Банківське право як підгалузь фінансового права (проблемні питання)

З’ясуванню правової природи правовідносин у банківській сфері, як і місця банківського права в системі права України, було приділено чимало наукових праць^[185]. В основу останніх покладені такі головні концепції:

1) банківське право - підгалузь фінансового права;

2) банківське право - підгалузь цивільного права;

3) банківське право - підгалузь господарського права;

4) банківське право - комплексна галузь права, що поєднує інсти­тути приватних та публічно-правових відносин.

Враховуючи вивчення частини відносин, що виникають у банків­ській сфері, та опосередкованості деяких із них грошовим обігом, звернемо увагу на аспект (сторону) ролі фінансово-правового регулю­вання банківських правовідносин. Це дозволяє дотримуватися першої означеної концепції, хоча врахування у подальшому предмета та ме­тода правового регулювання відносин у банківський сфері може доко­рінно змінити існуючі нині наукові догми.

В юридичній літературі банківське право розглядається як си­стема правових норм, що регулюють порядок створення та діяльності банків України, їх взаємовідносин із клієнтами (юридичними і фізични­ми особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснен­ня банківських операцій в інтересах фізичних та юридичних осіб, бан­ків і держави.

Важливе місце у з’ясуванні особливостей прояву банківського права відіграють предмет та метод його правового регулювання.

Предмет банківського права - це система суспільних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, що регу­люють принципи організації та діяльності банківської системи України, порядок здійснення банківських операцій і послуг, які регулюються норма­ми права в інтересах фізичних та юридичних осіб, банків і держави.

Метод правового регулювання банківської діяльності дещо не­однорідній. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву, тобто інтереси держави пред­ставляють органи, наділені нею владними повноваженнями (у даних відносинах, перш за все, це - НБУ).

Для банківського права характерними є обидва вказані методи, оскільки завдяки імперативному методу держава прямо і безпосеред­ньо регулює поведінку суб’єктів цих відносин, а диспозитивний метод встановлює тільки межі для самостійного врегулювання взаємовідно­син суб’єктів банківської діяльності. Диспозитивний метод правового регулювання як спосіб впливу на свідомість і волю людей визначає поведінку суб ’єктів у регулюванні банківських суспільних відносин.

Зважаючи на комплексність відносин, що складають предмет банківського права та відповідні методи його регулювання, необхідно визначити особливості деяких дефініцій.

Банківська діяльність - це залучення до вкладів грошових кош­тів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і веден­ня банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону Ук­раїни «Про банки та банківську діяльність»).

Банківські операції відображають банківську діяльність, і по суті є угоди, які за своєю правовою природою спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Вони становлять предмет діяльності банків. Наприклад, приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб. Банківські послуги (операції) регулю­ються нормами закону і здійснюються на підставі банківської ліцензії (ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Наведені дефініції та відповідні норми, які їх містять, дозволяють поєднати загальні вказані підходи до означених меж втручання органів державної влади у діяльність учасників банківських правовідносин і регулювання останніх відповідними нормами законодавства.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться на­самперед як у загальних, так і спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських правовідносин, нормативних актах.

Система банківського права охоплює не тільки норми, які за­кріплюють загальні положення банківського права, поняття і структу­ру банківської системи, правовий статус органів, що займаються бан­ківською діяльністю, а й норми, що регулюють відносини, пов'язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюван­ням кредитування та правил валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі юридичні особи різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і додержуватися встановленого порядку здійснення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначено порядок відкриття рахунків у кредитних установах, встано­влено правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права встановлюють правові основи створен­ня, діяльності та ліквідації банківських установ, правового регулюван­ня готівкового та безготівкового обігу, ринку цінних паперів і креди­тування, визначають правове становище фінансово-кредитних установ і принципи формування відносин з позичальниками, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила ва­лютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і здійснення банківських операцій, у своїй системі формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національ­ного права, наприклад норми цивільного права, регулюють товарно- грошові відносини, що складаються при здійсненні банками та іншими фінансовими інститутами банківських операцій з юридичними та фі­зичними особами, клієнтами банків, або застосування застави у кре­дитних правовідносинах, а норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови бан­ківської системи в країні.

Однак ні предметна єдність цих норм, ні їх комплексність не оз­начають, що банківське право є самостійною галуззю єдиної правової системи України, хоча в перспективі це може стати можливим. Ви­ключно саме з позицій регулювання відносин щодо розподілу та використання коштів з метою забезпечення виконання завдань держа­ви і її регіонів банківське право можна з певним застереженням розглядати як підгалузь фінансового права. При цьому мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів можуть здійснюватись у процесі виконання банківських операцій, при кредитуванні, регулюванні розрахункових і валютних операцій, функціонуванні ринку цінних папе­рів тощо.

Банківське право пов'язане з багатьма галузями права. Особливо великого значення для банківського права набувають норми конституційного права, що встановлюють компетенцію органів за­конодавчої і виконавчої влади у сфері кредитно-грошової політики, обі­гу державних цінних паперів. У конституційному праві закріплено загальні принципи і положення, що стосуються банківської діяльності держави (наприклад, ст.ст. 99, 100 Конституції України).

Адміністративне право визначає принципи організації та діяль­ності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, НБУ то­що), повноваження цих органів у сфері кредитування, організації розра­хунків і валютних операцій, обігу цінних паперів.

Банківське право як система норм регулює правовідносини, які мають майновий характер і виникають у сфері кредитування, здійс­нення розрахунків, і тим самим тісно пов'язані з цивільним та госпо­дарським правом. Наприклад, у договорах банківського рахунку та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі пи­тання, як укладання цих договорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення позичок, фінансові санкції, відповідальність сторін за неналежне виконання своїх обов'язків.

Отже, банківське право України регулює різноманітні за своїм змістом правовідносини в банківській сфері. У першу чергу вони по­в'язані з порядком створення, функціонування та припинення банків­ських установ, в другу - з порядком ведення комерційними банками власної господарської діяльності та їх взаємодією з НБУ. Численні і різноманітні норми та інститути банківського права взаємопов'язані і відображаються в їх єдності та узгодженості, що реалізується через відповідну систему, яку варто розглядати як логічно послідовне і внут­рішньо узгоджене розміщення норм та інститутів банківського права (система банківського права).

Система банківського права будується на основі поділу її норм на групи залежно від особливостей регулювання окремих видів суспільних відносин. Відповідно система банківського права України складається з першої (загальної) та другої (особливої) частин (містить спеціальні бан­ківсько-правові інститути). Загальна частина включає норми, які закріп­люють загальні, принципові положення банківського права і його базові інститути (поняття, принципи і джерела банківського права, правове ста­новище НБУ та комерційних банків, сутність і функції банківської сис­теми України та інші). До особливої частини належать норми, що регу­люють основні функціональні інститути банківського права, за допомо­гою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права містить такі інститути: договір банківського рахунку, міжбанківські розрахунки, банківське кредитування, банківсь­кий нагляд, банківська таємниця, валютні операції банків та валютний контроль, правове регулювання ринку цінних паперів в Україні та ін.

Банківське право України сьогодні можна розглядати з трьох аспектів: як комплексну галузь права, яка формується у са­мостійну комплексну галузь права; як окрему навчальну дисциплі­ну, яка вивчається в юридичних і економічних закладах освіти; і як науку, яка ще не розвинена, а об'єкт її дослідження тільки ство­рюється.

Отже, банківське право тісно пов'язане з економічними процеса­ми в державі і застосовується для врегулювання специфічних відно­син, що виникають у процесі банківської діяльності та надання бан­ківських операцій і послуг. Водночас банківське право базується на знанні банківського законодавства, тобто системи законодавчих актів, які є формою вираження правових норм, спрямованих на регулювання повноважень, обов'язків та відповідальності сторін у правовідносинах за участю банків. Банківське законодавство як інструмент регулю­вання фінансово-кредитного механізму спрямоване на забезпечення раціонального та ефективного функціонування банківської системи в державі, що сприятиме розвитку фінансових, банківських, кредитних, валютних відносин і встановленню правового забезпечення правовід­носин у банківській сфері в Україні.

15.3.