Банківське право як підгалузь фінансового права (проблемні питання)
З’ясуванню правової природи правовідносин у банківській сфері, як і місця банківського права в системі права України, було приділено чимало наукових праць[185]. В основу останніх покладені такі головні концепції:
1) банківське право - підгалузь фінансового права;
2) банківське право - підгалузь цивільного права;
3) банківське право - підгалузь господарського права;
4) банківське право - комплексна галузь права, що поєднує інститути приватних та публічно-правових відносин.
Враховуючи вивчення частини відносин, що виникають у банківській сфері, та опосередкованості деяких із них грошовим обігом, звернемо увагу на аспект (сторону) ролі фінансово-правового регулювання банківських правовідносин. Це дозволяє дотримуватися першої означеної концепції, хоча врахування у подальшому предмета та метода правового регулювання відносин у банківський сфері може докорінно змінити існуючі нині наукові догми.
В юридичній літературі банківське право розглядається як система правових норм, що регулюють порядок створення та діяльності банків України, їх взаємовідносин із клієнтами (юридичними і фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій в інтересах фізичних та юридичних осіб, банків і держави.
Важливе місце у з’ясуванні особливостей прояву банківського права відіграють предмет та метод його правового регулювання.
Предмет банківського права - це система суспільних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, що регулюють принципи організації та діяльності банківської системи України, порядок здійснення банківських операцій і послуг, які регулюються нормами права в інтересах фізичних та юридичних осіб, банків і держави.
Метод правового регулювання банківської діяльності дещо неоднорідній. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву, тобто інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (у даних відносинах, перш за все, це - НБУ).
Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку, відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.Для банківського права характерними є обидва вказані методи, оскільки завдяки імперативному методу держава прямо і безпосередньо регулює поведінку суб’єктів цих відносин, а диспозитивний метод встановлює тільки межі для самостійного врегулювання взаємовідносин суб’єктів банківської діяльності. Диспозитивний метод правового регулювання як спосіб впливу на свідомість і волю людей визначає поведінку суб ’єктів у регулюванні банківських суспільних відносин.
Зважаючи на комплексність відносин, що складають предмет банківського права та відповідні методи його регулювання, необхідно визначити особливості деяких дефініцій.
Банківська діяльність - це залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
Банківські операції відображають банківську діяльність, і по суті є угоди, які за своєю правовою природою спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Вони становлять предмет діяльності банків. Наприклад, приймання вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб. Банківські послуги (операції) регулюються нормами закону і здійснюються на підставі банківської ліцензії (ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
Наведені дефініції та відповідні норми, які їх містять, дозволяють поєднати загальні вказані підходи до означених меж втручання органів державної влади у діяльність учасників банківських правовідносин і регулювання останніх відповідними нормами законодавства.
Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться насамперед як у загальних, так і спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських правовідносин, нормативних актах.
До них належать: Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, постанови, положення та інструкції НБУ, Міністерства фінансів України, інших фінансових установ, статути банків тощо.Система банківського права охоплює не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а й норми, що регулюють відносини, пов'язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюванням кредитування та правил валютних операцій.
Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі юридичні особи різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і додержуватися встановленого порядку здійснення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначено порядок відкриття рахунків у кредитних установах, встановлено правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків за цими формами.
Норми банківського права встановлюють правові основи створення, діяльності та ліквідації банківських установ, правового регулювання готівкового та безготівкового обігу, ринку цінних паперів і кредитування, визначають правове становище фінансово-кредитних установ і принципи формування відносин з позичальниками, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України.
Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і здійснення банківських операцій, у своїй системі формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права, наприклад норми цивільного права, регулюють товарно- грошові відносини, що складаються при здійсненні банками та іншими фінансовими інститутами банківських операцій з юридичними та фізичними особами, клієнтами банків, або застосування застави у кредитних правовідносинах, а норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні.
Отже, банківське право як система норм поєднує риси комплексного регулювання, тобто поєднує норми приватного та публічно-правового характеру.Однак ні предметна єдність цих норм, ні їх комплексність не означають, що банківське право є самостійною галуззю єдиної правової системи України, хоча в перспективі це може стати можливим. Виключно саме з позицій регулювання відносин щодо розподілу та використання коштів з метою забезпечення виконання завдань держави і її регіонів банківське право можна з певним застереженням розглядати як підгалузь фінансового права. При цьому мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів можуть здійснюватись у процесі виконання банківських операцій, при кредитуванні, регулюванні розрахункових і валютних операцій, функціонуванні ринку цінних паперів тощо.
Банківське право пов'язане з багатьма галузями права. Особливо великого значення для банківського права набувають норми конституційного права, що встановлюють компетенцію органів законодавчої і виконавчої влади у сфері кредитно-грошової політики, обігу державних цінних паперів. У конституційному праві закріплено загальні принципи і положення, що стосуються банківської діяльності держави (наприклад, ст.ст. 99, 100 Конституції України).
Адміністративне право визначає принципи організації та діяльності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, НБУ тощо), повноваження цих органів у сфері кредитування, організації розрахунків і валютних операцій, обігу цінних паперів.
Банківське право як система норм регулює правовідносини, які мають майновий характер і виникають у сфері кредитування, здійснення розрахунків, і тим самим тісно пов'язані з цивільним та господарським правом. Наприклад, у договорах банківського рахунку та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі питання, як укладання цих договорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення позичок, фінансові санкції, відповідальність сторін за неналежне виконання своїх обов'язків.
Крім того, комерційні банки, як суб'єкти господарської діяльності, здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян, керуються у своїй діяльності нормами цивільного та господарського права.Отже, банківське право України регулює різноманітні за своїм змістом правовідносини в банківській сфері. У першу чергу вони пов'язані з порядком створення, функціонування та припинення банківських установ, в другу - з порядком ведення комерційними банками власної господарської діяльності та їх взаємодією з НБУ. Численні і різноманітні норми та інститути банківського права взаємопов'язані і відображаються в їх єдності та узгодженості, що реалізується через відповідну систему, яку варто розглядати як логічно послідовне і внутрішньо узгоджене розміщення норм та інститутів банківського права (система банківського права).
Система банківського права будується на основі поділу її норм на групи залежно від особливостей регулювання окремих видів суспільних відносин. Відповідно система банківського права України складається з першої (загальної) та другої (особливої) частин (містить спеціальні банківсько-правові інститути). Загальна частина включає норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його базові інститути (поняття, принципи і джерела банківського права, правове становище НБУ та комерційних банків, сутність і функції банківської системи України та інші). До особливої частини належать норми, що регулюють основні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права містить такі інститути: договір банківського рахунку, міжбанківські розрахунки, банківське кредитування, банківський нагляд, банківська таємниця, валютні операції банків та валютний контроль, правове регулювання ринку цінних паперів в Україні та ін.
Банківське право України сьогодні можна розглядати з трьох аспектів: як комплексну галузь права, яка формується у самостійну комплексну галузь права; як окрему навчальну дисципліну, яка вивчається в юридичних і економічних закладах освіти; і як науку, яка ще не розвинена, а об'єкт її дослідження тільки створюється.
Остання повинна вивчати накопичений досвід правового регулювання банківської діяльності, її категорії та поняття, розробляти рекомендації щодо вдосконалення банківського законодавства.Отже, банківське право тісно пов'язане з економічними процесами в державі і застосовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності та надання банківських операцій і послуг. Водночас банківське право базується на знанні банківського законодавства, тобто системи законодавчих актів, які є формою вираження правових норм, спрямованих на регулювання повноважень, обов'язків та відповідальності сторін у правовідносинах за участю банків. Банківське законодавство як інструмент регулювання фінансово-кредитного механізму спрямоване на забезпечення раціонального та ефективного функціонування банківської системи в державі, що сприятиме розвитку фінансових, банківських, кредитних, валютних відносин і встановленню правового забезпечення правовідносин у банківській сфері в Україні.
15.3.
Еще по теме Банківське право як підгалузь фінансового права (проблемні питання):
- Актуальні питання науки фінансового права : монографія / за ред. М. П. Кучерявенка. - Х. : Право,2010. - 464 с., 2010
- 1. Проблемні питання визначення підсудності.
- Проблемні питання доказування.
- Специфічні проблемні питання
- Проблемні питання судових витрат.
- 2. Проблемні питання цивільної юрисдикції.
- § 4. Фінансове право в системі права
- Проблемні питання визначення ефективності грошово-кредитної політики
- 2. Проблемні питання прийняття заочного рішення.
- Проблемні питання виконання судових рішень
- Глава 5 Проблемні питання пов'язані з діяльністю Національної поліції в умовах воєнного стану
- Проблемні питання правового регулювання змісту організації та діяльності органів виконавчої влади у галузі захисту об'єктів довкілля