Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів.

Відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивівУніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 року, публікація МТП N 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива.

Акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром.

Особливості здійснення розрахунків акредитивом детально регламентовані Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів.

4.