відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбаче­них законом або установчими документами про створення цього суб'єкта. Так, засновники ТДВ, ПТ та повні учасники командитного товариства з метою погашення боргових зо­бов'язань самих товариств додатково відповідають належ­ним їм на праві власності майном.

Своєрідність господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що склад господарського правопорушення залежить від виду такої відповідальності і складається з чо­тирьох елементів:

1) факту протиправної господарської поведінки - пове­дінки господарюючого суб'єкта, що суперечить вимогам за­кону або договору;

2) наявності збитків чи інших негативних наслідків для інших учасників господарських правовідносин: втрати або пошкодження майна, зайвих (додаткових) витрат суб'єкта господарювання, неотриманого прибутку, підриву репутації підприємства; при цьому необхідно довести не лише наяв­ність збитків, але й їх розмір;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вини, про наявність якої в господарському праві сві­дчать два елементи: а) наявність у суб'єкта господарських відносин реальної можливості діяти правомірно і попереди­ти настання негативних наслідків (збитків); б) неприйняття ним усіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.