§ 3. Валютні обмеження

Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулю­вання. Під валютним регулюванням слід розуміти спеціальний право­вий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, що здійснюють уповноважені державні органи, спрямованих на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в дер­жаві та визначення порядку проведення валютних операцій.

- єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забез­печується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всій території держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;

- захист національної валюти України та забезпечення стабільнос­ті на внутрішньому валютному ринку;

- стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів сис­теми валютного регулювання, зокрема, валютних обмежень та поряд­ку проведення валютних операцій;

- гнучкість - система валютного регулювання повинна коригува­тися залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в країні та тенденцій розвитку світового валютного ринку;

- стимулювання розвитку міжнародного економічного співробіт­ництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в країні та вирів­нювання платіжного балансу.

Валютне регулювання здійснюється через установлення особливих режимів обігу валютних цінностей, певні обмеження в правах та обов’язках суб’єктів валютних правовідносин. Обмеження в сфері валютного регулювання передбачають низку цілей:

- встановлення та реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;

- забезпечення і захист права власності на валютні цінності;

- регламентацію міжнародних розрахунків;

- підтримання стабільного курсу національної валюти та націо­нального платіжного балансу;

- забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) ре­жиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком¹.

Залежно від сфери здійснення слід розрізняти обмеження на двох рівнях валютного регулювання.

1. Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (головним чином, Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами та послугами у світовому еко­номічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валют­ного регулювання у відносинах між державами та запобігання конку­руючого знецінення валют, а також встановлення системи багатосто­ронніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі^{[110] [111].}

2. Внутрішнє валютне регулювання. Основним елементом націо­нальної системи валютного регулювання є валютні обмеження. їх слід розглядати як систему державних заходів, спрямованих на встановлен­ня порядку проведення валютних операцій. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає можливість використання валютних обмежень як засобу валютного регулювання.

Система внутрішніх валютних обмежень включає такі складові.

1. Об’єктні обмеження. Реалізуються вони через встановлення вичерпного переліку складових валютних цінностей. При цьому за­конодавець не тільки визначає п’ять різновидів об’єктів, обіг яких передбачає необхідність правового регулювання в цій царині, а й де­талізує кожен із цих складових.

2. Суб’єктні обмеження. Цей різновид передбачає поєднання від­повідної подвійної сукупності:

а) обмеження стосовно владних осіб, які наділені повноваженнями щодо організації та контролю в сфері валютних відносин. Такими органами в Україні є Нацбанк України та Кабінет Міністрів України.

Нацбанк України. Згідно із Законом України «Про Національний банк України»^[112] (п. 14 ст. 7) Нацбанк України здійснює відповідно до

визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організо­вує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та інши­ми кредитними установами, які одержали ліцензію Нацбанку на здійснення операцій з валютними цінностями.

Кабінет Міністрів України. У сфері валютного регулювання: ви­значає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зов­нішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіж­ного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у тор­говельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертова- них іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;

б) обмеження щодо зобов’язаних осіб, права і обов’язки яких де­талізуються відповідно до певного виду валютних операцій та різно­виду валютних цінностей.

Резиденти. До них належать: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне міс­це проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представни­цтва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють під­приємницької діяльності.

Нерезиденти. Сукупність цих учасників валютних відносин становлять: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб’єкти підприємницької ді­яльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представни­цтва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької ді­яльності України; розташовані на території України іноземні дипло­матичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатич­ні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які

не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів Укра­їни.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

3. Обмеження валютних операцій. Цей вид обмежень передбачає встановлення вичерпного переліку видів валютних операцій. Відпо­відно до п. 2 ст. 2 зазначеного Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, уста­новлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. При цьому використовуються різні правові засоби: ліцензу­вання валютних операцій, лімітування або заборона проведення окремих валютних операцій певними суб’єктами валютних відносин. Залежно від типу валютних операцій (поточних або операцій, пов’язаних з рухом капіталу) застосовується різний перелік валютних обмежень. У системі валютних обмежень, що діють в Україні, слід виокремити такі:

- обмеження, пов’язані з ліцензуванням валютних операцій;

- обмеження, зумовлені встановленням порядку придбання іно­земної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанків- ському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їх зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами;

- обмеження, пов’язані з використанням іноземної валюти як за­собу платежу на території України;

- обмеження, пов’язані зі встановленням обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті на користь резидентів - юри­дичних осіб;

- обмеження, пов’язані зі встановленням порядку здійснення роз­рахунків в іноземній валюті;

- обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням валютних рахунків резидентами за межами України;

- обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;

-обмеження, пов’язані з переміщенням готівкової національної та іноземної валюти фізичними особами та юридичними особами через митний кордон України.