§ 3. Правове регулювання переказу коштів

Переказом коштів визнається рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому у готівковій фор­мі (п. 1.24 ст. 1 Закону). Відповідно до ст. 5 Закону України «Про пла­тіжні системи та переказ коштів в Україні» суб’єктами правових від­носин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники та одержувачі) платіжних систем.

У багатьох випадках платник та ініціатор збігається в одній особі, але не завжди. Більш того, в деяких випадках ініціатор та одержувач 350

можуть бути однією й тією самою особою. Для чіткого розмежування платника, ініціатора, одержувача треба виходити з визначення руху коштів. Платником визнається особа, з рахунку якої ініціюється пере­каз коштів або яка ініціює переказ шляхом подання документа на пере­каз готівки разом з відповідною сумою коштів. Ініціатором виступає особа, яка має законні підстави та ініціює переказ коштів шляхом формування чи подання відповідного документа на переказ або вико­ристання електронного платіжного засобу. Одержувач - особа, на ра­хунок якої зараховується сума коштів, визначена в переказі, або яка одержує суму переказу готівкою.

Переказ коштів включає три стадії.

1. Ініціювання переказу (статті 20-26 Закону «Про платіжні систе­ми та переказ коштів в Україні»). Ініціаторами переказу можуть бути: а) платник; б) одержувач (у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні); в) стягувач (при набутті відповідного права на підставі виконавчих документів).

Ініціювання переказу може здійснюватися шляхом: подання ініці­атором до банку розрахункового документа; подання платником до банку документа на переказ готівки та відповідної суми коштів; по­дання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної сис­теми документа на переказ; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або одержання коштів готівкою; подання одержувачем платіжної вимоги при договір­ному списанні; надання клієнтом банку належним чином оформлено­го доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для їх подальшого переказу.

- платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить до­ручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача;

- платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що міс­тить вимогу одержувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача;

- розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому одержувача;

- платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана або при договірному списанні - одержувача до обслуговую­чого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача;

- меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складаєть­ся за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання ко­штів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій.

Законодавець закріплює момент завершення стадії ініціювання переказу:

а) для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

б) для банку платника - з дати списання коштів з рахунку платни­ка та зарахування їх на рахунок одержувача (при обслуговуванні в од­ному банку) чи списання коштів з рахунку платника або кореспондент­ського рахунку банку платника (при обслуговування одержувача в ін­шому банку).

2. Виконання переказу (статті 27,28 Закону). Міжбанківський (вну- трішньобанківський) переказ здійснюється двома шляхами: проведен­ням суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Нацбанку України, та проведенням суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Переказ з кореспондентських рахунків виконується в межах залишку коштів на таких рахунках.

У ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено строки проведення переказу, виходячи з того, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в роз­рахунковому документі, котрий надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Операційним часом визнається час­тина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і докумен­ти на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. У разі надходження таких документів після закінчення операційного часу банк зобов’язаний ви­конати доручення клієнта не пізніше наступного робочого дня. Строки виконання переказу коригуються залежно від виду переказу: а) між- банківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів; б) строки внутрішньобанківського переказу деталізуються внутрішні­ми нормативними актами банку, але не можуть перевищувати двох операційних днів. При цьому треба виходити з того, що операційним днем визнається частина робочого дня банку (або іншої установи - учасника платіжної системи), протягом якої від клієнтів приймаються документи на переказ і документи на відкликання, протягом котрої (за наявності технічної можливості) можна їх обробити, передати та ви­конати.

3. Завершення переказу (статті ЗО, 31 Закону). Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержу­вача або видання такій особі коштів готівкою. При надходженні пере­казу банк одержувача зобов’язаний протягом операційного дня зара­хувати кошти на рахунок одержувача. При надходженні коштів готів­кою банк повинен видати кошти в той самий день або в день, який зазначено платником в розрахунковому документі чи документі на переказ готівки.

Поряд з переказом коштів, який здійснено відповідно до норматив­них приписів та з додержанням процедур, установлених законодав­ством, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено помилкові та неналежні перекази. В основі таких переказів лежить порушення певного нормативного припису. Помил­ковий переказ передбачає вину банку або іншого суб’єкта переказу, коли рух певної суми коштів відбувається її списанням з рахунку на­лежного платника і зарахуванням її на рахунок неналежного одержу­вача або видання останньому цієї суми готівкою. Неналежний переказ здійснюється з вини ініціатора переказу (який не є платником) та пе­редбачає рух певної суми коштів при списанні її з рахунку неналежно­го платника та зарахуванні на рахунок також неналежного одержувача або виданні йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Не­належним платником при цьому визнається особа, з рахунку якої по­милково або неправомірно переказана сума коштів, тоді як неналежним одержувачем є учасник цих відносин, якому без законних підстав за­рахована сума переказу на її рахунок або ця сума видана готівкою.

У статтях 32-37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено відповідальність при здійсненні пере­казу коштів. Законодавець деталізує її залежно від суб’єкта правовідно­син, який бере участь у переказі коштів та визначає відповідальність банків при здійсненні переказу (ст. 32); відповідальність платника при проведенні переказу (ст. 33); відповідальність стягувачів при проведен­ні переказу (ст. 34); відповідальність неналежних одержувачів при про­веденні переказу (ст. 35); відповідальність установ-учасниць платіжних систем (ст. 36); відповідальність еквайрів та емітентів (ст. 37).

Контрольні питання

1. Визначте поняття та функції платіжних систем.

2. Вкажіть поняття та види платіжних інструментів.

3. Назвіть види платіжних систем.

4. Охарактеризуйте правове регулювання переказу коштів в Україні.

5. Розкрийте стадії переказу коштів.