14.2.1. Документарний акредитив як форма міжнародних розрахунків

У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі суб\'єкти:

Імпортер, який звертається до банку з проханням про відкриття акредитива.

Банк-емітент, що відкриває акредитив.

Авізуючий банк, якому доручається сповістити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати відповідні документи.

Бенефіціар-експортер, на користь якого відкрито акредитив.

Схема розрахунків за документарним акредитивом

Подача заяви на відкриття акредитива.

Відкриття акредитива банком-емітентом і направлення

акредитива бенефіціару через авізуючий банк.

Сповіщення (авізування) бенефіціара про відкриття акредитива на його користь.

Відвантаження товару на експорт.

Оформлення і подання бенефіціаром у банк комплекту документів для отримання платежу за акредитивом.

Пересилання авізуючим банком документів банку-емітенту.

Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їхня оплата (при виконанні усіх умов акредитива).

Видача банком-емітентом оплачених документів заявнику акредитива.

Зарахування авізуючим банком експортної виручки бенефіціару.

Акредитиви класифікуються за такими ознаками:

Залежно від можливості зміни чи анулювання акредитива розрізняють:

безвідкличний - зобов\'язання банку не змінювати та не анулювати акредитив без згоди зацікавлених сторін;

відкличний - може бути змінений чи анульований без повідомлення бенефіціара.

Залежно від додаткових зобов\'язань іншого банку розрізняють:

підтверджений;

непідтверджений.

Залежно від можливості поновлення акредитива розрізняють:

звичайний - закривається після здійснення платежу;

револьверний - передбачає поновлення суми акредитива після його повного використання.

Залежно від можливості використання іншими бенефіціарами розрізняють:

простий - відкривається на користь конкретного експортера;

трансферабельний - передбачає можливість здійснення оплати іншому постачальнику.

Залежно від наявності покриття розрізняють:

покритий - передбачає переведення суми акредитива авізуючому банку при його відкритті або використання депозитних та блокованих рахунків;

непокритий - гарантується банком-емітентом.

Акредитивна форма міжнародних розрахунків в Україні регулюється Положенням «Про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями», яке встановлює та регулює порядок відкриття, авізування, супроводження, виконання і закриття документарних акредитивів під час розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Для відкриття акредитива наказодавець (заявник) подає у банк заяву, яка обов\'язково має містити такі реквізити:

код заяви відповідно до Державного класифікатора управлінської документації;

назва документа;

вид акредитива: відкличний, безвідкличний;

підтвердження акредитива (- зазначається в разі потреби);

дата заяви;

строк дії акредитива;

назва наказодавця акредитива;

назва бенефіціара;

назва банку бенефіціара, авізуючого банку та виконуючого банку;

сума та назва іноземної валюти;

стислий опис товару (послуг) згідно з договором;

умови постачання;

перелік документів, проти яких здійснюватиметься платіж за акредитивом;

спосіб виконання акредитива;

комісійні винагороди та відшкодування витрат;

підписи відповідальних осіб і відбиток печатки.

Разом із заявою про відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку-емітента оригінал та копію договору (з підписами відповідальних осіб, засвідченими відбитком печатки) або інший документ, який згідно із законодавством України має юридичну силу договору. На оригіналі й копії договору робиться позначка банку-емітента про прийняття заяви про відкриття акредитива. Копії мають засвідчуватися підписом відповідального працівника та відбитком штампа уповноваженого банку-емітента. Копія договору залишається у справі за акредитивом, що формується банком-емітентом, а оригінал повертається наказодавцю акредитива.

Уповноважений банк-емітент відкриває акредитив за умови, що він забезпечений грошовими коштами наказодавця акредитива (покритий акредитив), або на підставі:

відкритих наказодавцю акредитива банком-емітентом кредитних ліній;

отриманих у кредит коштів;

гарантій, наданих третіми сторонами на користь банку-емітента;

забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою та ін..;

без будь-якого забезпечення згідно з внутрішніми положеннями уповноваженого банку-емітента (непокритий акредитив).

Банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності підстав для його забезпечення, протягом трьох робочих днів надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного банку (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива).

Після прийняття рішення про відкриття акредитива відповідальний працівник уповноваженого банку-емітента вносить інформацію щодо операції за акредитивом до журналу реєстрації відкритих акредитивів, який може вестися як у паперовій, так і в електронній формі. У журналі обов\'язково мають зазначатися:

номер реєстрації (порядковий номер) акредитива;

назва наказодавця акредитива;

дата відкриття акредитива;

строк дії акредитива;

сума і назва або код іноземної валюти (цифровий чи літерний) відповідно до Класифікатора.

Усі документи, отримані за кожним відкритим акредитивом, банк- емітент формує у Справу, що має містити:

заяву про відкриття акредитива (другий примірник);

копію договору;

листи, повідомлення та інші документи іноземних банків і наказодавця акредитива;

копії листів, повідомлень та інших документів, відправлених на адресу іноземних банків і наказодавця акредитива;

будь-які інші документи щодо акредитива (за вибором уповноваженого банку-емітента).

Подальші дії банку та послідовність операцій залежать від конкретного виду і умов акредитива, які можуть бути доволі різноманітними.

Перевагами акредитивної форми розрахунків є високий ступінь надійності, гарантованість оплати у разі подання необхідних документів (мінімальний ризик несплати) і можливість контролю з боку банку за порядком виконання зовнішньоекономічних контрактів. Недоліками акредитивної форми є її висока вартість (до 3% від суми угоди) та значна складність.