ВСТУП

Конституція України гарантує громадянам України право на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Це право не може бути обмежено (ст. 64 КУ). Всупереч цьому, населення України зазнає негативного впливу на здоров'я через кризовий стан довкілля, атмосферного повітря, води, землі.

У сучасних умовах постала проблема збереження та відновлення природних ресурсів. Серед заходів, які сприяли б вирішенню цієї проблеми, пріоритетним є розроблення, вдосконалення й впровадження дієвого механізму юридичної відповідальності за порушення природоресурсного законодавства України.

Наразі відчувається потреба у комплексному дослідженні цієї проблематики. Особливу увагу слід звернути на дослідження теоретико-правових, практичних та криміналістичних аспектів юридичної відповідальності за порушення природоресурсного законодавства України.

Наведене вище і обумовлює актуальність даного дослідження.

Метою монографічного дослідження є розробка і формування висновків й пропозицій щодо трансформації чинного законодавства, удосконалення правового механізму юридичної відповідальності за порушення природоресурсного законодавства України, правозастосовної діяльності органів виконавчої влади у зазначених сферах.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

1. На підставі аналізу наукових доробок вітчизняних та зарубіжних вчених, необхідно визначити термін «природоресурсне право» як підгалузь екологічного права та систему нормативно-правових актів.

2. Проаналізувати юридичну відповідальність крізь призму її видів та форм.

3. Запропонувати авторське визначення терміну «юридична

відповідальність за порушення природоресурсного

законодавства».

4. Дослідити відповідальність у позитивному аспекті, виокремити характеристики та підстави позитивної юридичної відповідальності, розглянути ретроспективну юридичну відповідальність.

5. Розглянути позитивну юридичну відповідальність як добровільну форму реалізації юридичної відповідальності.

6. Визначити поняття та сутність «зловживання правом».

7. Дослідити форми зловживання правом.

8. Дослідити право лісокористування в Україні та запропонувати шляхи його удосконалення.

9. Проаналізувати проблеми права приватної власності на землю в Україні.

10. Виявити недоліки Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та запропонувати шляхи удосконалення діяльності органів виконавчої влади у сфері екології.

11. Окреслити пріоритети законодавства України у сфері охорони навколишнього природного середовища та запропонувати пропозиції щодо його удосконалення.

12. Запропонувати заходи профілактики порушень у сфері природоресурсного законодавства.

13. Визначити термін «екологічні злочини».

14. Запропонувати зміни до законодавства стосовно вдосконалення механізму юридичної відповідальності за порушення природоресурсного законодавства України.

Методологічною основою монографічного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний метод наукового пізнання та методи системного, історичного, статистичного, нормативно-порівняльного, формально-

логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ.

Їх застосування характеризується системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх юридичної форми і соціально-правового змісту, дати визначення змісту правової категорії «природоресурсне право», «юридична відповідальність за порушення природоресурсного

законодавства», «зловживання правом».

Емпіричну основу монографічного дослідження склали чинне законодавство України, що визначає юридичну відповідальність за порушення природоресурсного

законодавства. У дослідженні використовувалося також законодавство зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання аспектів державної та правової політики може бути використано в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять також статистичні матеріали, довідкові видання, узагальнення практичної діяльності ОВВ у сфері захисту об'єктів довкілля, політико-правова публіцистика.

Ще з давніх часів існувала проблема розуміння сутності категорії «юридична відповідальність». Юридична

відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає у цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів із метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

Дане питання неодноразово висвітлювалася у працях видатних учених-юристів М. М. Агаркова, Г. А. Гаджиєва, В. П. Грибанова, Л. В. Щеннікової, Т. С. Яценко, В. І. Емельянова, С. Г. Зайцевої,

A. А. Малиновського, Г. Онищенко, М. М. Хміль та інших.

За останні роки означеної проблеми тією чи іншою мірою торкалася низка вчених-правознавців: В. Б. Авер'янов, В. І. Курило,

B. К. Колпаков, І. Б. Коліушко, А. Ю. Олійник та інші.

Науково-теоретичне підгрунтя дослідження склали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців, зокрема фахівців у галузях адміністративного, аграрного, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права, теорії держави і права: В. Б. Авер'янова, В. І. Андрейцева,

A. М. Бандурки, В. М. Гаращука, А. П. Гетьмана, В. М. Єрмоленка, Б. А. Кистяківського, Ю. М. Козлова, А. М. Колодія, В. К. Колпакова,

B. М. Комарницького, В. В. Костицького, М. В. Краснової,

О. В. Кузьменко, В. І. Курила, Є. В. Курінного, А. Є. Луньова,

А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. Ф. Погорілка,

Б. Г. Розовского, В. І. Семчика, С. С. Студенікіної, Р. Й. Халфіної, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших.

Окремі питання, пов'язані з предметом дослідження, були у центрі уваги вчених у галузі екології, хімії, економіки, науки державного управління, філософії: Г. О.

М. М. Бринчука, Б. О. Кістяківського, Т. Г. Крупнової,

Т. Ю. Маркіної, П. Мітчелла, О. М. Микитюка, Ю. П. Одума, М. Ф. Реймерса, Г. П. Петюха, Ю. О. Чікіна, С. М. Чистова та інших.

У роботі над монографією використані також особисті здобутки авторів, зокрема тези виступів на наукових конференціях: «Права людини: історія і сьогодення» (грудень 2012, м. Житомир, Житомирський державний університет ім. І. Франка); Міжнародній конференції «Современные тенденции правового регулирования экологических отношений» (квітень 2013, м. Мінськ), «Актуальные научные исследования. От теории к практике» (2012, Варшава) Міжнародній науково- теоретичній конференції «Сучасні тенденції розбудови правової держави в Україні та світі» (квітень 2013, 2014, 2015,

Житомирський національний агроекологічний університет). Тези доповідей опубліковано у збірниках матеріалів конференцій.

Автори сподіваються, що монографія стане корисною як у навчальних і наукових цілях, так і практичній роботі працівників органів виконавчої влади у сфері екології.

У науково-дослідній роботі положення та висновки дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем механізму юридичної відповідальності за порушення природоресурсного законодавства.

У правотворчості їх може бути використано для розробки проектів законодавчих актів, що сприятиме суттєвій зміні умов правового регулювання у сфері захисту об'єктів довкілля від негативних факторів.

Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін «Екологічне право України», «Земельне право України», «Аграрне право України», «Теорія держави і права», «Правові основи виконавчої влади у сфері екології», «Адміністративне право», «Адміністративний процес України», «Кримінальне право України», «Кримінологія».