§ 4. Органи ліцензування

Ліцензування в Україні здійснюється органами ліцензу­вання.

Верховна Рада України визначає основні напрями дер­жавної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.

Розробку та реалізацію державної політики ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Закон про ліцензування у ст. 5 визначає спеціально упо­вноважений орган з питань ліцензування, до компетенції якого належать:

- розробка основних напрямів розвитку ліцензування;

- розробка проектів нормативно-правових актів з пи­тань ліцензування;

- погодження проектів нормативно-правових актів з пи­тань ліцензування, що розробляються та приймаються орга­нами виконавчої влади;

- узагальнення практики застосування нормативно- правових актів з питань ліцензування;

- здійснення нагляду за додержанням органами ліцензу­вання законодавства у сфері ліцензування та надання роз'яснення щодо його застосування;

- здійснення методичного керівництва інформаційним забезпеченням діяльності органів ліцензування;

- визначення форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення;

- погодження за поданням органу ліцензування ліцен­зійних умов провадження певного виду господарської дія­льності та порядок контролю за їх додержанням;

- формування експертно-апеляційної ради;

- організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування;

- ведення Єдиного ліцензійного реєстру;

- організація замовлення, постачання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензій;

- видача розпорядження про усунення порушень зако­нодавства у сфері ліцензування.

Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підви­щення кваліфікації фахівців з ліцензування спеціально упо­вноважений орган з питань ліцензування здійснює розроб­лення навчальних програм, методичних рекомендацій та посібників, установлює порядок підготовки та атестації фа­хівців з ліцензування.

Для здійснення своїх повноважень спеціально уповно­важений орган з питань ліцензування має свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджує спе­ціально уповноважений орган з питань ліцензування.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з пи­тань ліцензування, прийняті у межах його компетенції, є обо­в’язковими до виконання органами виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з пи­тань ліцензування можуть бути оскаржені до суду.

Орган ліцензування - центральний орган виконавчої вла­ди, що здійснює повноваження, передбачені ст. 6 Закону про ліцензування. Орган ліцензування може делегувати свої пов­новаження своїм структурним територіальним підрозділам.

Повноваження органу ліцензування не можуть бути де­леговані іншим особам, у тому числі створеним органом лі­цензування, крім випадку, передбаченого цим Законом. У разі, якщо КМ України визначає органом ліцензування Раду міністрів АРК, відповідні повноваження за рішенням Ради міністрів АРК можуть передаватися відповідним мініс­терствам та республіканським комітетам АРК.

Повноваження органу ліцензування закріплено у ст. 6 Закону про ліцензування:

- забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензу­вання;

- затверджує ліцензійні умови провадження певного ви­ду господарської діяльності та порядок контролю за їх додер­жанням за погодженням зі спеціально уповноваженим ор­ганом з питань ліцензування;

- видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліце­нзій на певний вид господарської діяльності, приймає рі­шення про визнання ліцензій недійсними;

- здійснює у межах своєї компетенції контроль за додер­жанням ліцензіатами ліцензійних умов;

- видає розпорядження про усунення порушень ліцен­зійних умов;

- анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;

- формує і веде ліцензійний реєстр. Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згід­но з поданими документами.

Фінансування органу ліцензування здійснюється за ра­хунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та КМ України.

Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеці­ально уповноваженим органом з питань ліцензування.

До компетенції експертно-апеляційної ради належать:

- експертиза проектів нормативно-правових актів орга­нів виконавчої влади з питань ліцензування;

- розроблення рекомендацій з основних проблем держа­вної політики у сфері ліцензування;

- надання попередніх висновків щодо пропозицій орга­нів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян і підприємців щодо доцільності запро­вадження ліцензування певних видів господарської діяльно­сті чи його скасування;

- розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарю­вання на рішення органів ліцензування щодо порушення цими органами законодавства у сфері ліцензування;

- аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдос­коналення ліцензування.

Склад експертно-апеляційної ради формується з держа­вних службовців, науковців, інших фахівців та представни­ків громадських організацій. Положення про експертно- апеляційну раду та її склад затверджуєть КМ України. Екс­пертно-апеляційну раду очолює голова спеціально уповно­важеного органу з питань ліцензування.

До складу експертно-апеляційної ради залучаються не­залежні експерти та представники громадських організацій у кількості не менше ніж двадцять відсотків загальної кіль­кості членів цієї ради.

Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне за­безпечення діяльності експертно-апеляційної ради здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.

Експертно-апеляційна рада має право залучати для кон­сультацій та експертизи державних службовців, науковців та інших фахівців на громадських засадах.

Проекти нормативно-правових актів, пропозиції та зве­рнення (апеляції) розглядаються експертно-апеляційною ра­дою протягом двадцяти робочих днів з дня їх реєстрації в спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.

Рішення експертно-апеляційної ради приймається біль­шістю голосів від загальної кількості членів експертно- апеляційної ради.

За результатами розгляду поданих проектів норматив­но-правових актів, пропозицій та звернень (апеляцій) при­ймається рішення експертно-апеляційної ради, яке оформ­ляється протоколом, що підписується головою та секретарем експертно-апеляційної ради.

Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваже­ним органом з питань ліцензування розпорядження про усу­нення порушень законодавства у сфері ліцензування, допу­щених органом ліцензування.