§ 1 Поняття, ознаки та функції фінансів

Забезпечення реалізації внутрішніх і зовнішніх функцій держави неможливо без використання фінансових ресурсів. Саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави, формування спеціальних фон­дів можливе існування самої держави.

Розуміння сутності і призначення фінансів, особливостей їх функ­ціонування пов’язане з природою і функціями держави, здійсненням розширеного відтворення, існуванням товарно-грошових відносин. Формуючись у сфері матеріального виробництва, основна маса гро­шових доходів згодом дещо трансформується, перетворюється, руха­ється в межах різних правових режимів. За цих умов створюється своєрідний об’єктивний двосторонній зв’язок фінансів і держави. З одного боку, природа фінансів, їхні форми, розміри фондів визна­чають можливості держави, завдання і напрями її діяльності, гаранту­ють фінансово забезпечені перспективи державного розвитку, а з дру­гого - за допомогою фінансів держава активно впливає на всі сторони процесу відтворення. З їх допомогою відбуваються розподіл результа­ту відтворення - сукупного суспільного продукту, перерозподіл та доведення його складових частин до кінцевого споживача. За рахунок фінансових ресурсів організуються стимулювання, розвиток виробни­цтва, підтримання об’єктивних і раціональних пропорцій розвитку суспільного виробництва, держави в цілому.

Існування фінансів об’єктивно пов’язане з необхідністю вилучен­ня, формування та розподілу державою частини сукупного суспільно­го продукту. Цим визначається і призначення фінансів - розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту в грошовій формі. Саме цим характеризуються ознаки фінансів, їх місце і роль, особливості виявлення, форми закріплення та регулювання державою.

Фінанси характеризуються певними особливостями:

1) тісно пов’язані з природою і функціями держави, визначають­ся її формами і завданнями державного розвитку на конкретному етапі;

2) становлять специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів;

3) нерозривно пов’язані з існуванням товарно-грошових відносин;

4) пов’язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту.

Фінанси дають змогу державі формувати фонди грошових ресурсів суспільного призначення як у централізованій, так і в децентралізова­ній формі. У процесі формування і використання централізованих грошових фондів держава впливає й на утворення, витрачання децен­тралізованих коштів, встановлює і гарантує спеціальні правові режими їх існування.

Важливо підкреслити, що предметом фінансового публічно-право­вого регулювання є не фінанси взагалі як вичерпна сукупність усіх коштів у державі, а тільки публічні фінанси, тобто ті, власником яких є держава і територіальні громади. Саме тому публічний аспект фінан­сів і відмежовує предмет регулювання, проводить межу між публічни­ми і приватними фінансами. Останні охоплюють диспозитивні від­носини і не є предметом фінансового права.

Навряд чи необхідно в цьому разі зупинятися на історичних екс­курсах у динаміку розвитку даної категорії. Однак досить примітною є генеза самого терміна «фінанси». Категорія фінансів (лат. finantia - платіж) спочатку міцно пов’язувалася з поняттям, що означає розра­хунок, закінчення строку платежу, погашення грошового зобов’язання, виплату суми грошей. Пізніше специфічного забарвлення надав цій категорії корінь, який означає «хитрий, спритний, підступний», що, мабуть, відігравало значну роль при виконанні грошових зобов’язань. І тільки у XVI-XVH ст. категорія фінансів стала (спочатку переважно французьке значення терміна) означати господарську діяльність дер­жави, її фінансові ресурси. Той зміст фінансів, що нині пов’язаний із цією категорією, міцно узвичаївся до початку XIX ст.

Саме з цього часу фінанси стають багатоаспектною категорією, що охоплює економічні, соціальні, правові відносини. Природно, що на­самперед це система відносин, але, мабуть, доречно зазначити і при­кладне значення фінансів. Правова категорія фінансів виявляється утих формах, що зараз сприйняті і використовуються законодавством. Тому необхідно розрізняти фінанси як систему відносин, що регулюють рух державних коштів, і як систему понять, категорій, що закріплюються і використовуються законодавством (дохід, прибуток, собівартість, ціна та ін.).

Фінанси як правова категорія можуть використовуватися у двох аспектах: широкому (міжгалузевому) та вузькому (фінансово-право­вому).

У першому значенні фінанси (чи окремі їх аспекти, сторони) ви­користовуються багатьма галузями права і мають загальногалузеве значення. Наприклад, поняття ціни, вартості, доходу тощо - це від­носини, що регулюються і цивільним, і фінансовим, і адміністратив­ним, і трудовим правом, іншими галузями. У другому випадку йдеться про публічне значення фінансів, винятково грошові фонди держави та територіальних громад. У такій ситуації загальногалузеві поняття, категорії набувають спеціально-галузевого характеру і значення, ви­ражають специфічні, однорідні фінансово-правові відносини. Загаль- ногалузеві категорії доходу, вартості, ціни набувають фінансово-право­вого значення.

Фінанси, являючи собою відносини між людьми з приводу форму­вання, розподілу та використання грошових фондів, тісно пов’язані з грошима, коштами, проте це не дає змоги поставити між ними знак рівності. Фінансові відносини, будучи переважно грошовими відноси­нами, не адекватні їм, адже за їх межами залишаються відносини, що регулюють сплату штрафів (адміністративне право), відносини купів- лі-продажу (цивільне право), відносини з виплати заробітної плати, пенсій (трудове право) та інші відносини, пов’язані з рухом грошей, які не є фінансовими.

Слід підкреслити історичний характер фінансів, їх співвідношення з грошима, що і дає можливість сформувати основу розмежування цих

категорій. Фінанси, беручи участь у регулюванні обміну і споживання, пов’язані з виникненням та розвитком товарно-грошових відносин і були представлені вже на рівні примітивних форм, брали участь у стихійних, епізодичних випадках обміну.

Фінансові відносини пов’язані не тільки з грошима. Певною мірою сюди входить і група натуральних відносин. Природно, вони нероз­ривно пов’язані чи похідні від грошових, але не адекватні їм. Напри­клад, чинне законодавство закріплює можливість сплати податку в на­туральній формі, хоча за своєю природою податок - це грошові над­ходження. Фінансові відносини охоплюють і відносини забезпечення обов’язку зі сплати податку (реалізація майна платника податків). Ці відносини або опосередковують грошові, або пов’язані з певними труднощами, мають тимчасовий характер. Однак і це свідчить про не­адекватність фінансів та грошей. Об’єктивна необхідність фінансів обумовлюється існуванням держави, наявністю товарно-грошових відносин. Грошові ж фонди утворюють матеріальний зміст фінансів, але не їх сутність. Фінанси являють собою відносини, що регулюють формування, розподіл та використання централізованих і децентралі­зованих грошових фондів.

Найбільш важливі ознаки, що розкривають сутність фінансів, виявляються в їх функціях. Фінанси, функціонуючи як інструмент розподілу частини сукупного суспільного продукту, одночасно 8 і контролюють поділ його на частини, співвідношення цих частин, канали витрачання фондів. Цим і зумовлена наявність двох функцій фінансів: розподільчої та контролюючої. В деяких підручниках, моно­графіях звертається увага на інші функції (перерозподільчу, стиму­люючу, дестимулюючу, накопичувальну і т. д.), однак це фактично окремі сторони реалізації розподільчої функції, деякі особливості її здійснення.

Розподільча функція фінансів гарантує забезпечення державою суб’єктів відносин необхідними грошовими ресурсами, підтримання суспільних пропорцій. Об’єктом регулювання виступає частина сукуп­ного суспільного продукту, що надходить державі; суб’єктами відно­син -держава, територіальні громади, юридичні та фізичні особи. При розподілі формуються і підтримуються пропорції між частинами су­купного суспільного продукту, національного доходу, забезпечується розвиток розширеного відтворення, зачіпаються інтереси держави, підприємств, громадян. Ця функція здійснюється в процесі первинно­го і вторинного розподілів. У першому випадку утворюються первин­ні фонди базового рівня (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств та організацій і т. д.), сукупність яких і формує національний дохід держави. Однак на цьому етапі створюється лише передумова форму­вання державних грошових фондів, розміри яких остаточно визна­чаться тільки після сплати податків, обов’язкових зборів та платежів. Останні процеси і становлять зміст вторинного розподілу чи перероз­поділу. Цьому етапу притаманні певні особливості, пов’язані з форму­ванням так званих вторинних доходів держави. Якщо на стадії первин­ного розподілу прибуток державних підприємств відразу ж надходить власнику - державі, то на стадії вторинного розподілу кошти змінюють власника. Наприклад, одержавши на стадії первинного розподілу до­ходи, на стадії вторинного розподілу фізичні особи, сплачуючи по­датки, саме і забезпечують зміну власності на частину коштів, переда­ючи їх державі.

Розподільча функція фінансів реалізується на декількох рівнях:

а) внутрішньогосподарському - характеризує розподіл грошових ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку);

б) внутрішньогалузевому - забезпечує розподіл коштів усередині галузі, між підгалузями. Насамперед йдеться про розподіл коштів основних галузей матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво);

в) міжгалузевому - розподіл грошових ресурсів між основними галузями. В цих умовах формуються основні пропорції суспільного відтворення;

г) міжтериторіальному - гарантує надходження коштів окремим регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального по­ділу держави та забезпечує утворення місцевих бюджетів.

Контролююча функція фінансів органічно пов’язана з розподіль­чою. Вони фактично існують як єдиний механізм. Розподіляючи гро­шові фонди, держава одночасно контролює їх розміри, співвідношен­ня, пропорції. Контролюючою функцією фінансів відслідковується весь процес розподілу і руху грошових ресурсів. Диференціація контролю за стадіями дозволяє ухвалити необхідне рішення, скоректувати на проміжних етапах рух грошових фондів і уточнити, поліпшити процес розподілу.

Фінанси як система відносин виявляються в сукупності категорій, понять. Однією з найбільш загальних, фундаментальних, системоут­ворюючих категорій є фінансове господарство, фінансова система. Певною мірою йдеться про схожі поняття. У сучасній юридичній лі­тературі найчастіше характеризується фінансова система, фінансове господарство розглядається тезово, стосовно фінансової діяльності держави. На початку XX ст. у фінансово-правовій літературі вони пе­реважно характеризувалися як синоніми, насамперед досліджувалося фінансове господарство. Так, С. І. Іловайський розглядав фінансове господарство як «...сукупність явищ, що належать до планомірної організованої діяльності примусових спілок, спрямованих на спеці­альну іету придбання і витрачання господарських благ, необхідних для виконання усіх завдань цих спілок»^[I]. Він підкреслював й особли­вості фінансового господарства, до яких відносив:

а) примусово-колективний характер господарства;

б) регулювання доходів витратами;

в) переважання над приватним господарством як за розмірами, так і за тривалістю існування;

г) специфічні примусові засоби придбання господарських благ;

ґ) зміст як галузі управління.