§ 3. Договір транспортного експедирування

Транспортно-експедиторська діяльність є різновидом транспортної діяльності. Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиторські органі­зації беруть на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним і повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо.

Сенс цього договору полягає в тому, щоб звільнити від­правника й одержувачів від виконання не властивих їм опе­рацій з організації й супроводу процесу перевезення ванта­жу. Відповідно основна функція, покладена на експедитора, полягає у тому, щоб за дорученням клієнта відправляти або одержувати вантажі, а також надавати інші супутні цьому послуги^{[104] [105]. Поширеність цих послуг зумовила закріплення в ЦК України (глава 65) договору транспортного експедиру­вання як самостійної договірної конструкції. При цьому до­говір транспортного експедирування може містити елемен­ти кількох видів договорів (перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо), які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі)[106]. Проте не слід забувати, що мова йде про самостійний вид договору, а отже, і про особ­ливий тип зобов'язань, що відрізняються від інших приват­ноправових зобов'язань, у тому числі й від тих, елементи яких можна віднайти в договорі транспортного експедиру­вання. У зв'язку з цим навіть якщо зобов'язання експедитора, що є похідним із конкретного договору транспортного експе­дирування, вичерпується певним набором обов'язків, що є характерними для інших типів договорів, то поєднання еле­ментів різних зобов'язань, безумовно, надає нову якість, а саме зобов'язання транспортного експедирування набуває самостійного характеру.}

Крім ЦК України, положення щодо врегулювання поряд­ку укладення, виконання та відповідальності за невиконання або неналежне виконання досліджуваного договору містяться в ГК України та Законі України «Про транспортно-експе­диторську діяльність». Варто зважити й на те, що окремі пи­тання щодо здійснення транспортно-експедиторської діяль­ності закріплено в КТМ України, законах України «Про залізничний транспорт», «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», а також низкою підзаконних актів, що регулю­ють надання експедиторських послуг на окремих видах транспорту (ст. 78 СВВТ СРСР, статті 125, 126 САТ України).

Згідно із ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспор­тного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'я­зується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) вико­нати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування є двостороннім, оплатним та консенсуальним.

Договір транспортного експедирування належить до дво­сторонніх договорів, оскільки у сторін за ним виникають взає­мні права та обов'язки. Так, експедитор зобов'язується викона­ти чи організувати виконання визначених договором послуг за винагороду та за рахунок клієнта. Однак обов'язки останньо­го не обмежуються здійсненням оплати послуг експедитора, оскільки клієнт бере на себе також обов'язок надання екс­педитору документів та іншої необхідної інформації (напри­клад, щодо властивості вантажу та умов його перевезення). При цьому виконання експедитором свого обов'язку має стосовно виконання обов'язку клієнта зустрічний характер. Так, ч. 3 ст. 933 ЦК України закріплюється, що у разі нена- дання клієнтом документів та необхідної інформації експе­дитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання до­кументів та інформації в повному обсязі.

Оплатність договору транспортного експедирування по­лягає в тому, що одна зі сторін повинна одержати плату чи інше зустрічне надання за виконання своїх обов'язків.

Консенсуальний характер договору транспортного екс­педирування полягає в тому, що за таким договором експе­дитор зобов'язується за винагороду і за рахунок іншої сто­рони виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. От­же, зобов'язання виникають через сам факт підписання відповідної домовленості між експедитором і клієнтом, за­конодавство жодним чином не пов'язує момент виникнення вказаних правовідносин з необхідністю передачі вантажу експедитору, що могло б бути ознакою реального договору^[107].

Під час надання послуг експедитор вправі виступати від свого імені або від імені клієнта (ч. 1 ст. 929 ЦК України). При цьому необхідно чітко розмежовувати два ряди право­вих відносин, у яких в різній ролі може брати участь одна й та ж особа (наприклад професійна експедиторська органі­зація). Така організація має право від власного імені від­правляти або одержувати вантажі, що належать іншим осо­бам. Для цього вона укладає договір перевезення вантажу з перевізником і набуває стосовно нього статусу сторони до­говору перевезення - відправника або, якщо мова йде про одержання вантажу, третьої особи, на користь якої укладе­но договір. У цьому випадку така особа вправі відправляти або одержувати вантаж від свого імені. Не виступаючи від імені клієнта, вона зберігає статус експедитора у відносинах з ним в іншому договорі - договорі експедиції, за умовами якого йому доручено відправляти або одержувати вантаж від свого імені.

Однак можлива й інша ситуація, коли експедитор не вступає в договір перевезення вантажу і відправляє або оде­ржує вантаж від імені клієнта. За таких умов він виступає тільки як суб'єкт договору транспортного експедирування.

У ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедитор­ську діяльність» визначено перелік істотних умов договору транспортного експедирування.

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кредитор) та експедитор (боржник). Однак ЦК Укра­їни не встановлює спеціальних вимог до вказаних суб'єктів. Детальніше це питання регулюється Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Згідно із ст. 1 за­значеного Закону клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспор­тного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи ор­ганізувати або забезпечити виконання визначених догово­ром транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

На підставі наведеного визначення можна дійти висно­вку, що клієнтом може бути як юридична, так і фізична особа. Хоча на практиці зазвичай клієнтами виступають саме юридичні особи або фізичні особи - підприємці, які мають необхідність у здійсненні систематичних перевезень. Клієнтом у договорі транспортного експедирування може бути як відправник, так і одержувач вантажу, а також інші особи: власник вантажу, перевізник та інші суб'єкти, інте­реси яких пов'язані з перевезенням внаслідок наявності до­говірних відносин з відправником чи одержувачем вантажу.

Експедитор (транспортний експедитор) за тією ж ст. 1 вказаного Закону - це суб'єкт господарювання, який за до­рученням клієнта та за його рахунок виконує або організо­вує виконання транспортно-експедиторських послуг, визна­чених договором транспортного експедирування.

У договорі транспортного експедирування, укладеному між експедитором і клієнтом, експедитор, по суті, заміняє клієнта у відносинах з перевізником. У зв'язку з цим авто­транспортні підприємства, що здійснюють транспортно- експедиторське обслуговування клієнтури, користуються правами і несуть обов'язки та відповідальність, передбачені транспортними статутами для відправників чи одержувачів вантажів.

Від сторін договору транспортного експедирування необ­хідно відрізняти учасників транспортно-експедиторської дія­льності. Коло останніх не обмежується лише клієнтом та екс­педитором, оскільки до нього належать усі особи, задіяні у процесі перевезення вантажу, обслуговування якого здійсню­ється на підставі договору транспортного експедирування.

Згідно із Законом України «Про транспортно-експеди­торську діяльність» учасниками транспортно-експедитор­ської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транс­портні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, ав­томобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають по­слуги) під час перевезення вантажів.

Договір транспортного експедирування повинен бути укладений у простій письмовій формі. Отже, він може бути укладений не лише шляхом складання одного документа і підписання його сторонами, а також шляхом обміну доку­ментами через поштовий, телеграфний, телетайпний, теле­фонний, електронний або інший зв'язок, що дозволяє досто­вірно встановити, що документ виходить від сторони договору. Для класифікації правовідносин сторін договору транспортного експедирування необхідно констатувати не лише ту обставину, що між сторонами досягнуто відповідної домовленості у простій письмовій формі за всіма істотними умовами договору.

У сучасній юридичній літературі переважає позиція, за якою предметом договору транспортного експедирування є сукупність послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, які надаються експедитором. Аналіз Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дає нам можливість критично підійти до тлумачення транспортно-експедитор­ської послуги, закріпленої в ньому. Зокрема, за ст. 1 вказа­ного Закону транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забез­печенням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедиру­вання. Як бачимо, предметом транспортно-експедиторської послуги законодавець визначає роботу, що не відповідає дійсності. Таке твердження ґрунтується на положеннях ст. 177 ЦК України, де як окремі об'єкти цивільних прав розглядаються послуги та результати робіт. Отже, предме­том договору транспортного експедирування необхідно ви­знавати безпосередньо послуги, що надаються експедито­рами за досліджуваним договором.

Однак, розмірковуючи про предмет договору транспорт­ного експедирування, не треба забувати про його двосто­ронній характер. Така обставина передбачає необхідність включення до предмета такого договору не лише дій експе­дитора, пов'язаних з виконанням або організацією виконання відповідних послуг, але й дій клієнта з відшкодування екс­педитору понесених ним видатків, а також зі сплати експе­дитору належної йому винагороди.

Послуги, що надаються експедитором, згідно із ст. 8 За­кону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» поділяються на основні та допоміжні (супутні). Зокрема, до основних видів такого роду послуг законодавець відносить:

1) забезпечення оптимального транспортного обслугову­вання, а також організацію перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних дер­жав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та ор­ганізацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

2) фрахтування національних, іноземних суден та залу­чення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

3) здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопи­ченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуван­ням, зберіганням, перевезенням вантажів;

4) ведення обліку надходження та відправлення ванта­жів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

5) організацію охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

6) організацію експертизи вантажів;

7) здійснення оформлення товарно-транспортної доку­ментації та її розсилання за належністю;

8) надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряду на відвантаження;

9) забезпечення виконання комплексу заходів з відпра­влення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або в такій, що не відповідає вимогам перевізників;

10) здійснення страхування вантажів та своєї відпові­дальності;

11) забезпечення підготовки та додаткового обладнан­ня транспортних засобів і вантажів відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

12) забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

13) здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

14) оформлення документів та організацію роботи від­повідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

15) надання підготовленого транспорту, який має дода­ткове обладнання, відповідно до вимог, передбачених зако­нодавством.

До допоміжних (супутніх) послуг, що надаються експе­диторами, відносять ті, що охоплюють інші питання, пов'язані з перевезенням вантажу.

Ціна у договорі транспортного експедирування визнача­ється за домовленістю сторін. Винагорода експедитора ви­значається, як правило, на підставі встановлених ним та­рифів на послуги, що ним надаються. Якщо ціна в договорі не встановлена, вона визначається, виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору, відповідно до ст. 632 ЦК України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієн­том експедитору за належне виконання договору транспор­тного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експеди­рування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що спла­чуються під час виконання договору транспортного експе­дирування.

Строк договору транспортного експедирування визна­чається за домовленістю сторін. Він може бути нетривалим, необхідним для виконання разового експедиторського дору­чення, а може передбачати й тривалу співпрацю сторін. В останньому випадку договір, як правило, містить загальні умови транспортного експедирування, які конкретизуються у заявках клієнта, де зазначаються найменування вантажу, його характеристики, точний перелік послуг експедитора, що потрібні для доставки саме цього вантажу, а також окремі умови такої доставки (її строк, адреса вантажоодер­жувача тощо).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Якщо договір транспортного експедиру­вання не було укладено, а послуги фактично було надано, факт їх надання може підтверджуватися транспортними до­кументами.

Такими документами можуть бути: а) авіаційна вантаж­на накладна (Air Waybill); б) міжнародна автомобільна накла­дна (CMR); в) накладна СМГС (накладна УМВС); г) коносамент (Bill of Lading); ґ) накладна ЦІМ (CIM); д) вантажна відомість (Cargo Manifest); е) інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора під час перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіа- цінних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зміст договору транспортного експедирування станов­лять права та обов'язки його сторін. Згідно із ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» екс­педитор має право: 1) обирати або змінювати вид транспо­рту та маршрут перевезення, обирати або змінювати поря­док перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клі­єнта, відповідно до прийнятого договору транспортного експедирування; 2) відступати від вказівок клієнта в поряд­ку, передбаченому договором транспортного експедируван­ня; 3) на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього під час виконання договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; 4) притримувати ван­таж, що знаходиться в його володінні, до моменту виплати експедитору плати і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення вико­нання клієнтом його зобов'язань у частині виплати експеди­тору плати і відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; 5) не приступати до виконання обов'язків за договором транспор­тного експедирування до отримання від клієнта всіх необхід­них документів та іншої інформації щодо властивостей ван­тажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передба­чених договором транспортного експедирування.

Згідно із тією ж статтею вказаного Закону клієнт має право: 1) визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту; 2) вимагати від експедитора надання інформа­ції про хід перевезення вантажу; 3) давати вказівки експе­дитору, які не суперечать договору транспортного експеди­рування та документам, наданим експедитору; 4) змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержува­ча, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкоду­ванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транспортного експедирування. При цьому договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

У свою чергу, ст. 929 ЦК України та ст. 11 Закону Укра­їни «Про транспортно-експедиторську діяльність» установ­люють обов'язки експедитора. Зокрема, договором транспо­ртного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспор­том і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу; забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Крім того, зазначеним договором може бути передбачено надання додаткових послуг, необ­хідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата ми­та, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання ван­тажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За ст. 12 Закону України «Про транспортно-експеди­торську діяльність» клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу; в порядку, передбаченому договором, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати докуме­нтально підтверджені витрати, понесені експедитором в ін­тересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Особливість припинення даного договору полягає в то­му, що його сторони наділені правом односторонньої відмо­ви від договору, попередивши про це другу сторону в розу­мний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку з розірванням договору (ст. 935 ЦК України). На­дання клієнтові й експедиторові права відмовитися в одно­сторонньому порядку від виконання договору транспортного експедирування не позбавляє їх можливості використання звичайних способів дострокового припинення договірних відносин. Як відомо, будь-який договір може бути розірва­ний за згодою сторін у будь-який час на їх розсуд, а також за рішенням суду, господарського суду на підставі вимог однієї зі сторін (наприклад, у зв'язку з істотним порушенням контрагентом своїх договірних зобов'язань). В останньому випадку вимога про розірвання договору може бути заявле­на стороною до суду, господарського суду лише після отри­мання відмови іншої сторони від пропозиції розірвати дого­вір або у випадку неотримання відповіді у строк, вказаний в самій пропозиції або у договорі.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом України «Про транспортно-експедиторську діяль­ність», експедитор і клієнт несуть майнову відповідальність згідно з ЦК України, іншими законами та договором транс­портного експедирування. Вона визначається як загальними положеннями про відповідальність за порушення зобов'я­зання (гл. 51 ЦК України), так і нормами транспортних ста­тутів і кодексів, договорами між експедиторами та клієнтами.

Відповідальність сторін за договором може бути пря­мою або регресною, оскільки експедитор є посередником між відправником, перевізником і одержувачем. Отже, по­рушення експедитором умов договору може привести до відповідальності як клієнта перед перевізником, так і екс­педитора перед перевізником, якщо це не одна й та ж осо­ба. Так, згідно із ст. 14 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» експедитор відповідає перед клі­єнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контроль­не зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені під­писом представника перевізника, якщо інше не встановле­но договором транспортного експедирування.

Відповідальність експедитора за невиконання або нена­лежне виконання договору покладається на загальних під­ставах. Оскільки зобов'язання експедитора за договором по­в'язане зі здійсненням ним підприємницької діяльності, вказана відповідальність ґрунтується на засадах ризику і настає незалежно від наявності вини експедитора. Єдиною обставиною, яка може бути підставою звільнення експеди­тора від відповідальності за порушення своїх обов'язків (якщо це буде доведено експедитором), може слугувати не­можливість їх виконання, що настала внаслідок неперебор­ної сили.

Особливості відповідальності експедиторів та клієнтів на окремих видах транспорту також установлюються транспо­ртними статутами і кодексами. Так, згідно із п. 105 СЗ України експедиторські... організації... несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, перед­бачених цим Статутом та окремими договорами.